Церква Святого Василя (Лікіцари)

Церква Святого Василя
	48°46′37″ пн. ш. 22°43′20″ сх. д. / 48.77694444447222111° пн. ш. 22.72222222225000010° сх. д.Координати: 48°46′37″ пн. ш. 22°43′20″ сх. д. / 48.77694444447222111° пн. ш. 22.72222222225000010° сх. д.
Тип споруди	церква
Розташування	Україна, Лікіцари, Закарпатська область
Початок будівництва	1748
Стиль	Шатровий тип (пізньобойківський)
Стан	пам'ятка архітектури національного значення України
	Церква Святого Василя (Лікіцари) (Україна)
	Церква Святого Василя у Вікісховищі

Церква Святого Василя — єдиний дерев'яний храм Перечинського району у селі Лікіцари Закарпатської області,^[2] пам'ятка архітектури національного значення (№ 193). Церква збудована з ялини у XVII ст., триверхою, бойківського стилю,^[3] сучасного вигляду набула під час перебудови 1748 року.

Архітектура ред.

Церква дерев'яна, тризрубна, тридільна, з ялинових брусів. Кутові з'єднання зроблені врубками у простий замок з двобічним вирізом з потайним прямим шипом. П'ятистінний зруб нави і бабинця, а також вівтарна частина, покриті одним високим дахом м'яких обрисів. Над бабинцем підіймається невисока квадратна башта з бароковим завершенням. Схожа невелика баня розташована над східним зрубом. Будівлю оперізує піддашшя, яке спирається на випуски вінців зрубу. По периметру піддашшя й даху проходить профільований карниз із цільного брусу. Підлога викладена з рваних плит пісковика. Донедавна завершення церкви було вкрито бляхою, але коштами місцевої громади її зняли і поклали ґонтове покриття. Муровано-дерев'яна дзвіниця збудована у XIX або XX ст. У 1985 році змінили інтер'єр: настелили дерев'яну підлогу, стіни і стелю обшили прес-картоном, провели електрику, перефарбували трирядний іконостас. Дерев'яна каркасна дзвіниця стоїть на високому кам'яному підмурівку.^[4]

В радянські часи церква охоронялась як пам'ятка архітектури Української РСР (№ 193). В 2018 році церква визнана об'єктом культурної спадщини національного значення, який внесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (№ 070037)^[5].

Див. також ред.

Примітки ред.

↑ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/970-63-%D0%BF#Text
↑ Сирохман, Михайло (2007). П’ятдесят п’ять дерев’яних храмів Закрпаття (українська) . Київ: Грані-Т. с. 88. ISBN 978-966-465-161-2.
↑ Сирохман, Михайло (2000). Церкви України — Закарпаття (українська) . Львів: "Мс". с. 880. ISBN 966-95739-0-4.
↑ Сирохман, Михайло (2000). Церкви України (українська) . Львів: "Мс". с. 880. ISBN 966-95739-0-4.
↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 23 травня 2018 р. № 396 Про внесення об’єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. zakon.rada.gov.ua. Процитовано 14 лютого 2021.

Джерела ред.

Церква у Лікіцарах на сайті «Дерев'яні храми України»
Око
Сирохман М. П'ятдесят п'ять дерев'яних храмів Закрпаття / М. Сирохман. — Київ: Грані-Т, 2007. — с. 88.
Сирохман М. Церкви України. Закарпаття / М. Сирохман. — Львів: «Мс», 2000.- 880 с.:іл.

[[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/970-63-%D0%BF#Text_https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/970-63-%D0%BF#Text]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-1] ttps://zakon.rada.gov.ua/laws/show/970-63-%D0%BF#Text

[2] Сирохман, Михайло (2007). П’ятдесят п’ять дерев’яних храмів Закрпаття (українська) . Київ: Грані-Т. с. 88. ISBN 978-966-465-161-2.

[3] Сирохман, Михайло (2000). Церкви України — Закарпаття (українська) . Львів: "Мс". с. 880. ISBN 966-95739-0-4.

[4] Сирохман, Михайло (2000). Церкви України (українська) . Львів: "Мс". с. 880. ISBN 966-95739-0-4.

[5] Постанова Кабінету Міністрів України від 23 травня 2018 р. № 396 Про внесення об’єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. zakon.rada.gov.ua. Процитовано 14 лютого 2021.

[2]

[3]

[1]

[4]

[5]