Відкрити головне меню

Цивільне управління східних земель, ЦУСЗ (пол. Zarząd Cywilny Ziem Wschodnich, ZCZW) — польська адміністративна структура, створена на підставі декрету Тимчасового начальника держави Юзефа Пілсудського від 19 лютого 1919 р., що мала виконувати функції цивільної адміністрації на новоприєднаних східних землях[1].

Zarząd Cywilny Ziem Wschodnich

Цивільне управління східних земель

Територія Цивільного управління східних земель (без Волинської округи)
Територія Цивільного управління
східних земель
(без Волинської округи)
Цивільна адміністрація
Адм. центр Варшава
Вільно
Країна Польща Польща
Регіон Східні креси
Населення
 - повне
Площа
 - повна
Генеральний цивільний
комісар[1]
Людвик Колянковський →
Єжи Осмоловський

Зміст

ПередісторіяРедагувати

Новостворена польська держава на чолі з Юзефом Пілсудським не приховувала, що прагне до втілення ідеї «об’єднання всіх польських земель», у тому числі шляхом поглинання «східних кресів». Це означало поширення польської влади і на частину українських, білоруських і литовських земель — територій колишньої Речі Посполитої.

Навесні 1919 р. особливо запеклі бої тривали на польсько-українському фронті. У квітні сюди спрямовано частини 100-тисячної польсько-французької армії під командуванням генерала Юзефа Галлера. Полякам протистояли війська Української Галицької Армії (УГА) та Директорії. Загальний наступ польського війська, розпочатий у травні 1919 р., завершився поразкою УГА в Галичині. Це призвело до того, що поляки встановили повний контроль над територією Західноукраїнської Народної Республіки. Відступ українських військових частин за Збруч оголив тили українських збройних формувань на Волині. У середині травня польська армія розгорнула наступ на всьому волинському фронті. Війська Директорії чинили запеклий опір, проте вже 29 травня 1919 р. у Луцьк увійшли передові частини 13-ї Польської дивізії під командуванням генерала Й. Коміцького. Дислоковані в Луцьку українські військові підрозділи були роззброєні та інтерновані в табори. Упродовж весни-літа 1919 р. польські війська оволоділи Володимир-Волинським, Ковельським та частиною Луцького повітів колишньої Волинської губернії. Там поляки почали формувати органи тимчасової адміністрації. Однією з перших установ, яка представляла польську владу на загарбаних територіях, стало Цивільне управління східних земель.

ІсторіяРедагувати

ЦУСЗ здійснювало управління досить великою територією, яка, крім частини західноукраїнських земель, також охоплювала обшири, населені білорусами і литовцями. Очолював Цивільне управління східних земель Генеральний цивільний комісар. Його призначав Начальник Держави за поданням голови уряду, наділяючи найвищою виконавчою владою на підзвітній йому території. До кола повноважень Генерального комісара входили питання, які торкалися всіх ділянок цивільного життя, за винятком військових справ. Він міг видавати тимчасові розпорядження, що мали силу закону, встановлювати попередні розміри витрат і доходів ЦУСЗ, здійснювати нагляд за підлеглою йому адміністрацією, призначати й контролювати діяльність суддів, ухвалювати рішення про вибори до органів місцевого самоврядування. Управління Генерального комісара спочатку містилося у Варшаві, а з жовтня 1919 р. — у Вільні. Очолив ЦУСЗ, згідно з рішенням Ю. Пілсудського, відомий польський історик, професор Людвик Колянковський. Після його відставки з посади, у квітні 1919 р. комісаром став Єжи Осмоловський. Ці обов’язки він виконував до часу ліквідації Цивільного управління східних земель 9 вересня 1920 р.

Структура органів влади ЦУСЗ була доволі розгалуженою. Генеральний комісар у своїй діяльності безпосередньо спирався на підлеглий йому Генеральний комісаріат, а також окружних комісарів, яким, у свою чергу, підпорядковувалися повітові й міські комісари, а також війти в сільських гмінах (волостях). Розбудова адміністративних структур ЦУСЗ на місцях відбувалася рівнобіжно з просуванням польського війська на схід. Генеральному комісарові в статусі інспекторів підлягали спеціальні уповноважені при групах військ, які діяли в Литві, Білорусі та на Волині. Так, представником комісара при командуванні групи польських військ на Волині (командувач Едвард Ридз-Сміглий) став Здіслав Родзинкевич.

Від 1 червня 1920 р. наказом Верховного головнокомандувача польських військ від 29 травня 1920 р. безпосередній нагляд над цією структурою взяв на себе уряд Польської Республіки[2]. ЦУСЗ фактично припинило своє існування, коли більшовики захопили ці землі влітку 1920 р., хоча формально його було розформовано лише 9 вересня 1920 р. [3]

Зміни в устроїРедагувати

Сили правопорядкуРедагувати

У 1919–1920 рр. відбувалося становлення органів державної поліції. Головний тягар обов’язків забезпечити правопорядок на Волині в умовах ведення військових дій покладався на воєнізовану структуру – польову жандармерію. Вона поділялася на дві групи – повітову та прифронтову. Прифронтова жандармерія була повноцінною військовою одиницею й діяла безпосередньо у смузі воєнних дій. Зате повітова жандармерія виконувала функції з охорони правопорядку та громадської безпеки на правах тимчасових правоохоронних органів. У містах Волині влітку 1919 р. формуються підрозділи польської комунальної поліції, яка прийшла на зміну місцевим воєнізованим структурам, що, залежно від місцевих особливостей, мали різні назви – народна міліція, міська міліція, громадянська сторожа, народна варта тощо. Приміром, у Луцьку організація комунальної поліції тривала з 21 червня по 16 липня 1919 р. Підрозділи комунальної поліції з’явилися також у Ковелі, Володимирі, Рівному, Острозі. Комунальна поліція перебувала на утриманні міських магістратів. У повітах функції правоохоронних органів далі виконувала здебільшого польова жандармерія.

Важливі юридичні документи, які регулювали діяльність поліційних підрозділів у 1919–1920 роках, уміщено у збірнику нормативно-правових актів «Dziennіk Urzędowy Zarządu Cywilnego Ziem Wschodnich» (Офіційний вісник Цивільного управління східних земель)[14].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Формування органів польської державної адміністрації на Волині
  2. Dz. Urz. ZCZW z 1920 r. Nr 42, poz. 1057
  3. Dziennik Rozkazów z 1920 r. Nr 35, poz. 752
  4. Dz. Urz. ZCZW z 1919 r. Nr 5, poz. 40
  5. Dz. Urz. ZCZW z 1919 r. Nr 5, poz. 41
  6. Dz. Urz. ZCZW z 1919 r. Nr 17, poz. 153
  7. Dz. Urz. ZCZW z 1919 r. Nr 19, poz. 174
  8. Dz. Urz. ZCZW z 1919 r. Nr 25, poz. 257
  9. Dz. Urz. ZCZW z 1919 r. Nr 26, poz. 275
  10. Dz. Urz. ZCZW z 1919 r. Nr 35, poz. 407
  11. Dz. Urz. ZCZW z 1920 r. Nr 6, poz. 79
  12. Dz. Urz. ZCZW z 1920 r. Nr 9, poz. 149
  13. Dz. Urz. ZCZW z 1920 r. Nr 34, poz. 845
  14. O. В. Разиграєв. Польська державна поліція Західної Волині

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Waldemar Kozyra, Polityka administracyjna władz polskich na Ziemiach Wschodnich Rzeczypospolitej Polskiej w latach 1918-1926, Białystok 2005
  • Joanna Gierowska-Kałłaur, Zarząd Cywilny Ziem Wschodnich, Warszawa 2003 ss. 447 + ilustr.
  • Adam Janusz Mielcarek, Podziały terytorialno-administracyjne II Rzeczypospolitej w zakresie administracji zespolonej, Warszawa 2008
  • Adam Janusz Mielcarek, Węzłowe zagadnienia ustrojowe Zarządu Cywilnego Ziem Wschodnich (1919-1920), w świetle aktów normatywnych, w: "Studia z Dziejów Państwa i Prawa Polskiego", Kraków - Lublin - Łódź 2011, T. 14, s. 241-251.