Відкрити головне меню

Церква Успіння Богородиці на Волотовому Полі (рос. церковь Успения Богородицы на Волотовом поле) — пам'ятка російської середньовічної архітектури 14 ст. Пам'ятка на околиці міста була також значною художньою пам'яткою того ж століття через найповніший комплект фресок, поруйнованих в роки війни 1941–1945 рр.

Церква Успіння Богородиці на Волотовому Полі
Volotovo.jpg
Церква Успіння на Волотовому Полі, колишнє розташування фресок
Координати: 58°28′22″ пн. ш. 31°16′25″ сх. д. / 58.47278° пн. ш. 31.27361° сх. д. / 58.47278; 31.27361
Тип споруди церква
Розташування Росія Росія, місто Великий Новгород, Новгородська область
Поч. будівництва 1352, 1363 створені фрески
Кін. будівництва 1352
Зруйновано 1941 р
Відбудовано 2003
Стиль середньовічна архітектура
Належність не існує, музей
Адреса місто Великий Новгород, Волотово
Церква Успіння на Волотовому Полі. Карта розташування: Росія
Церква Успіння на Волотовому Полі
Церква Успіння на Волотовому Полі (Росія)
Церква Успіння на Волотовому Полі у Вікісховищі?

Зміст

Літописні свідоцтваРедагувати

Церкві Успіння Богородиці на Волотовому Полі декілька разів «пощастило». Про її побудову, створення стінописів, пожежі, грабунки, ремонти, добудови були знайдені свідоцтва в літописах і документах, що не правило, а швидше виняток. Новгородський літопис сповістив, що за архієпископа Моїсея 1352 року вибудували церкву в ім'я Успіння на Волотовому полі, на схід від міста на підвищеному березі річки Малий Волховець. Літопис неточно називав стан Моїсея, що обіймав тоді більш скромну посаду. Але мав авторитет, а церква невдовзі стане монастирською. Його оберуть таки архієпископом і він перебереться в місто, в Софійський собор. Стінописи храму створять вже за нового настоятеля, у 1363 році. Їх автор невідомий, бо російське середньовічне мистецтво здебільшого анонімне. Митці того часу працювали для Бога і вічності, а не для істориків мистецтва, тому вкрай рідко підписували власні твори чи про них сповіщали літописи. За стилістичним аналізом, фрески в храмі створили щонайменше три майстри (або майстер з учнями), але один відрізнявся як іконографічним знанням, так і мовами (частка написів створена давньоруською та старогрецькою мовами). Знав цей майстер і надбання Феофана Грека, але його манера — інша.

Довгий час ансамбль фресок Волотовського храму був найповнішим серед збережених в Великому Новгороді. Збережені фрески і створили славу храму в 19 ст., що обумовило їх вивчення, описи. На початку 20 ст. храм та його стінописи стануть темами наукових монографій В. Суслова та Л. Мацулевича. Мацулевич подбав і про створення фотофіксації фресок. Слава фресок спонукала дослідників замовити їх копії художникам, що фіксувало також їх кольори і надавало можливість вивчати твори, не виїжджаючи до Новгорода. Серед тих, хто створив копії Волотовського храму — Н. І. Толмачевська, Л. Дурново та інші. Волотовські фрески вивчав російський художник-символіст Павло Кузнецов (1878–1968). Копії художників стануть історичними документами по війні 1941–1945 рр., коли церкву зруйнують разом з усім ансамблем середньовічних фресок.

Побутування храму : пожежі, грабунки, ремонти, добудовиРедагувати

  • 1352 року вибудували церкву.
  • 1363 року створили стінописи, церква стала монастирською.
  • 1386 монастир на Волотовому полі постраждав від пожежі, але фрески постраждали мало.
  • Відомо, що монастирську церкву ремонтували в 1630 та 1700 рр.
  • На початку 17 століття монастир пограбували вояки Швеції, але храм і фрески не поруйнували.
  • В 17 ст. на північному боці вибудували нову дзвіницю.
  • Первісно церква була залишена непотинькованою, як і більшість новгородських храмів. В 17 столітті її первісний гонтовий дах замінено на чотирисхилий, який поновляли 1740 та 1839 рр.
  • Шоломоподібну баню 1740 року замінили на барокову. Дивним чином храм на околиці міста не перебудовували.

Повоєнні реставраціїРедагувати

 
Відновлена архітектура церкви Успіння Богородиці на Волотовому Полі. Фото 2010 року.

Храмові руїни законсервовані лише 1955 року. В відбудованому храмі на фасадах залишена хвиляста лінія колишніх первісних мурів. Завали розібрані, зібрані також усі уламки і рештки знищених фресок. Росія, як правоприємниця прав СРСР, отримала в повоєнні роки від Німеччини п'ятдесят два (52 000 000) мільйони на реставрацію Волотовського храму. Гроші російському уряду на реставрацію перерахував німецький нафтогазовий концерн «Вінтерсхал АГ».

Зі шматочків поруйнованих фресок вдалося зібрати частини колишніх композицій, серед яких « Сон Якова», медальйони з зображенням мучеників Йосафа та Микити, «пророк Захарія», «Архангел Михаїл». Відновлені фрески розмістять в церкві, яка стане історико-художнім музеєм.

Храм відбудовано з руїн в період 20012003 років, потиньковано і вибілено. Сучасні дахи вкриті бляхою. Храм внесено до переліку пам'яток, які охороняє ЮНЕСКО.


ДжерелаРедагувати

  • Вздорнов Г. И. статья «О первоначальной росписи Волотовской церкви» // «Византия. Южные славяне и Древняя Русь. Западная Европа. Искусство и культура» : Сб. статей в честь В. Н. Лазарева. — М.: Наука, 1973. — С. 281–295.
  • Алпатов М. В. «Фрески церкви Успения на Волотовом поле». — М.: Искусство, 1977.
  • Комеч, Алексей Ильич|Комеч А. И., статья «Церковь Успения на Волотовом поле в Новгороде: соотношение канона и творчества» // «Древнерусское искусство. Византия, Русь, Западная Европа: искусство и культура». — СПб.: Дмитрий Буланин, 2002. — С. 230–245.

Див. такожРедагувати