Церква святої Параскеви П'ятниці (Дибще)

парафія і храм УГКЦ у Дибщому Тернопільської области України

Церква святої Параскеви П'ятниці (Дибще)


Тип церква
Країна  Україна
Розташування Дибще
Конфесія УГКЦ
Будівництво 1870

CMNS: Церква святої Параскеви П'ятниці у Вікісховищі

Церква святої Параскеви П'ятниці в Дибщому — парафія і храм греко-католицької громади Козівського деканату Тернопільсько-Зборівської архієпархії Української греко-католицької церкви в селі Дибще Тернопільського району Тернопільської области.

Історія церкви ред.

У селі від XVI століття була стара дерев'яна церква, яку згодом продали до с. Плавуча, залишилася лише стара дерев'яна дзвіниця.

Засновано парафію в приналежності до київського православ'я наприкінці XVI століття. На початку XVIII століття вона перейшла в греко-католицизм. У 1870 році збудовано новий храм.

Архітектор був з Бережан, розписували храм майстри і учні Бережанської школи мистецтв.

Храми і парафія до 1949 року були приналежні до УГКЦ. З грудня 1989 року — знову в її лоні. У 1949 році парафію і храм державна влада примусила перейти до РПЦ, в якій вона перебувала до грудня 1989 року.

У 1938 році парафію візитував владика Никита Будка, у 1992 році — владика Михаїл Сабрига. 11 жовтня 1992 року проїздом із Зарваниці відвідував парафію владика Филимон Курчаба, у 1993 році — владика Юліан Вороновський (24 липня на похороні свого брага).

При парафії діють: Марійська і Вівтарна дружини, Парамонне братство, братство «Апостольство молитви», спільнота «Матері в молитві», церковне братство, сестринство.

На території парафії є каплиця, хрест на честь скасування панщини, статуя Матері Божої, Місійний хрест тощо.

Парохи ред.

  • о. Михайло Бородайкевич (1872);
  • о. Карло Телявський (1885);
  • о. Барановський (1903—1908);
  • о. Михайло Абрагамовський (з 1914);
  • о. Василь Вербовецький (осінь—грудень 1949);
  • о. Ярослав Смолка;
  • о. Володимир Шанайда;
  • о. Штокало;
  • о. Романишин;
  • о. Валерій Вознюк;
  • о. В. Письо;
  • o. Григорій Галайко;
  • о. декан Дмитро Долішняк (грудень 1989—1992);
  • о. Іван Кравець (з 1992).

Джерела ред.