Цісарсько-королівська артилерія (Австро-Угорщина)

Цісарсько-королівська артилерія (Австро-Угорщина) (нім. Österreichisch-Ungarische Artillerie) була складовою частиною Збройних сил Австро-Угорської імперії (нім. Österreichisch-Ungarische Landstreitkräfte).

Поділ артилерії ред.

 
Польова артилерія на меневрах. 1900
 
Польова артилерія на маневрах. 1908
 
100 мм гірська гаубиця
 
70 мм гірська гармата М.99
 
305 мм фортечна мортира
 
120 мм фортечна гармата М.80 на марші
 
Польова артилерія на марші

У мирний час артилерія складалась з:

Польова артилерія ред.

У підрозділах ц.к. артилерії Ландверу польова артилерія складалась з восьми полків польових гармат і восьми полків польових гаубиць, а у к. Ландвері (Гонвед) було вісім полків польових гармат і один мобільний дивізіон кінної артилерії. Основним виробником польових гармат з високими технічними характеристиками була компанія «Шкода» у Плзені. Це дозволило їх використовувати без значних модернізацій до кінця війни, хоча через довоєнну економію на початок війни резерв гармат був доволі обмеженим. До польової артилерії належали: гармати

  • 8 см польова гармата М.99
  • 8-см гармата М.5
  • 8-см польова гармата M. 17
  • 8 см польова гармата М.18
  • 9 см польова гармата M 75/96
  • 90 мм М.75 і М.75/90
  • 10 см польова гармата М.99
  • 104 мм гармата М.15
  • 15 см польова гармата М.94
  • 15 см польова гармата М.14
  • 15 см польова гармата М.15
  • 15 см автогармата М.15/16

гаубиці

міномети

  • 8 см міномет М.15
  • 9 см міномет М.14
  • 9 см міномет М.17
  • 10,5 см міномет М.15
  • 14 см М.15
  • 12 см міномет М.15
  • 12 см міномет М.16
  • 15 см міномет М.15 М. Е.
  • 20 см міномет М.16
  • 22,5 міномет М.15
  • важкі 26-см М.17

Фортечна артилерія ред.

Фортечна артилерія використовувалась на обладнаних позиціях для захисту фортифікацій в час ворожого наступу. На час війни було прийнято на озброєння декілька нових типів важких гармат.

До фортечної і облогової артилерії належали: гармати

гаубиці, мортири

Гірська артилерія ред.

Під час війни гірська артилерія була озброєна доволі різнотиповими гарматами. Доволі значна частка гармат була застарілою без компенсаторів віддачі. На Італійському фронті у Східних Альпах зокрема ще застосовувалась бронзова 65-мм гірська гармата зразка 1861 року.

До гірської артилерії належали: гармати

Технічна артилерія ред.

Технічна артилерія займалась теорією розвитку артилерії, підготовкою артилерійських інженерів. Вони розробляли технічні вимоги для розробки нових артилерійських систем, матеріалів для гарматних цівок, вибухових матеріалів, пороху. Артилерійський арсенал у Відні складався з артилерійської фабрики, складу для необхідних матеріалів, відділу підготовки спеціалістів для виробництва і прийомної комісії вироблених гармат. Фабрика амуніції і артилерійського спорядження знаходилась У Нойштадті, фабрики пороху у Блюменау, Любляни.

Артилерійські полігони ред.

Поміж 1874—1896 роками проводились 4-6 тижневі прискорені курси підготовки артилеристів. З 1896 почали проводити трьохмісячні курси польової артилерії на полігонах біля міст угорського Тата, трансильванських Сібіу, Ліпова. Новий центральний полігон на 6000 гектарах заклало військове міністерство 1901 біля угорського міста Hajmáskér у комітаті Веспрем з казармами для 250 офіцерів, 2200 вояків, 1120 коней. Тут вопробовували польову і фортечну артилерію.

Джерела ред.

  • Łukasz Chrzanowski: Artyleria Austro-Węgierska 1860—1890. FORT, Przemyśl 2008, ISBN 978-83-923657-7-8, (Architectura et ars militaris 16) (поль.)
  • Erwin Anton Grestenberger: K.u.k. Befestigungsanlagen in Tirol und Kärnten 1860—1918. Verlag Österreich u. a., Wien 2000, ISBN 3-7046-1558-7 (нім.)
  • M. Christian Ortner: Die österreichisch-ungarische Artillerie von 1867 bis 1918. Verlag Militaria, Wien 2007, ISBN 978-3-902526-12-0 (нім.)