Відкрити головне меню

Ци́бін Павло́ Володи́мирович (рос. Цыбин Павел Владимирович; 23 грудня 1905(19051223) — 4 лютого 1992) — радянський конструктор авіаційної та ракетно-космічної техніки, заслужений діяч науки і техніки РРФСР, лауреат Ленінської премії, інженер-полковник.

Цибін Павло Володимирович
рос. Цыбин Павел Владимирович
Народився 23 грудня 1905(1905-12-23)
Москва
Помер 4 лютого 1992(1992-02-04) (86 років)
Москва
Поховання Введенське кладовище
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of Russia (1991–1993).svg Росія
Діяльність інженер, авіакосмічний інженер
Галузь авіаційна промисловість
Alma mater Московський державний технічний університет імені Баумана
Нагороди
Ленінська премія
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Червоної Зірки

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився 23 грудня 1905(19051223)року в Москві в сім'ї композитора і диригента, професора Московської консерваторії В. М. Цибіна.

У 1920 році здійснює перший політ на балансирному планері власної конструкції.

У 1926 році вступає на відділення авіаційних техніків 1-ї радянської авіаційної школи в Гатчині. В цей час він будує свій перший планер «Халтуринець», а також спільно з О. К. Антоновим — планер «Стандарт». Тоді ж знайомиться з С. П. Корольовим.

Після закінчення авіашколи працював у відділі навчальних закладів Управління ВПС РСЧА, проходив службу в Пермській школі льотчиків і техніків морської авіації.

У 1938 році присвоєно військове звання «комбриг».

У 1939 році переводиться до Москви, вступає до Військово-повітряної академії імені М. Є. Жуковського.

Спільно з Д. М. Колесниковим працює над створенням десантного планера КЦ-20, що став найбільшим з десантних планерів часів Другої світової війни й мав корисне навантаження до 20 тон.

Учасник німецько-радянської війни. З жовтня по грудень 1942 року перебував на Центральному фронті, знаходився у розпорядженні Військової ради повітряно-десантних військ Червоної Армії. Керував операціями по забезпеченню білоруських партизанів боєприпасами загальною вагою 40 тон, по висадці десанту підривників чисельністю 150 чоловік[1].

З 1944 року очолював КБ і завод у підмосковному селищі Бескудникове, де створювався важкий десантний планер Ц-25, що був здатен підійняти до 25 десантників або всюдихід з протитанковою гарматою.

Протягом 1945–1948 років у ОКБ П. В. Цибіна за завданням Льотно-дослідницького інституту були створені «літаючі лабораторії» Ц-1 (ЛЛ-1, ЛЛ-2, ЛЛ-3), що призначались для досліджень аеродинаміки довколозвукових швидкостей.

У 1947 році, з початком конверсії оборонної промисловості, КБ Цибіна було закрите, а завод переведено на випуск цивільної продукції. П. В. Цибін перейшов на роботу до ОКБ-1 С. П. Корольова, де йшли випробовування перших радянських балістичних ракет Р-1 та Р-2, випробовування і здача на озброєння крилатої ракети класу «повітря-море» КБ «Комета», зенітно-ракетних систем С-25 для протиповітряної оборони Москви.

У 1950-х роках П. В. Цибін вів розробку важкого керованого реактивного снаряду РСС і стратегічного бомбардувальника-розвідника РС. У 1956 році група інженерів на чолі з П. В. Цибіним звернулась до радянського Уряду з пропозицією про створення надзвукового стратегічного реактивного літака-розвідника РСР. Того ж року було створене ОКБ-256 Державного комітету авіаційної техніки при Раді міністрів СРСР, головним конструктором якого призначено П. В. Цибіна.

Одночасно з цим у 1958 році П. В. Цибіним за домовленістю з С. П. Корольовим було виконано проект повертаємого з орбіти пілотованого космічного апарату ПКА. Проте у жовтні 1959 року, у зв'язку зі скороченням оборонної промисловості, ОКБ-256 було закрите, а його штат передано до ОКБ В. М. Мясищева (що вів власний проект ВКА-23). Восени 1960 року разом з розформуванням ОКБ-23 передано до ОКБ-52 В. М. Челомея, який закрив усі роботи по проектах ВКА-23 і РСР (Р-020) у квітні 1961 року.

Наприкінці 1960 року П. В. Цибін повертається до ОКБ-1 як заступник С. П. Корольова. Бере участь у створенні першого радянського супутника-розвідника «Зеніт» (прийнятий на озброєння у 1964 році). Згодом вів роботи по безпілотній модифікації космічного корабля «Восток», супутника зв'язку «Молния», космічних кораблях «Союз» і «Союз-Т», проекту орбітальної станції «Звезда».

З 1974 року — заступник головного конструктора, згодом — науковий консультант проекту «Буран».

З 1986 року П. В. Цибін керував науково-дослідницькими роботами у галузі створення одноступеневого повітряно-космічного літака НВО «Енергія».

Помер 4 лютого 1992 року у своєму робочому кабінеті за письмовим столом. Похований на Введенському цвинтарі Москви, поруч зі своїми батьками[2].

Нагороди і почесні званняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Нагородний лист на П. В. Цибіна(рос.)
  2. Космічний меморіал: П. В. Цибін(рос.). Архів оригіналу за 29 червень 2013. Процитовано 29 червень 2013. 

ПосиланняРедагувати