Чемпіонат світу з футболу 1970 (кваліфікаційний раунд)

У кваліфікаційному раунді чемпіонату світу з футболу 1970 року 68 збірних змагалася за 14 місць у фінальній частині футбольної світової першості. Ще чотирьом збірним було відмовлено в участі, а одну дискваліфіковано. Ще дві команди, господарі турніру збірна Мексики і діючий чемпіон світу збірна Англії, кваліфікувалися автоматично, без участі у відбірковому раунді.

Відбір на чемпіонат світу 1970
Деталі турніру
Кількість команд 68 (з 6 конфедерацій)
Статистика турніру
Матчів зіграно 172
Голів забито 542 (3.15 за матч)
Найкращий бомбардир(и) Бразилія Тостао (10 голів)
1966
1974

Уперше представники африканської КАФ з одного боку та азійської (АФК) і океанської (ОФК) конфедерацій проводили окремі кваліфікаційні турнірі, відповідно маючи гарантоване представництво у фінальній частині чемпіонату світу.

16 місць, передбачених у фінальній частині світової першості 1970 року були розподілені між континентальними конфедераціями наступним чином:

  • Європа (УЄФА): 9 місць, включаючи гарантоване місце збірної Англії. За решту 8 місць змагалися 29 команд.
  • Південна Америка (КОНМЕБОЛ): 3 місця, за які змагалися 10 команд.
  • Північна, Центральна Америка та Кариби (КОНКАКАФ): 2 місця, включаючи гарантоване місце Мексики. За другу путівку змагалися 12 команд.
  • Африка (КАФ): 1 місце, за яке боролися 11 команд.
  • Азія й Океанія (АФК/ОФК): 1 місце, за яке змагалися 6 команд (включаючи збірну Родезії).

УчасникиРедагувати

 
   Країни, збірні яких кваліфікувалися на чемпіонат світу
   Країни, чиї збірні не кваліфікувалися
   Країни, чиї збірні не брали участі у відборі
   Країни, що не входили до ФІФА
Команда Спосіб
кваліфікації
Дата
кваліфікації
Кількість
участей
Участей
поспіль
Попереднє
досягнення
  Мексика Господар 008 жовтня 1964 7-ме 6 Груповий раунд (1930, 1950, 1954, 1958, 1962, 1966)
  Англія Чинний чемпіон 0130 липня 1966 6-те 6 Переможці (1966)
  Бельгія Переможець Групи 6 УЄФА 0230 квітня 1969 5-те 1 (Востаннє: 1954) Груповий етап (1930, 1934, 1938, 1954)
  Уругвай Переможець Групи 3 КОНМЕБОЛ 0310 серпня 1969 6-те 3 Переможці (1930, 1950)
  Бразилія Переможець Групи 2 КОНМЕБОЛ 0424 серпня 1969 9-те 9 Переможці (1958, 1962)
  Перу Переможець Групи 1 КОНМЕБОЛ 0531 серпня 1969 2-ге 1 (Востаннє: 1930) Груповий етап (1930)
  Сальвадор Переможець відбору КОНКАКАФ 068 жовтня 1969 1-ше 1
  Швеція Переможець Групи 5 УЄФА 0715 жовтня 1969 5-те 1 (Востаннє: 1958) Фіналісти (1958)
  ФРН Переможець Групи 7 УЄФА 0822 жовтня 1969 7-ме 5 Переможці (1954)
  Марокко Переможець відбору КАФ 0926 жовтня 1969 1-ше 1
  СРСР Переможець Групи 4 УЄФА 104 листопада 1969 4-те 4 Четверте місце (1966)
  Румунія Переможець Групи 1 УЄФА 1116 листопада 1969 4-те 1 (Востаннє: 1938) Груповий етап (1930, 1934, 1938)
  Італія Переможець Групи 3 УЄФА 1222 листопада 1969 7-ме 3 Переможці (1934, 1938)
  Чехословаччина Переможець Групи 2 УЄФА 133 грудня 1969 6-те 1 (Востаннє: 1962) Фіналісти (1934, 1962)
  Болгарія Переможець Групи 8 УЄФА 147 грудня 1969 3-тє 3 Груповий етап (1962, 1966)
  Ізраїль Переможець відбору АФК/ОФК 1514 грудня 1969 1-ше 1

У наступному відбірковому циклі 10 із цих 16 команд не змогли кваліфікуватися на чемпіонат світу 1974: Бельгія, Чехословаччина, Сальвадор, Англія, Ізраїль, Мексика, Марокко, Перу, Румунія і СРСР.

УЄФАРедагувати

Загалом позмагатися за вісім місць у фінальній частині чемпіонату від УЄФА висловили бажання команди з 30 країн. Заявку одієї з них, збірної Албанії, було відхилено.

Решту 29 команд-учасниць кваліфікаційного турніру було розподілено між вісьмома групами, по чотири або три команди. Переможець змагання у кожній із груп здобував право участі у фінальній частині світової першості.

Група 1
Команда І О
  Румунія 6 8
  Греція 6 7
  Швейцарія 6 5
  Португалія 6 4
Група 2
Команда І О
  Чехословаччина[1] 6 9
  Угорщина 6 9
  Данія 6 5
  Ірландія 6 1
Група 3
Команда І О
  Італія 4 7
  НДР 4 5
  Уельс 4 0
Група 4
Команда І О
  СРСР 4 7
  Північна Ірландія 4 5
  Туреччина 4 0
Група 5
Команда І О
  Швеція 4 6
  Франція 4 4
  Норвегія 4 2
Група 6
Команда І О
  Бельгія 6 9
  Югославія 6 7
  Іспанія 6 6
  Фінляндія 6 2
Група 7
Команда І О
  ФРН 6 11
  Шотландія 6 7
  Австрія 6 6
  Кіпр 6 0
Група 8
Команда І О
  Болгарія 6 9
  Польща 6 8
  Нідерланди 6 7
  Люксембург 6 0

КОНМЕБОЛРедагувати

Десять команд-учасниць відбору змагалися за три путівки до фінальної частини чемпіонату світу і були розподілені між двома групами по три команди у кожній і однією групою з чотирма учасниками. Переможець кожної групи виходив до фінальної частини світової першості.

Уперше, і наразі востаннє, в історії збірна Аргентини брала участь у відбірковому турніру на світову першість і не подолала його.

Група 1Редагувати

Місце Команда О І В Н П Г+ Г- РГ
1   Перу 5 4 2 1 1 7 4 +3
2   Болівія 4 4 2 0 2 5 6 −1
3   Аргентина 3 4 1 1 2 4 6 −2

Група 2Редагувати

Місце Команда О І В Н П Г+ Г- РГ
1   Бразилія 12 6 6 0 0 23 2 +21
2   Парагвай 8 6 4 0 2 6 5 +1
3   Колумбія 3 6 1 1 4 7 12 −5
4   Венесуела 1 6 0 1 5 1 18 −17

Група 3Редагувати

Місце Команда О І В Н П Г+ Г- РГ
1   Уругвай 7 4 3 1 0 5 0 +5
2   Чилі 4 4 1 2 1 5 4 +1
3   Еквадор 1 4 0 1 3 2 8 −6

КОНКАКАФРедагувати

Заявки на у участь у кваліфікаційного раунді подали 13 збірних, яки мали визначити між собою єдиного учасника фінальної частини чемпіонату світу. Ще один представник конфедерації, збірна Мексики отримала місце на футбольній першості автоматично як команда-господар.

Заявку збірної Куби було відхилено, решта 12 команд розіграли між собою путівку на чемпіонат світу у три раундах — першому, з якого проходили далі переможці чотирьох груп із трьох команд у кожній, півфінальному і фінальному.

Путівку на чемпіонат світу уперше у своїй історія здобула збірна Сальвадору, яка здолала у додатковому матчі фінального раунду збірну Гаїті завдяки єдиному голу, забитому у додатковий час гри. Протистояння збірних Сальвадору і Гондурасу на стадії півфіналів відбору стало каталізатором збройного конфлікту між країнами відомого як Футбольна війна.

Перший раундРедагувати

Група 1Редагувати

Місце Команда О І В Н П Г+ Г- РГ
1   США 6 4 3 0 1 11 6 +5
2   Канада 5 4 2 1 1 8 3 +5
3   Бермудські Острови 1 4 0 1 3 2 12 −10

Група 2Редагувати

Місце Команда О І В Н П Г+ Г- РГ
1   Гаїті 5 4 2 1 1 9 5 +4
2   Гватемала 4 4 1 2 1 5 3 +2
3   Тринідад і Тобаго 3 4 1 1 2 4 10 −6

Група 3Редагувати

Місце Команда О І В Н П Г+ Г- РГ
1   Гондурас 7 4 3 1 0 7 2 +5
2   Коста-Рика 5 4 2 1 1 7 3 +4
3   Ямайка 0 4 0 0 4 2 11 −9

Група 4Редагувати

Місце Команда О І В Н П Г+ Г- РГ
1   Сальвадор 6 4 3 0 1 10 5 +5
2   Нідерландська Гвіана 4 4 2 0 2 10 9 +1
3   Нідерландські Антильські острови 2 4 1 0 3 3 9 −6

Півфінальний раундРедагувати

Група 1Редагувати

Місце Команда О І В Н П Г+ Г- РГ
1   Гаїті 4 2 2 0 0 3 0 +3
2   США 0 2 0 0 2 0 3 −3

Група 2Редагувати

Місце Команда О І В Н П Г+ Г- РГ
1=   Сальвадор 2 2 1 0 1 3 1 +2
1=   Гондурас 2 2 1 0 1 1 3 −2

Сальвадор і Гондурас виграли свої домашні ігри, набравши однакову кількість очок, тож було призначено додаткову гру на нейтральному полі для визначення учасника фінального раунду.


Фінальний раундРедагувати

Місце Команда О І В Н П Г+ Г- РГ
1=   Гаїті 2 2 1 0 1 4 2 +2
1=   Сальвадор 2 2 1 0 1 2 4 −2

Сальвадор і Гаїті виграли гостьові ігри, набравши однакову кількість очок, тож було призначено додаткову гру на нейтральному полі для визначення переможця кваліфікаційного раунду і, відповідно, учасника фінальної частини чемпіонату світу.


КАФРедагувати

Уперше Африка отримала гарантоване місце у фінальній частині чемпіонату світу, що стало реакцією ФІФА на бойкот відбору на попередню світову першість африканськими командами через наявність квоти лише в одне місце у фінальній частині для всіх країн Африки, Азії та Океанії[2].

Загалом позмагатися за єдину путівку на світовий чемпіонат висловили бажання 13 африканських команд, однак заявки збірних Гвінеї і Заїру були відхилені ФІФА.

Формат турніру для 11 збірних, допущених до кваліфікаціного раунду в конфедерації КАФ, складався із трьох раундів:

  • Перший раунд: Гана отримала автоматичний прохід до Другого раунду, решту ж 10 команд було розподілено на п'ять пар, у кожній з яких визначалося по одному учаснику Другого раунду за сумою двох ігор, по одній на полі кожного із суперників.
  • Другий раунд: шість команд-учасниць розподілялися на три пари, у кожній з яких визначалося по одному учаснику Фінального раунду за сумою двох ігор, по одній на полі кожного із суперників.
  • Фіанльний раунд: три команди-учасниці змагалися за круговою системою. Кожна із команд грала із суперниками по руанду по дві гри, одній вдома і одній на виїзді. Переможець групового змагання виходив до фінальної частини чемпіонату світу.

Переможцем відбору стала збірна Марокко, здобувши свою першу путівку на світову першість і ставши другою в історії африканською командою-учасником головного футбольного турніру світу (після участі збірна Єгипту у ЧС-1934).

Перший раундРедагувати

Команда 1 Заг. Команда 2 1-й матч 2-й матч
Північна Родезія   6–6   Судан[3] 4–2 2–4 (д.ч.)
Марокко  [4] 4–2   Сенегал 1–0 1–2
Алжир   1–2   Туніс 1–2 0–0
Нігерія   4–3   Камерун 1–1 3–2
Лівія   3–5   Ефіопія 2–0 1–5
Гана   прохід  

Другий раундРедагувати

Команда 1 Заг. Команда 2 1-й матч 2-й матч
Туніс   2–2   Марокко[5] 0–0 0–0 (д.ч.)
Ефіопія   2–4   Судан 1–1 1–3
Нігерія   3–2   Гана 2–1 1–1

Фінальний раундРедагувати

Місце Команда О І В Н П Г+ Г- РГ
1   Марокко 5 4 2 1 1 5 3 +2
2   Нігерія 4 4 1 2 1 8 7 +1
3   Судан 3 4 0 3 1 5 8 −3

АФК/ОФКРедагувати

За єдину путівку до фінальної частини чемпіонату світу бажання поборотися висловили загалом шість команд азійської конфедерації АФК і конфедерації Австралії й Океанії (ОФК). Разом з ними змагалася африканська збірна Родезії, футбольна федерації не входила до КАФ, через що команда не могла брати участі у відборі, що проводився цією африканською конфедерацією.

Кваліфікаційний турнір проходив у три раунди:

  • У першому раунді три команди, збірні Австралії, Південної Кореї та Японії грали між собою груповий турнір на полях Південної Кореї, за результататми якого визначався один учасник Другого раунду.
  • У Другому раунді преможець Першого раунду приєднувався до збірних Ізраїлю, Нової Зеландії та Родезії задля визначення двох учасників Фінального раунду. Змагання відбувалося у двох групах по дві команди у кожній. Переможці груп виходили до Фінального раунду.
  • У Фінальному раунді дві команди-учасниці грали між собою дві гри, по одній вдома та у гостях, за результатами яких і визначався учасник Фінальної частини чемпіонату світу 1970 року.

Єдиний представник Азії і Океанії на попередньому чемпіонату світу, збірна КНДР, мала б починати відбірковий турнір з Другого раунду, проте відмовилася від участі з політичних причин через необхідність змагатися зі збірною Ізраїлю. Саме ізраїльська команда стала аврешті-решт переможцем кваліфікаційного турніру і уперше (і наразі востаннє) здобула право участі у фінальній частині першості світу.

Перший раундРедагувати

Місце Команда О І В Н П Г+ Г- РГ
1   Австралія 6 4 2 2 0 7 4 3
2   Південно-Африканський Союз 4 4 1 2 1 6 5 1
3   Японія 2 4 0 2 2 4 8 −4

Другий раундРедагувати

Група 1Редагувати

Місце Команда О І В Н П Г+ Г- РГ
1=   Австралія 2 2 0 2 0 1 1 0
1=   Родезія 2 2 0 2 0 1 1 0

Група 2Редагувати

Місце Команда О І В Н П Г+ Г- РГ
1   Ізраїль 4 2 2 0 0 6 0 +6
2   Нова Зеландія 0 2 0 0 2 0 6 −6
  Північна Корея знялася

Фінальний раундРедагувати

Місце Команда О І В Н П Г+ Г- РГ
1   Ізраїль 3 2 1 1 0 2 1 +1
2   Австралія 1 2 0 1 1 1 2 −1

БомбардириРедагувати

10 голів
9 голів
7 голів
6 голів
5 голів
4 голи
3 голи
2 голи
1 гол
1 автогол

ПриміткиРедагувати

  1. Чехословаччина і Угорщина фінішували з однаковою кількістю очок, і для визначення учасника фінальної частини чемпіонату світу було проведено гру плей-оф. Цей матч виграла Чехословаччина і стала переможцем групи.
  2. Boycott! When Africa & Asia said "Enough". Twohundredpercent.net. 31 травня 2010. Архів оригіналу за 24 вересня 2013. Процитовано 23 червня 2013. 
  3. Судан пройшов далі завдяки більшій кількості голів, забитих у другій грі.
  4. Команди обмінялися перемогами у двох іграх і Марокко пройшло далі завдяки перемозі 2:0 у додатковій грі на нейтральному полі.
  5. Було призначено додаткову гру на нейтральному полі, в якій була зафіксована нічия 2:2. Марокко пройшло далі за результатами жеребу (кидання монети).

ПосиланняРедагувати