Чезаре Валінассо (італ. Cesare Valinasso, 27 листопада 1909, Турин — 4 квітня 1990, Турин) — італійський футболіст, що грав на позиції воротаря.

Ф
Чезаре Валінассо
Чезаре Валінассо
Чезаре Валінассо
«Ювентус» 1934-35.
Валінассо в центрі у воротарській формі
Особисті дані
Народження 27 листопада 1909(1909-11-27)
  Турин, Італія
Смерть 4 квітня 1990(1990-04-04) (80 років)
  Турин
Громадянство  Італія
 Королівство Італія
Позиція воротар
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1928–1929 Італія «Реджина» 6 (-13)
1930–1931 Італія «Новеллара» ? (?)
1931–1933 Італія «Б'єллезе» 49 (?)
1933–1936 Італія «Ювентус» 65 (?)
1936–1938 Італія «Рома» 13 (?)
1938–1940 Італія «Венеція» 26 (?)
1940–1941 Італія «Сантія» ? (?)
1941–1942 Італія «Б'єллезе» 9 (?)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Виступав, зокрема, за клуб «Ювентус». Дворазовий чемпіон Італії.

Ігрова кар'єра ред.

У дорослому футболі дебютував 1928 року виступами за команду «Реджина», в якій провів один сезон, взявши участь у 6 матчах чемпіонату.

Згодом з 1930 по 1933 рік грав у складі команд «Новеллара» та «Б'єллезе».

У 1933 році приєднався до складу «Ювентуса». Перший час був резервістом Джанп'єро Комбі, але коли той завершив кар'єру в 1934 році, Валінассо на два сезони став основним воротарем «старої синьйори». Двічі виборював титул чемпіона Італії в 1934 (5 матчів) і 1935 (30 матчів) роках. У сезоні 1934/35 встановив рекорд за кількістю сухих хвилин у Серії А, що протримався майже 30 років. Позитивна серія розпочалася в січні 1935 року з матчу «Ювентус» — «Мілан» (1:0) і завершилась у дербі проти «Торіно» (3:1). Загалом рекордна серія становила 681 хвилину і була побита у сезоні 1962/63 воротарем «Інтера» Оттавіо Бугатті[1].

Влітку 1935 року виступав у складі «Ювентуса» в Кубку Мітропи. Туринський клуб пройшов в 1/8 фіналу «Вікторію» (Плзень) (3:3, 5:1) і в 1/4 фіналу «Хунгарію» (3:1, 1:1). У півфіналі «Ювентус» зустрічався з празькою «Спартою» і поступився в додатковому матчі (0:2, 3:1, 1:5).[2]

В 1936 році був проданий у «Рому», де був дублером Гвідо Мазетті. В 1937 році зіграв у фіналі Кубка Італії, в якому римська команда поступилась «Дженоа 1893» з рахунком 0:1.[3]

Протягом 1938—1942 років захищав кольори клубів нижчих дивізіонів «Венеція», «Сантія» та «Б'єллезе».

Помер 4 квітня 1990 року на 81-му році життя у місті Турин.

Статистика виступів ред.

Статистика виступів у кубку Мітропи ред.

Розіграш Стадія Дата та місце
проведення
Команда 1 Рахунок Команда 2 Голи та
інші дії
1 1935 1/8 16.06.1935, Плзень   Вікторія (Пльзень) 3:3 [Архівовано 15 жовтня 2020 у Wayback Machine.]   Ювентус
2 1935 1/8 23.06.1935, Турин   Ювентус 5:1 [Архівовано 13 жовтня 2020 у Wayback Machine.]   Вікторія (Пльзень)
3 1935 1/4 30.06.1935, Будапешт   Хунгарія (Будапешт) 1:3 [Архівовано 4 травня 2021 у Wayback Machine.]   Ювентус
4 1935 1/4 6.07.1935, Турин   Ювентус 1:1 [Архівовано 4 травня 2021 у Wayback Machine.]   Хунгарія (Будапешт)
5 1935 1/2 16.07.1935, Прага   Спарта (Прага) 2:0 [Архівовано 4 травня 2021 у Wayback Machine.]   Ювентус
6 1935 1/2 21.07.1935, Турин   Ювентус 3:1 [Архівовано 4 травня 2021 у Wayback Machine.]   Спарта (Прага)
7 1935 1/2, перегр. 28.07.1935, Базель   Спарта (Прага) 5:1 [Архівовано 13 жовтня 2020 у Wayback Machine.]   Ювентус
Всього у кубку Мітропи 7 -14


Титули і досягнення ред.

«Ювентус»: 1933–1934, 1934–1935
«Рома»: 1936–1937

Примітки ред.

  1. Сухі воротарські серії в Серії А. Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 24 серпня 2020.
  2. «Ювентус» у Кубку Мітропи 1935
  3. Кубок Італії 1936-37. Архів оригіналу за 17 вересня 2018. Процитовано 12 вересня 2020.

Посилання ред.