Циткін Володимир Борисович

Володимир Борисович Циткін (нар. 1 серпня 1966, Київ) — радянський та український футболіст, що виступав на позиції воротаря. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер. Майстер спорту СРСР та України.

Володимир Циткін
Особисті дані
Повне ім'я	Володимир Борисович Циткін
Народження	1 серпня 1966(1966-08-01) (57 років)
	Київ, УРСР, СРСР
Зріст	190 см
Вага	89 кг
Громадянство	Україна
Позиція	воротар
Юнацькі клуби
1976—1981	«Динамо» (Київ)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1981—1984 «Динамо» (Київ)-дубль 17 (-?) 1984—1987 «Динамо» (Ірпінь) 128 (-?) 1988 «Динамо» (Біла Церква) 24 (-?) 1988 «Зоря» (Ворошиловград) 4 (-5) 1989 «Динамо» (Біла Церква) 52 (-72) 1990—1992 «Буковина» 82 (-?) 1993—1994 «Нива» (Вінниця) 41 (-30) 1995 «Маккабі» (Акко) ? (-?) 1995—1998 «Нива» (Вінниця) 95 (-86) 1999 «Прикарпаття» 3 (-4) 1999 →  «Енергетик» 2 (-0) 2000—2002 «Оболонь» 57 (-39)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 2003—2012 Україна (юн.) (ворот.) 2006 «Нива» (Вінниця) (асист.) 2006—2007 «Чорноморець» (ворот.) 2007 «Нива-Світанок» (ворот.) 2008 «Зірка» (Кіровоград) (асист.) 2009 «Нива» (Вінниця) (ворот.) 2010 «Оболонь» (ворот.) 2011 «Балтика» (асист.) 2014—2015 Україна (U-17) 2015—2016 Україна (U-18) 2016 Україна (U-19) 2017, 2018 «Нива» (Вінниця) (ворот.) 2019 Молдова (асист.) 2021 «Нива» (Вінниця) 2022— «Хуст»
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Життєпис

Ігрова кар'єра

Народився 1 серпня 1966 року у Києві. Займався футболом з 10 років, вихованець школи київського «Динамо», куди його взяли з першого разу, а першим тренером став Віктор Нестерович Шевченко, батько футболіста Віталія Шевченка. Потім команду Циткіна прийняв В'ячеслав Михайлович Семенов, з яким молодий воротар пройшов усі щаблі динамівської школи. Після цього Циткін кілька років був у дублі київського «Динамо». Тоді ж, з 1982 по 1984 рік, Анатолій Бишовець, який працював і в динамівській школі, залучав Циткіна до збірної СРСР свого віку.

Через травми, які призвели до двох операцій за рік, гравець вибув на певний термін і пробитись до основи киян не зумів, тому розпочав грати за ірпінських «динамівців» у Другій лізі СРСР, які були фарм-клубом і тренував їх Віктор Каневський. Там молодий воротар провів чотири сезони, після чого 1988 року команда переїхала до Білої Церкви.

Того ж року зіграв 4 матчі в Першій лізі за ворошиловградську «Зорю», після чого перед сезоном 1989 року повернувся в білоцерківське «Динамо», ставши основним воротарем клубу та єдиним гравцем команди, що зіграв у всіх 52 матчах сезону.

У 1990 році Циткін став гравцем чернівецької «Буковини», яка з Циткіним на воротах за підсумками того сезону вийшла з Другої ліги до першої, а в наступному сезоні зайняла 5 місце у Першій лізі. Після розпаду СРСР «Буковина» була включена до новоствореної Вищої ліги України, де Циткін дебютував 10 березня 1992 року в матчі проти луцької «Волині» (2:1). Всього провів за буковинців у елітному українському дивізіоні 27 матчів і пропустив 18 голів.

Під час зимової перерви сезону 1992/93 він переїхав до вінницької «Ниви» і в тому ж сезоні допоміг команді вийти до Вищої ліги, де провів з командою наступні півтора сезону.

На початку 1995 року Володимир переїхав до Ізраїлю, де виступав у клубі «Маккабі» (Акко), але вже влітку того ж року повернувся в «Ниву», де провів ще три з половиною сезони. Тут же Циткін провів 4 матчі у єврокубках в Кубку кубків сезону 1996/97, а також став фіналістом Кубка України 1996 року.

У другій половині сезону 1998/99 Циткін захищав кольори івано-франківського «Прикарпаття», а також грав на правах оренди за бурштинський «Енергетик».

Восени 2000 року став гравцем столичної «Оболоні», з якою за два сезони вийшов з Другої ліги до Вищої, після чого в кінці 2002 року закінчив свою кар'єру.

Всього у Вищій лізі України провів 105 матчів.

Тренерська кар'єра

Закінчивши активну футбольну кар'єру, Циткін отримав запрошення від Анатолія Бузника стати тренером воротарів молодіжної та юнацьких збірних України, де пропрацював майже 11 років, часом поєднуючи роботу у збірних з роботою на клубному рівні, хоча специфіка роботи з юнаками серйозно відрізняється від функцій тренера воротарів в професійному клубі.

2006 року недовго попрацював асистентом тренера вінницької «Ниви» і в кінці того ж року отримав запрошення від Семена Альтмана, з яким був знайомий понад 20 років, стати тренером воротарів «Чорноморця». Проте вже влітку 2007 року Альтман був звільнений з посади і Циткін повернувся до «Ниви», де, з перервою на роботу в кіровоградській «Зірці», працював до 2009 року.

У 2010 році працював тренером воротарів столичної «Оболоні», після чого в січні 2011 року на запрошення співвітчизника Олександра Горшкова став асистентом головного тренера калінінградської «Балтика», проте вже за місяць Горшков і Циткін покинули клуб через суперечки з керівництвом.

2014 року Циткін очолив юнацьку збірну України 1998 року народження, а через рік відповідно керував вже збірною U-18, а згодом і юнацькою збірною до 19 років. У 2017 та 2018 роках знову працював тренером воротарів у вінницькій «Ниві». У 2019 році як асистент головного тренера Семена Альтмана, тренував національну збірну Молдови.

23 січня 2021 року став головним тренером «Ниви». 4 листопада 2021 року клуб і тренер припинили співпрацю «за згодою сторін». У 2022 році очолив дебютанта другої української ліги ФК «Хуст», якого у першому ж сезоні вивів до першої ліги України.

Освіта

Закінчив школу №175 у м.Києві на відмінно з золотою медаллю. Отримав диплом Київського Університету ім. Тараса Шевченка за спеціальністю "Біохімія, викладач біології та хімії", також навчався у Чернівецькому Університеті ім. Юрія Федьковича на факультеті іноземних мов. Має міжнародний тренерський диплом УЄФА категорії PRO.

Досягнення

Командні

«Динамо»-дубль (Київ)

• Чемпіон СРСР серед дублюючих складів (3): 1981, 1982, 1983

«Буковина» (Чернівці)

• Переможець Другої ліги СРСР (1): 1990

«Нива» (Вінниця)

• Фіналіст Кубка України (1): 1996
• Переможець Першої ліги України (1): 1993

«Оболонь» (Київ)

• Переможець Другої ліги України (1): 2001
• Бронзовий призер Першої ліги України (1): 2002

Інші

• Переможець Спартакіади народів СРСР у складі збірної УРСР: 1986
• Срібний призер юнацького чемпіонату Європи у складі юнацької збірної СРСР: 1984^{[джерело?]}

Посилання

• Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Статистика виступів гравця на сайті allplayers.in.ua