Відкрити головне меню

Церква святого Миколая (Скала-Подільська)

Церква святого Миколая — мурована культова споруда, парафіяльний храм Бучацької єпархії УГКЦ у смт Скала-Подільська Борщівського району Тернопільської області, Україна. Збудована 1882 року замість однойменного дерев'яного храму 1720-28 років. Відома тим, що у ній брали шлюб Михайло Грушевський та Марія-Іванна з Вояківських, своячка місцевого пароха

Церква святого Миколая
48°50′51″ пн. ш. 26°12′04″ сх. д. / 48.84763889002777404° пн. ш. 26.201166670027777883° сх. д. / 48.84763889002777404; 26.201166670027777883Координати: 48°50′51″ пн. ш. 26°12′04″ сх. д. / 48.84763889002777404° пн. ш. 26.201166670027777883° сх. д. / 48.84763889002777404; 26.201166670027777883
Країна Україна Україна
Місто смт Скала-Подільська
Розташування вул.Богуна, 16а, смт Скала-Подільська, 48720, Україна, Тернопільська область, Борщівський район
Єпископство Бучацька
Тип костел

Церква святого Миколая. Карта розташування: Україна
Церква святого Миколая
Церква святого Миколая
Церква святого Миколая (Україна)

ІсторіяРедагувати

Греко-католицька церкваРедагувати

Історія греко-католицької церкви в наших краях бере початок з 1700-1730-х років. Якраз на початку XVIII ст Поділля (в тому числі Скала) було повернуте до складу Речі Посполитої, позаяк у 1672–1699-х роках Подільське воєводство було анексоване Османською імперією. Тільки з відходом турків почали утворюватися стійкі релігійні громади та відбудовуватися зруйновані храми.

КолонізаціяРедагувати

Масова колонізація і збільшення числа жителів у містечку викликали необхідність побудови кількох храмів. Так у Скалі виникли три греко-католицькі парафії, кожна зі своєю церквою. На «Старій Скалі» (так називається частина Скали зі сторони Гуштина) існувала церква Рождества Пречистої Діви Марії, а в самому містечку розміщувалися храми Вознесення Христового і Святого Миколая. Всі церкви були дерев'яними та покритими гонтом. Церква на «Старій Скалі» була збудована у 1717 р. й мала власного священика Івана Пашовського. Святомиколаївська церква (місцезнаходження невідоме) постала у 1725 р. і теж мала свого пароха: Григорія Свидницького. Нарешті, найголовнішим храмом вважався Вознесенський, який був збудований у 1720 р. Вірогідно, він знаходився посеред теперішнього старого кладовища, адже в ті далекі часи було нормою розміщення цвинтаря і храму поряд. Ця церква вважалася резиденцією Скальського декана, так як Скала була центром греко-католицького деканату, до якого входили 42 парафії з навколишніх сіл як сучасних Борщівського, частково Чортківського, трішки Заліщицького і навіть Чемеровецького та Кам'янець-Подільського районів Хмельницької області. Ось перелік цих сіл: окрім Скали, Іванків, Пукляки, Підпилип'я, Турильче, Залуччя, Нівра, Гермаківка, Шестовці, Лянцкорунь, Летава, Збриж, Іване-Пусте, Почапинці, Новосілка, Чорнокозинці, Залісся, Сокиринці, Коцюбинчики, Босири, Бурдяківці, Лосяч, Давидківці, Жабинці, Гуків, П'ятничани, Бережанка, Мельниця, Худиківці, Горошова, Устя, Михалків, Пилипче, Колобрідка, Синьків, Зозулинці, Бабинці, Кривче, Худиївці, Сапогів, Вовківці, Мушкатівка. XVIII століття донесло нам ім'я одного з деканів ― Лотоцький. Страшне лихо спіткало Вознесенську церкву в 1796 р. Тоді вона згоріла дотла. Хоч скалецькі міщани і готувались до відбудови святині (було заготовлено будматеріал), але в 1831 р. в краї вибухнула епідемія холери, і всі підготовчі роботи припинились, як виявилося, назавжди… Деканальний уряд було перенесено до Миколаївської церкви.

СвященикиРедагувати

Як відомо, в ті далекі часи одне із покликань греко-католицьких священиків - нести освіту в народ. Отож, при всіх трьох церквах діяли, і досить успішно, три школи. Тому й не дивно, що значна частина населення вміла читати і писати.

Греко-католицька церква у кінці XVIII — першій половині XIX стРедагувати

У кінці XVIII — першій половині XIX ст (приблизно до початку 60-х рр.) у Святомиколаївській церкві несли до народу слово Боже батько і син Тарнавські. Особливо гарними відгуками рясніють старі документи про священика Яна Тарнавського: ремонт, побудова нової дзвіниці, спроба у 1830 р. відновити Вознесенську церкву (про неї було сказано вище). Отець, бачачи тяжке матеріальне становище земляків, старався своїм коштом і власними зусиллями утримувати церкву і навіть дитячу «захоронку» (так колись називався дитячий садок). У 1867 р. до Скалецької парафії прибув зі Стрийщини отець Келестин Костецький, 1843 року народження. Крім посади пароха, він носив звання титульного радника Митрополичої Консисторії з відзнаками крилошанина, і тому в ті часи вважався досить впливовою людиною. В обох громадах (а він священодіяв і в Миколаївській, і в Рождественській церквах) налічувалося 2500 греко-католиків. У володіннях панотця і церкви знаходилось 130 моргів поля і 17 моргів сіножатей. Для порівняння: місцевий пан Голуховський володів 2400 моргами і всі скалецькі жителі разом ― близько 700 моргами. Між 1877 і 1882 р., бачачи аварійний стан Миколаївської церкви, Костецький збудував на заміну старої дерев'яної нову велику кам'яну церкву, яка стоїть на своєму місці дотепер. Існує версія, що стару церкву було віддано в парафію с.Цигани, а в 1910 р. перевезено в с.Дубівку (Цигани збудували собі кам'яну церкву), де вона діюча досі. У далекому 1882 р. наша церква була першим кам'яним храмом в усій околиці.

СучасністьРедагувати

13 років (1990—2003) вірні Греко-Католицького обряду[джерело?] стояли на холоді, вітрі, морозі, відправляючи Богослужіння перед маленькою капличкою. У 2003 р., на Різдвяні свята, греко-католицькі парафіяни, домовившись про почергову відправу з духовним керівництвом римо-католицького обряду, зайшли на Службу Божу до костелу Успення Божої Матері. Впродовж двадцяти років (1990—2010) служив в таких умовах о.Анатолій Гаврилевський, який відстояв позицію УГКЦ з християнським терпінням. Із 2 травня 2010 р. до нашої парафії прибув новий священик о.Василь Германюк. Своїм ентузіазмом, невичерпною енергією, молодим максималізмом він вдихнув у віруючих силу, надію, віру в новий розвій, в потужне відродження греко-католицької церкви Скали-Подільської. Адже багатовіковою службою українським інтересам УГКЦ довела свій національний характер і відстояла право на відновлення існування у незалежній Україні.

За кілька останніх років число вірних греко-католиків помітно зросло. Цьому сприяла інтенсивна праця священика на прославу Божу, особливо заохочування дітей та молоді, згуртування старших, різноманітні акції, спортивні змагання, духовні концерти, використання новітніх методів катехизи, поїздки, конкурси, табори, розкриття нових талантів та багато інших подій. Збільшення кількості вірних УГКЦ спонукало до будівництва нового храму. 18 грудня 2011 р. Кир Дмитро (Григорак), єпарх Бучацький, освятив хрест під будівництво храму, а 29 жовтня 2013 провів чин освячення наріжного каменя і цього ж дня розпочалася заливка фундаменту. 48°50′51″ пн. ш. 26°12′04″ сх. д. / 48.847639° пн. ш. 26.201167° сх. д. / 48.847639; 26.201167

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати