Відкрити головне меню
Ісландський лишайник
Isländisches Moos (Cetraria islandica) 6101-2.jpg
Біологічна класифікація
Царство: Гриби
Відділ: Аскомікотові гриби
Клас: Lecanoromycetes
Ряд: Lecanorales
Родина: Parmeliaceae
Рід: Cetraria
Вид: C. islandica
Біноміальна назва
Cetraria islandica
(L.) Ach.
Синоніми

Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Cetraria islandica
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Cetraria islandica
EOL logo.svg EOL: 2858645
ITIS logo.svg ITIS: 190618
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 78064
MB: 382416
IF: 382416
Цетрарія ісландська

Ісла́ндський лиша́йник, цетра́рія ісла́ндська[1] (лат. Cetraria islandica (L.) Ach.) — вид листовидно-кущових лишайників родини пармелієвих (Parmeliaceae) заввишки до 10—15 см.
Іноді його неправильно звуть «ісландським мохом»[2].

Він утворює дернівник, а іноді і суцільний хрусткий килим, що складається з кучерявих кущиків з коричневими стрічкоподібними лопатями з білою підкладкою. Лишайники ростуть дуже повільно, збільшуючись в рік на 3 — 5 міліметрів. Кущик в 10 сантиметрів має від народження тридцять років.[2].

Зміст

Морфологічна характеристикаРедагувати

Слань його прямостояча або піднесена, прикріплена до ґрунту або іншого субстрату з допомогою коротких ниткоподібних причіпок.

Біля основи звужена, жолобкувата або трубчастозгорнена, вгорі розширена, з жолобкуватими або майже плоскими лопатями. Лопаті голі, по краях з короткими війками. Свіжа слань м'якошкіряста, біля основи світла, зверху темніша, оливково-зелена або зеленувато-сіра.

Екологічна приуроченістьРедагувати

Це гірський піщано-лісовий лишайник. Росте на бідних ґрунтах, на відкритих і напіввідкритих місцях.

ПоширенняРедагувати

Особливо багато ісландського лишайника у високогір'ї, серед трав'янистих або чагарникових рослин (на гірських хребтах Чорногори, в Гуцульських Альпах, Горганах, на Боржавських полонинах) можна заготовляти щороку по кілька тонн сировини.

Хімічний складРедагувати

Ісландський лишайник містить розчинний крохмаль (ліхенін, що при гідролізі дає глюкозу, розчиняється в гарячій воді, від йоду не синіє) 44 відсотки і цукру — 3 відсотки[2]. Містить до 70% вуглеводів, цетрарин, фумарпротоцен-трарову, аскорбінову, фолієву, фумарову та інші кислоти, камедь, цукри, досить багато йоду і бору, антибіотики — протоліхестеринову та уснінову кислоти, мінеральні солі.

ЗастосуванняРедагувати

У харчуванні[2]Редагувати

У північних країнах ним харчуються не тільки олені, а й люди. Перш ніж вживати лишайник в їжу, необхідно видалити з нього гіркі речовини. Для цього його вимочують у воді з содою або поташем протягом доби. На 1 літр води кладуть 5 грамів соди або поташу. Якщо соди немає, її може замінити луг, що виготовляється з золи. Луг отримують, розчиняючи 50 грамів золи в 1 літрі води. Для вимочування 1 кілограма лишайника необхідно 8 літрів лугу, розведеного 16 літрах води.

Лишайник, вимочений протягом доби в розчині соди або лугу, промивають у воді й залишають стояти ще добу залитим чистою водою. Потім рослину висушують і подрібнюють на борошно, яке додають до житнього борошна при випічці хліба.

Подрібнений лишайник, прокип'ячений протягом однієї-двох годин, розварюється, перетворюючись на драглисту масу зі слабким грибним запахом. Якщо таку масу процідити, то можна отримати «холодець» чи «желе». Розварений лишайник цілком замінює желатин, тільки він непрозорий.

У Швеції з крохмалю лишайника одержують патоку, цукор і спирт.

У медициніРедагувати

З лікувальною метою використовують всю слань лишайника (Lichen islandicus), яка містить в собі понад 70% вуглеводів, серед яких найбільшу питому вагу займає лишайниковий крохмаль (ліхенін), а також кристалічні гіркі речовини — центрарин, фумарову та інші кислоти, камедь, цукор, досить багато йоду і бору, антибіотики — протоліхестеринову та уснінову кислоти, які вбивають туберкульозні бактерії.

Для одержання крохмалю слань лишайника кладуть у кип'ячу воду й охолоджують.

Близько двохсот років тому лишайник широко використовувався ісландцями. Його давали виснаженим хворим як харчувальний засіб і для регулювання діяльності шлунково-кишкового тракту. Ісландський лишайник діє обволікаюче на слизові оболонки, а тому його п'ють при розладі кишечника, атонії шлунка, хронічних запорах, відсутності апетиту і захворюваннях легень.

Відвар ісландського лишайника при охолодженні дає густу слизисту масу, яка має драглистий вигляд. На заварку беруть 2 чайні ложки на 2 склянки холодної води, доводять до кипіння, охолоджують і п'ють протягом дня ковтками. Або 20—50 г сировини обливають 3/4 л кип'ятку і варять півгодини; одержаний відвар п'ють протягом дня.

З лишайників готують препарат бінан (натрієва сіль уснінової кислоти), який застосовують як зовнішнє при гнійних ранах і опіках (А. Ф. Гаммерман та ін., 1963).

ЗаготівляРедагувати

Ісландський лишайник збирають цілорічно. Очищають від сторонніх домішок і сушать на відкритому повітрі. Взимку його викопують з-під снігу.[2].

ПриміткиРедагувати

  1. Cetraria islandica (Linn.) Ach.. SpringerReference (Springer-Verlag). Процитовано 2018-10-19. 
  2. а б в г д Верзилин Николай Михайлович // «По следам Робинзона», «Сады и парки мира» — Ленинград, 1964, — 574 с. Формат 84Х108 1/16 Уч.-изд. л. 39,98 + 16 вклеек = 43,39 Тираж 50 000 екз.

ПосиланняРедагувати