Ла-Ліга, або Пріме́ра Дивізіо́н Професійної футбольної ліги Іспанії (ісп. Primera División), відомий також просто як Прімера — професійний футбольний турнір клубів з найвищого рівня системи футбольних ліг Іспанії. Ла-Ліга вважається однією з найкращих футбольних ліг у світі.

Ла-Ліга
Засновано1929
КраїнаІспанія Іспанія
КонфедераціяУЄФА
Кількість команд20
Рівень в ієрархії1
Вибуття вСегунда Дивізіон
Національні кубкиКубок Іспанії з футболу
Суперкубок Іспанії з футболу
Міжнародні кубкиЛіга чемпіонів УЄФА
Ліга Європи УЄФА
Ліга конференцій УЄФА
Найбільше перемогРеал Мадрид
(36 титулів)
Найбільше виступівАндоні Субісаррета
Хоакін Санчес
(622 матчі)
Найкращий бомбардирЛіонель Мессі (474)
ТВ-мовникиMovistar+, Gol
Вебсайтwww.laliga.com
Поточний сезон

Дев'ять клубів ставали переможцями Ла-Ліги. Починаючи з 1950-х років панівними клубами були Реал Мадрид і Барселона. Станом на кінець сезону 2024/25, Реал ставав чемпіоном 36 разів, а Барселона 28 разів. Однак протягом 1930-х і 1940-х років, а також протягом останніх сезонів Ла-Ліга була більш конкурентною. У 30-х і 40-х роках з Реалом і Барселоною успішно конкурували Валенсія, Атлетіко (Мадрид) і Атлетік (Більбао), а у 1990-х і 2000-х роках — та ж сама Валенсія і Депортіво Ла-Корунья.

Станом на сезон 2024/25 Ла-Ліга посідала третє місце (поступаючись Англії та Італії) у рейтингу національних ліг УЄФА, який використовується для визначення представництва країн у єврокубках.[1] У сезоні 2005/06 клуби Ла Ліги вибороли єврокубковий «дубль» — Барселона виграла Лігу Чемпіонів, а Севілья — Кубок УЄФА. До цього останній раз клубам однієї країни таке вдавалося у сезоні 1996/97. Повторити це досягнення вдалося у сезоні 2013/14 Реалу Мадрид - переможцю Ліги Чемпіонів та Севільї - переможцю Ліги Європи, сезоні 2014/15, коли Барселона виграла Лігу Чемпіонів, а Севілья - Лігу Європи, в сезоні 2015/16, з Реалом Мадрид переможцем Ліги Чемпіонів та Севільєю переможцем Ліги Європи та в сезоні 2017/18, з Реалом Мадрид переможцем Ліги Чемпіонів та Атлетіко (Мадрид) переможцем Ліги Європи. В сезоні 2018/19, англійські клуби повторили це досягнення: Ліверпуль став переможцем Ліги Чемпіонів та Челсі переможцем Ліги Європи.

Ла-Ліга одна з найпопулярніших професійних спортивних ліг у світі, у сезоні 2018/19 років середня відвідуваність склала 26 933 глядачів. Це сьомий результат серед будь-яких спортивних ліг у світі та третій серед футбольних після Бундесліги та Прем'єр-Ліги.[2]

Історія

ред.

Заснування

ред.

Вперше ідею національної футбольної ліги в Іспанії запропонував у квітні 1927 року Хосе Марія Ача, директор клубу Аренас Клуб Гечо. Після тривалих дискусій стосовно розміру ліги й критеріїв допуску клубів, урешті-решт Королівська федерація футболу Іспанії визначила десятку перших учасників Прімери ліги 1928 року. «Барселона», «Реал Мадрид», «Атлетік» (Більбао), «Реал Сосьєдад», «Аренас Клуб Гечо» і «Реал Уніон» приєдналися на правах попередніх переможців Королівського кубка. «Атлетік Мадрид» (тодішня назва клубу «Атлетіко» Мадрид), РКД «Еспаньйол» і КЕ «Європа» одержали право участі як попередніх фіналістів кубка, а «Расінг (Сантандер)» виборов місце у лізі через перехідний турнір з грою на вибування. Станом на кінець сезону 2020-21 тільки три з членів-засновників, Барселона, Реал Мадрид і Атлетік (Більбао), жодного разу не вибували до нижчих дивізіонів.

1930-і роки

ред.

Хоча Барселона виграла перший чемпіонський титул, а Реал Мадрид перемагав у 1932 і 1933 роках, на початку лідером іспанського футболу був Атлетік (Більбао), посівши перше місце у 1930, 1931, 1934 і 1936 роках і друге — у 1932 і 1933 роках. У 1935 році чемпіоном вперше (і поки востаннє) став Реал Бетіс, який тоді виступав під назвою Бетіс Баломпіє. Лігу було призупинено на період громадянської війни в Іспанії, але клуби республіканської території (крім двох мадридських), розіграли між собою Середземноморську лігу, чемпіоном якої у 1937 році стала Барселона.

1940-і роки

ред.

Після поновлення Ліги у 1940-х роках спочатку найсильнішими клубами були Атлетіко Авіасьон, Валенсія і Севілья. Атлетіко Авіасьон (тодішня назва клубу Атлетіко Мадрид) отримав право участі в сезоні 1939-40 лише як заміна Реалу Ов'єдо, чий стадіон було ушкоджено під час війні. Клуб святкував перемогу в перший же сезон, а також захистив свій титул у 1941 році. Інші клуби втратили гравців через вигнання, страту і загибель на війні, але Атлетіко навпаки підсилився завдяки злиттю Атлетик Мадрид і Авіасьон Насьональ з Сарагоси. Молодий передвоєнний склад Валенсії було також збережено, і у післявоєнні роки він виріс у чемпіонів, вигравши титул у 1942, 1944 і 1947 роках, а також посівши друге місце у 1948 і 1949 роках. Севілья також переживала коротку золоту добу, посівши друге місце у 1940 і 1942 роках і виборовши поки що свій єдиний титул у 1946 році. Наприкінці десятиріччя Барселона почала потроху перебирати на себе мантію лідера, ставши чемпіоном у 1945, 1948 і 1949 роках.

Ді Стефано, Пушкаш, Кубала і Суарес

ред.

Хоча «Атлетіко» Мадрид (змінивши назву з «Атлетіко Авіасьйон») став чемпіоном у 1950 і 1951 роках під керівництвом натхненника катеначо Еленіо Еррера, 1950-ті роки були початком ери домінування «Барселони» і «Реала». Протягом 1930-х, 1940-х і 1950-х років існували суворі обмеження на кількість іноземних гравців. У більшості випадків клубам дозволялося заявити лише трьох іноземних гравців на гру. Але у 1950-х роках «Реал» і «Барселона» знайшли можливість обійти правила, натуралізувавши Альфредо Ді Стефано, Ференца Пушкаша і Ладіслава Кубалу. Натхненна грою Кубали, Барса здобула титул у 1952 і 1953 роках. Ді Стефано, Пушкаш і Франсіско Хенто були ядром складу «Реала», який домінував у другій половині 1950-х років. «Реал» виграв лігу у 1954, 1955, 1957 і 1958 роках, поступившись титулом «Атлетіку» (Більбао) у 1956 році. «Барселона» виграла чемпіонат у 1959 і 1960 роках під керівництвом Еленіо Еррери й з Луїсом Суаресом у складі.

Домінування Мадрида

ред.

Між 1961 і 1980 роками в Прімері лізі домінував Реал Мадрид, стававши чемпіоном 14 разів, включаючи п'ять перемог поспіль між 1961 і 1965 роками й дві серії з трьох перемог поспіль (1967-69 і 1978-80 рр.). Лише Атлетіко Мадрид зміг скласти гідну конкуренцію Реалу протягом цього періоду, перемігши чотири рази (у 1966, 1970, 1973 і 1977 роках). Ще два титули дісталися Валенсії у 1971 році й Барселоні з Йоханом Кройфом у складі в 1974 році.

1980-і роки

ред.

Врешті-решт домінуванню двох клубів з Мадрида було покладено кінець, хоча й тимчасово, двома клубами з Країни Басків. Реал Сосьєдад виграв титул у 1981 і 1982 роках, а Атлетік (Більбао) — у 1983 і 1984 роках. Террі Венейблз привів Барселону до одного титулу у 1985 році, після чого Реал Мадрид знову ставав переможцем п'ять раз поспіль (1986-90 рр.) під проводом Лео Бенгаккера. У складі мадридців грав Уго Санчес і легендарна «Когорта стерв'ятника» — Еміліо Бутрагеньйо, Мануель Санчіс, Рафаель Мартін Васкес, Мічел і Мігель Пардеса.

1990-і роки

ред.

Йоган Кройф повернувся до Барселони як тренер у 1988 році, зібравши легендарну «Команду-мрію» з такими гравцями, як Жузеп Гвардіола, Хосе Марі Бакеро, Чікі Беґірістайн, Гойкоечеа, Роналд Куман, Мікаель Лаудруп і Христо Стоїчков. Ця команда виграла титул чотири рази поспіль між 1991 і 1994 роками, а також виграла Кубок Чемпіонів у 1992 році. Після конфлікту з Кройфом Лаудруп перейшов до головного суперника Барси, Реала, і допоміг йому перервати переможну ходу Барселони у 1995 році. Після цього чемпіонами стали Атлетіко Мадрид у 1996-му і знов Реал Мадрид у 1997-му році. Після успіху Кройфа ще один голландець Луї ван Гал прибув на Камп Ноу, і з допомогою таких талантів як Луїш Фігу, Луїс Енріке і Рівалдо Барселона знов виграла титул у 1998 і 1999 роках.

Нове тисячоліття

ред.

У новому тисячолітті Реал і Барселона зіштовхнулися з новими іспитами. Між 1993 і 2004 роками Депортіво Ла-Корунья фінішував в трійці призерів десять разів — більше аніж Реал чи Барселона, а у 2000 році, під проводом Хав'єра Ірурети, Депортіво став дев'ятим чемпіоном в історії ліги. Реал Мадрид виборов титул у 2001 і 2003 роках, але все більшу конкуренцію мадридцям складала Валенсія, яка переживала відродження під керівництвом Ектора Купера, дійшовши до фіналу Ліги Чемпіонів у 2000 і 2001 роках. Його наступник Рафаель Бенітес продовжив розпочату справу і привів клуб до чемпіонства у 2002 році й до «дубля» в лізі та кубку УЄФА у 2004 році. Барселона, натхненна грою Роналдінью, виборола титул в сезонах 2004-05 і 2005-06 (другий раз разом з Лігою Чемпіонів). Одночасно зійшла зірка Севільї, яка хоча й не виграла лігу, двічі поспіль перемогла у кубку УЄФА (2005-06 і 2006-07 — в другому випадку здолавши в фіналі ще один іспанський клуб, РКД Еспаньйол). Але наприкінці десятиріччя Реал повернув собі втрачені позиції, ставши чемпіоном у сезонах 2006-07 і 2007-08.

Клуби-учасники

ред.

Учасники Ла-Ліги сезону 2024–25:

Розташування команд в сезоні 2024–25 (Канарські острови)
Команда Місто Стадіон Місткість
Алавес Віторія-Гастейс Мендісорроса 19,840[3]
Атлетік Більбао Сан-Мамес 53,289
Атлетіко Мадрид Ріяд Ейр Метрополітано 70,460
Барселона Барселона Олімпійський стадіон ім. Люїса Кумпаньша 55,926
Валенсія Валенсія Месталья 49,430
Вільярреал Вілярреаль Естадіо-Сьютат-де-Валенсія 23,008
Вальядолід Вальядолід Хосе Соррилья 27,618
Еспаньйол Барселона Естаді-Корнелья-Ель-Прат 40,000
Жирона Жирона Естаді-Монтіліві 14,624
Лас-Пальмас Лас-Пальмас-де-Гран-Канарія Гран Канарія 31,250[4]
Леганес Леганес Бутарке 12,450[5]
Мальорка Пальма Майорка-Сон-Муа 23,142
Осасуна Памплона Естадіо-Ель-Садар 23,576
Райо Вальєкано Мадрид Кампо де Вальєкас 14,708
Реал Бетіс Севілья Беніто Вільямарін 60,721
Реал Мадрид Мадрид Сантьяго Бернабеу 83,186
Реал Сосьєдад Сан-Себастьян Аноета 39,500
Севілья Севілья Рамон Санчес Пісхуан 43,883
Сельта Віго Балаїдос 29,000
Хетафе Хетафе Колісеум Альфонсо Перес 16,500

Чемпіони

ред.

Рік за роком

ред.
Рік Чемпіон Друге місце Третє місце
1929 Барселона Реал Мадрид Атлетік (Більбао)
1929-30 Атлетік (Більбао) Барселона Аренас Клуб де Гечо
1930-31 Атлетік (Більбао) Расінг (Сантандер) Реал Сосьєдад
1931-32 Мадрид КФ[6] Атлетік (Більбао) Барселона
1932-33 Мадрид КФ[6] Атлетік (Більбао) Еспаньйол
1933-34 Атлетік (Більбао) Мадрид КФ[6] Расінг (Сантандер)
1934-35 Бетіс Баломпіє[7] Мадрид КФ[6] Реал Ов'єдо
1935-36 Атлетік (Більбао) Мадрид КФ[6] Реал Ов'єдо
1936-37 Громадянська війна
1937-38
1938-39
1939-40 Атлетіко Авіасьон[8] Севілья Атлетік (Більбао)
1940-41 Атлетіко Авіасьон[8] Атлетік (Більбао) Валенсія
1941-42 Валенсія Реал Мадрид Атлетіко Авіасьон[8]
1942-43 Атлетік (Більбао) Севілья Барселона
1943-44 Валенсія Атлетіко Авіасьон[8] Севілья
1944-45 Барселона Реал Мадрид Атлетіко Авіасьон[8]
1945-46 Севілья Барселона Атлетік (Більбао)
1946-47 Валенсія Атлетік (Більбао) Атлетіко Авіасьон[8]
1947-48 Барселона Валенсія Атлетіко Мадрид
1948-49 Барселона Валенсія Реал Мадрид
1949-50 Атлетіко Мадрид Депортіво Валенсія
1950-51 Атлетіко Мадрид Севілья Валенсія
1951-52 Барселона Атлетік (Більбао) Реал Мадрид
1952-53 Барселона Валенсія Реал Мадрид
1953-54 Реал Мадрид Барселона Валенсія
1954-55 Реал Мадрид Барселона Атлетік (Більбао)
1955-56 Атлетік (Більбао) Барселона Реал Мадрид
1956-57 Реал Мадрид Севілья Барселона
1957-58 Реал Мадрид Атлетіко Мадрид Барселона
1958-59 Барселона Реал Мадрид Атлетік (Більбао)
1959-60 Барселона Реал Мадрид Атлетік (Більбао)
1960-61 Реал Мадрид Атлетіко Мадрид Барселона
1961-62 Реал Мадрид Барселона Атлетіко Мадрид
1962-63 Реал Мадрид Атлетіко Мадрид Реал Ов'єдо
1963-64 Реал Мадрид Барселона Реал Бетіс
1964-65 Реал Мадрид Атлетіко Мадрид Реал Сарагоса
1965-66 Атлетіко Мадрид Реал Мадрид Барселона
1966-67 Реал Мадрид Барселона Еспаньйол
1967-68 Реал Мадрид Барселона Лас-Пальмас
1968-69 Реал Мадрид Лас-Пальмас Барселона
1969-70 Атлетіко Мадрид Атлетік (Більбао) Севілья
1970-71 Валенсія Барселона Атлетіко Мадрид
1971-72 Реал Мадрид Валенсія Барселона
1972-73 Атлетіко Мадрид Барселона Еспаньйол
1973-74 Барселона Атлетіко Мадрид Реал Сарагоса
1974-75 Реал Мадрид Реал Сарагоса Барселона
1975-76 Реал Мадрид Барселона Атлетіко Мадрид
1976-77 Атлетіко Мадрид Барселона Атлетік (Більбао)
1977-78 Реал Мадрид Барселона Атлетік (Більбао)
1978-79 Реал Мадрид Спортінг (Хіхон) Атлетіко Мадрид
1979-80 Реал Мадрид Реал Сосьєдад Спортінг (Хіхон)
1980-81 Реал Сосьєдад Реал Мадрид Атлетіко Мадрид
1981-82 Реал Сосьєдад Барселона Реал Мадрид
1982-83 Атлетік (Більбао) Реал Мадрид Атлетіко Мадрид
1983-84 Атлетік (Більбао) Реал Мадрид Барселона
1984-85 Барселона Атлетіко Мадрид Атлетік (Більбао)
1985-86 Реал Мадрид Барселона Атлетік (Більбао)
1986-87 Реал Мадрид Барселона Еспаньйол
1987-88 Реал Мадрид Реал Сосьєдад Атлетіко Мадрид
1988-89 Реал Мадрид Барселона Валенсія
1989-90 Реал Мадрид Валенсія Барселона
1990-91 Барселона Атлетіко Мадрид Реал Мадрид
1991-92 Барселона Реал Мадрид Атлетіко Мадрид
1992-93 Барселона Реал Мадрид Депортіво
1993-94 Барселона Депортіво Реал Сарагоса
1994-95 Реал Мадрид Депортіво Реал Бетіс
1995-96 Атлетіко Мадрид Валенсія Барселона
1996-97 Реал Мадрид Барселона Депортіво
1997-98 Барселона Атлетік (Більбао) Реал Сосьєдад
1998-99 Барселона Реал Мадрид Мальорка
1999-00 Депортіво Барселона Валенсія
2000-01 Реал Мадрид Депортіво Мальорка
2001-02 Валенсія Депортіво Реал Мадрид
2002-03 Реал Мадрид Реал Сосьєдад Депортіво
2003-04 Валенсія Барселона Депортіво
2004-05 Барселона Реал Мадрид Вільярреал
2005-06 Барселона Реал Мадрид Валенсія
2006-07 Реал Мадрид Барселона Севілья
2007-08 Реал Мадрид Вільярреал Барселона
2008-09 Барселона Реал Мадрид Севілья
2009-10 Барселона Реал Мадрид Валенсія
2010-11 Барселона Реал Мадрид Валенсія
2011-12 Реал Мадрид Барселона Валенсія
2012-13 Барселона Реал Мадрид Атлетіко Мадрид
2013-14 Атлетіко Мадрид Барселона Реал Мадрид
2014-15 Барселона Реал Мадрид Атлетіко Мадрид
2015-16 Барселона Реал Мадрид Атлетіко Мадрид
2016-17 Реал Мадрид Барселона Атлетіко Мадрид
2017-18 Барселона Атлетіко Мадрид Реал Мадрид
2018-19 Барселона Атлетіко Мадрид Реал Мадрид
2019-20 Реал Мадрид Барселона Атлетіко Мадрид
2020-21 Атлетіко Мадрид Реал Мадрид Барселона
2021-22 Реал Мадрид Барселона Атлетіко Мадрид
2022-23 Барселона Реал Мадрид Атлетіко Мадрид
2023-24 Реал Мадрид Барселона Жирона
2024-25 Барселона Реал Мадрид

Досягнення чемпіонів

ред.
Клуб Титулів Других місць Переможні роки
Реал Мадрид
36
26
1931-32, 1932-33, 1953-54, 1954-55, 1956-57, 1957-58, 1960-61, 1961-62, 1962-63, 1964-65, 1964-65, 1966-67, 1967-68, 1968-69, 1971-72, 1974-75, 1975-76, 1977-78, 1978-79, 1979-80, 1985-86, 1986-87, 1987-88, 1988-89, 1989-90, 1994-95, 1996-97, 2000-01, 2002-03, 2006-07, 2007-08, 2011-12, 2016-17, 2019-20, 2021-22, 2023-24
Барселона
28
28
1929, 1944-45, 1947-48, 1948-49, 1951-52, 1952-53, 1958-59, 1959-60, 1973-74, 1984-85, 1990-91, 1991-92, 1992-93, 1993-94, 1997-98, 1998-99, 2004-05, 2005-06, 2008-09, 2009-10, 2010-11, 2012-13, 2014-15, 2015-16, 2017-18, 2018-19, 2022-23, 2024-25
Атлетіко (Мадрид)
11
10
1939-40, 1940-41, 1949-50, 1950-51, 1965-66, 1969-70, 1972-73, 1976-77, 1995-96, 2013-14, 2020-21
Атлетік (Більбао)
8
7
1929-30, 1930-31, 1933-34, 1935-36, 1942-43, 1955-56, 1982-83, 1983-84
Валенсія
6
6
1941-42, 1943-44, 1946-47, 1970-71, 2001-02, 2003-04
Реал Сосьєдад
2
3
1980-81, 1981-82
Депортіво
1
5
1999–2000
Севілья
1
4
1945-46
Реал Бетіс
1
0
1934-35

Рекорди гравців

ред.

Індивідуальні нагороди

ред.

Існує велика кількість індивідуальних нагород, найвизначнішими з яких є Трофей Пічічі (або просто Пічічі) найкращому бомбардиру ліги та Трофей Самори — найкращому воротареві (останнім нагороджується воротар з найменшою кількістю голів, пропущених в середньому за гру). Обидві нагороди присуджуються найбільшою спортивною газетою в Іспанії «Марка».

Найкращі бомбардири

ред.
Станом на 3 травня 2025[9]
  • Жирним шрифтом виділені гравці, що продовжують виступати у Ла Лізі
Країна Футболіст Голи Матчі Голів за матч Роки
1   Ліонель Мессі 474 520 0.91 2004–2021
2   Кріштіану Роналду 311 292 1.07 2009–2018
3   Тельмо Сарра 251 277 0.91 1940–1955
4   Карім Бензема 238 439 0.54 2009–2023
5   Уго Санчес 234 347 0.67 1981–1994
6   Рауль 228 550 0.41 1994–2010
7     Альфредо Ді Стефано 227 329 0.69 1953–1966
8   Сезар Родріґес 225 353 0.64 1939–1955
9   Кіні 219 448 0.49 1970–1987
10   Паїньйо 210 278 0.76 1943–1956
11   Антуан Грізманн 198 526 0.38 2010–
12   Мундо 195 231 0.84 1939–1951
13   Карлос Сантільяна 186 461 0.4 1970–1988
14   Давід Вілья 185 352 0.53 2003–2014
15   Хуан Арса 181 347 0.52 1943–1959
16   Луїс Суарес 179 258 0.69 2014–2022
17   Гільєрмо Горостіса 178 256 0.7 1929–1946
18   Яго Аспас 165 384 0.43 2012–
19   Самюель Ето'о 162 280 0.58 1998–2009
20   Луїс Арагонес 160 360 0.44 1960–1974

Найбільша кількість матчів

ред.
Станом на 3 травня 2025[10]
  • Жирним шрифтом виділені гравці, що продовжують виступати у Ла Лізі
Країна Футболіст Матчі Роки
1   Андоні Субісаррета 622 1981–1998
  Хоакін 622 2001–2023
2   Рауль Гарсія 609 2004–2024
3   Рауль Гонсалес 550 1994–2010
4   Еусебіо Сакрістан 543 1983–2002
5   Франсіско Буйо 542 1980–1997
6   Серхіо Рамос 536 2004–2024
7   Антуан Грізманн 526 2010–
8   Мануель Санчіс 523 1983–2001
9   Дані Парехо 522 2008
10   Ліонель Мессі 520 2004–2021
11   Хесус Навас 516 2003–2024
12   Ікер Касільяс 510 1999–2015
13   Хаві 505 1998–2015
14   Мікель Солєр 504 1983–2003
15   Фернандо Єрро 497 1987–2003

Визначні гравці Прімери

ред.

Найкращі гравці Європи

ред.

Володарі Золотого м'яча за рік, протягом якого вони грали за клуб Ла Ліги.

Найкращі гравці світу ФІФА

ред.

Найкращі гравці світу за версією ФІФА за рік, протягом якого вони грали за клуб Ла Ліги.

Найкращі бомбардири Європи

ред.

Володарі Золотого бутса у складі іспанського клубу.

Українці в Ла-Лізі

ред.

Артем Довбик у сезоні 2023/24 забив 24 голи та став найкращим бомбардиром чемпіонату.

Гравець Клуб Сезон Ігри Голи
Василь Рац  «Еспаньйол» 1988/89 11 0
Сергій Погодін  «Мерида» 1995/96 3 1
Дмитро Чигринський  «Барселона» 2009/10 12 0
Олександр Яковенко  «Малага» 2013/14 9 1
Євген Коноплянка  «Севілья» 2015/16 32 4
Роман Зозуля  «Бетіс» 2016/17 6 0
Артем Кравець  «Гранада» 2016/17 26 5
Денис Бойко  «Малага» 2016/17 3 0
Максим Коваль  «Депортіво» 2017/18 2 0
Андрій Лунін  «Леганес» 2018/19 5 0
 «Реал Мадрид» 2021/22 2 0
2022/23 7 0
2023/24 21 0
Василь Кравець  «Леганес» 2018/19 6 0
Віктор Циганков  «Жирона» 2022/23 19 3
2023/24 30 8
Артем Довбик  «Жирона» 2023/24 36 24
Роман Яремчук  «Валенсія» 2023/24 25 3

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Member associations - UEFA rankings - Country coefficients. UEFA. Архів оригіналу за 23 квітня 2025. Процитовано 3 травня 2025.
  2. Average sports attendance by league 2019/20. Statista (англ.). Архів оригіналу за 24 вересня 2021. Процитовано 24 вересня 2021.
  3. Instalaciones | Alavés - Web Oficial. Instalaciones | Alavés - Web Oficial (ісп.). Процитовано 29 травня 2021.
  4. Gran Canaria Stadium. UD Las Palmas. Архів оригіналу за 14 жовтня 2020. Процитовано 1 липня 2019.
  5. Facilities - Butarque. CD Leganés. Архів оригіналу за 12 вересня 2018. Процитовано 1 липня 2019.
  6. а б в г д Теперішня назва — Реал Мадрид
  7. Теперішня назва — Реал Бетіс
  8. а б в г д е Теперішня назва — Атлетіко Мадрид
  9. Spain » Primera División » All-time Topscorers. worldfootball.net. Архів оригіналу за 12 лютого 2025. Процитовано 3 травня 2025.
  10. Spain » Primera División » All-time appearances. worldfootball.net. Архів оригіналу за 23 січня 2025. Процитовано 3 травня 2025.

Посилання

ред.