Вікіпедія

Часник крапчастий

вид рослин
(Перенаправлено з Цибуля крапчаста)

Часник крапчастий[1], цибуля крапчаста[2] (Allium guttatum) — вид трав'янистих рослин родини амарилісові (Amaryllidaceae), поширений у Східному Середземномор'ї й Причорномор'ї[3].

Часник крапчастий
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Амарилісові (Amaryllidaceae)
Підродина: Цибулеві (Allioideae)
Рід: Цибуля (Allium)
Вид:
Часник крапчастий (A. guttatum)
Біноміальна назва
Allium guttatum
Синоніми

Allium involucratum Welw. ex Cout.

Опис ред.

 
Суцвіття
 
На стадії плодоношення

Багаторічна трав'яниста цибулинна рослина заввишки 30—80 см. Цибулина яйцеподібна, 1—1,5 см завтовшки, з буруватими перетинчастими зовнішніми оболонками, розщепленими потім зверху на паралельні волокна. Стебло циліндричне, тонке, безлисте, до половини обгорнуте піхвами прикореневих листків, що виходять із цибулини. Листків 3—4, дудчастих, коротших від стебла, з гладенькими піхвами і шорсткими ниткоподібними півциліндричними жолобчастими пластинками, 1,5—3 мм завширшки[4].

Покривало приблизно однієї довжини з суцвіттям, перетинчасте, одностульчасте, яйцеподібне, різко загострене в довгий зелений носик, швидко опадає. Суцвіття густе, багатоквіткове, кулясте або яйцеподібне, рідше півкулясте. Квітконіжки тонкі, неоднакові — серединні вдвоє-втроє довші, ніж зовнішні; зовнішні при основі з довгими біло-плівчастими прицвітками. Оцвітина проста, вузькодзвоникувата, маленька, близько 2,5 мм завдовжки. Пелюстки білуваті, з фіолетовою або коричневою плямочкою посередині, тупі, гладенькі; зовнішні — еліптично-довгасті, з кілем на спинці; внутрішні — довгасто-лопатчасті, трохи довші від зовнішніх. Тичинок шість, їх нитки на 1/4 довші від оцвітини; зовнішні — шилоподібні, суцільні; внутрішні — дуже широкі, внизу ширші, ніж листочки оцвітини, зверху з трьома вузькими зубцями, з яких середній несе пиляк, прикріплений до нитки спинкою. Маточка із тригніздною зав'яззю, ниткоподібним стовпчиком і маленькою головчастою, злегка трилопатевою приймочкою; насінних зачатків у кожному гнізді по два. Плід – майже куляста, трилопатева коробочка; лопаті коробочки широкоеліптичні, вузько виїмчасті. Насіння чорне, гранчасте, більш-менш сплющене[2][4][5][6].

Цвіте в червні — липні. Запилення здійснюється за допомогою комах (ентомофілія). Плодоношення відбувається в липні — серпні. Насіння поширюється завдяки пружним плодоніжкам при поштовхах, тому за типом розселення діаспор рослину відносять до балістів[2][4][7].

Поширення ред.

Європа: Португалія, Іспанія, Франція, Італія, Мальта, Албанія, Колишня Югославія, Болгарія, Греція, Румунія, Україна; Північна Африка: Алжир, Лівія, Марокко; Азія: Туреччина, Кіпр[8][9].

В Україні поширений на півдні Степу, на островах і косах Причорномор'я та Приазов'я[2][4][10].

Екологія ред.

 
Ценопопуляція цибулі крапчастої. Запорізьке Правобережжя

Часник крапчастий — цибулинний вегетативномалорухливий геофіт, за сезонним життєвим циклом належить до літньоквітучих ефемероїдів[7].

Рослина світлолюбна (геліофіт), відносно маловимоглива до температурних умов (мезотерм), умов зволоження (мезоксерофіт) і плодючості ґрунтів (олігомезотроф, кальцієфіт)[7][11].

За загальними (ценотичними) адаптаціями належить до рослин, пов'язаних переважно із кам'янистими (петрофіт) і піщаними (псамостепант) ландшафтами[7]. У межах ареалу та в Україні зростає в степах, на кам'янистих місцях, пісках, черепашниках у літоральній смузі[2][4][3].

В умовах Запорізької області зустрічається переважно: 1) уздовж скелястого узбережжя Днпра та його приток — на кам'янистих місцях (петрофітний степ, петрофітна комплексна рослинність) і прилеглих прирічкових пісках (псамофітний степ); 2) у Приазов'ї — на приморських черепашниках і пісках[10][12].

Локальні популяції, як правило, нечисленні, розріджені (максимальна щільність досягає 12 особин на 1 кв. м)[6][10][11].

Охорона ред.

В Україні вид перебуває під охороною — його занесено до переліків регіонально рідкісних рослин Дніпропетровської, Донецької, Запорізької та Одеської областей[13].

Природні популяції виду скорочуються головним чином через руйнування місць зростання, надмірну рекреацію і збирання квітів на букети[10][6][11].

У Донецькій області охороняється в національному природному парку «Меотида», пам'ятках природи «Новокатеринінське відслонення» і «Крива коса»[6].

У Запорізькій області охороняється в Національному заповіднику «Хортиця» і Приазовському національному природному парку[10][14].

Галерея ред.

Запорізька область. Острів Хортиця

  •  
    Початок цвітіння
  •  
    У районі Чорної скелі.
  •  
    Серед петрофітної комплексної рослинності
  •  
    У наскельних чагарниках
  •  
    У петрофітному степу
  •  
    Під час масового цвітіння

Запорізьке Правобережжя

  •  
    У долині р. Верхня Хортиця
  •  
    Початок цвітіння
  •  
    Серед петрофітного степу
  •  
    На гранітних відслоненнях
  •  
    Серед псамофітного степу
  •  
    На стадії плодоношення

Джерела ред.

  1. ↑ Allium guttatum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. ↑ а б в г д Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 399. (рос.)(укр.)
  3. ↑ а б Флора Европейской части СССР / Отв. ред. А. А. Федоров. — Л. : Наука, 1979.  — Т. 4 / Ред. тома Ю. Д. Гусев. — 355 с. (с. 269)
  4. ↑ а б в г д Флора УРСР. — К. : Вид-во АН УРСР. — Т. 3 / Ред. : М. І. Котов, А. І. Барбарич. — 428 с. (с. 105—106)
  5. ↑ Флора СССР / Гл. ред. В. Л. Комаров. — Л. : Изд-во АН СССР, 1935. — Т. 4. — 760 с. (с. 238—239)
  6. ↑ а б в г Червона книга Донецької області (Рослинний світ) / Під ред. В. М. Остапка. — Донецьк : Вид-во «Новая печать», 2010. — 432 с. (с. 276)
  7. ↑ а б в г Тарасов В. В. Флора Дніпропетровської і Запорізької областей. Судинні рослини: монографія. — Дніпропетровськ : Ліра, 2012 — Видання друге. — 296 с. (с. 193). — ISBN 966-551-166-1
  8. ↑ The Euro+Med PlantBase. Процитовано 24.03.2018. (англ.)
  9. ↑ Germplasm Resources Information Network (GRIN). Процитовано 24.03.2018. (англ.)
  10. ↑ а б в г д Рідкісні рослини, тварини, гриби і лишайники Запорізької області : навч. посібник / В. І. Петроченко, В. І. Шелегеда, О. В. Жаков [та ін.]; за ред. В. І. Петроченка. — Запоріжжя : Поліграф, 2005. — 224 с. (с. 84—85) — ISBN 966-375-018-9
  11. ↑ а б в Червона книга Дніпропетровської області (Рослинний світ) / Авт.-укл. Б. О. Барановський, В. В. Тарасов; відп. ред. А. П. Травлєєв. — Дніпропетровськ, 2010. — 498 с. (с. 60)
  12. ↑ Коломійчук В. П. Сучасний список регіонально рідкісних судинних рослин Запорізької області // Промышленная ботаника. — 2011.  — Вып. 11. — С. 105—111
  13. ↑ Андрієнко Т.Л., Перегрим М.М. (уклад.). Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання). — Київ : Альтерпрес, 2012. — 148 с. — ISBN 978-966-542-512-0.
  14. ↑ Охрименко С. Г., Шелегеда О. Р. Флора вищих судинних рослин острова Хортиця // Природа острова Хортиця : колективна монографія / [за ред. С. Г. Охрименко]. — Запоріжжя : Дніпровський металург, 2016.  — Вип. 2. — С. 5—91 (с. 50)

Література ред.

  • Флора Европейской части СССР / Отв. ред. А. А. Федоров. — Л. : Изд-во АН СССР, 1979. —Т. 4 / Ред. тома Ю. Д. Гусев. — 355 с. (с. 269).
  • Флора СССР / Гл. ред. В. Л. Комаров. — Л. : Изд-во АН СССР, 1935. — Т. 4. – 760 с. (с. 238—239).
  • Флора УРСР. — К. : Вид-во АН УРСР, 1950. — Т. 3 / Ред. : М. І. Котов, А. І. Барбарич. — 428 с. (с. 105—106).
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Часник_крапчастий&oldid=38223119