Церква Святого Спасителя (Ґюмрі)

пам'ятка культури Вірменії

Церква Святого Спасителя, також відома як Церква Всеспасителя або Сурб Аменапркич (вірм. Սուրբ Ամենափրկիչ Եկեղեցի) — вірменська церква XIX століття, розташована в центрі міста Ґюмрі на площі Вардананц. Побудована у 1858—1872 роках за проєктом Тадевоса Андікяна, освячена 1873 року[2]. Нагадує зовні Анійський собор.

Церква Святого Спасителя
Holy Saviour's Church 22-05-2019.jpg
40°47′03″ пн. ш. 43°50′29″ сх. д. / 40.784200000027773569° пн. ш. 43.84140000002777526° сх. д. / 40.784200000027773569; 43.84140000002777526Координати: 40°47′03″ пн. ш. 43°50′29″ сх. д. / 40.784200000027773569° пн. ш. 43.84140000002777526° сх. д. / 40.784200000027773569; 43.84140000002777526
Тип споруди церква і культурна власність
Розташування Flag of Armenia.svg Вірменія[1]Ґюмрі[1]
Архітектор Q21209771?
Початок будівництва 1860-ті
Стиль вірменська архітектура
Належність Вірменська апостольська церква
Єпархія Diocese of Shirakd
Стан пам'ятка культурної спадщини Вірменіїd[1]
Оригінальна назва вірм. Սուրբ Ամենափրկիչ Եկեղեցի
Церква Святого Спасителя (Ґюмрі). Карта розташування: Вірменія
Церква Святого Спасителя (Ґюмрі)
Церква Святого Спасителя (Ґюмрі) (Вірменія)
CMNS: Церква Святого Спасителя у Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

У 1850-ті роки в центрі Александрополя (колишня назва Ґюмрі) стояли храм Вірменської апостольської церкви і храм Грецької православної церкви. Вірмени в місті наполягали на будівництві великого храму на місці двох церков.

Будівництво храму під керівництвом Тадевоса Андікяна тривало від 1858 до 1872 року. Місце підшукали на заболоченому березі річки в центрі міста, щоб храм під час землетрусу звів до мінімуму силу підземних поштовхів. Будували коштом населення Александрополя, зокрема багатої родини Дрампянів. Крім Андікяна, в будівництві брав участь майстер Манук Петросян, який керував роботою по дереву. Його прозвали «праведним Мануком» за те, що він сам закріпив великий хрест на головному куполі. Разом з Андікяном він брав участь у реставрації різних храмів[3].

Церкву освятили 1873 року. 1882 року поруч з північним фасадом звели прибудову. При церкві діяла парафіяльна школа. 1926 року церква встояла після Ленінаканського землетрусу, однак у 1930-ті роки церкву націоналізували, підірвавши в 1932 році дзвіницю[4]. 1964 року дзвіницю відновили, однак у церкві служби не проводилися — в будівлі розташовувалися музей і філармонія. 1988 року під час Спітакського землетрусу церква майже повністю зруйнувалася. Від 2002 року триває відновлення будівлі[уточнити].

Процес реконструкціїРедагувати

1995 року переговори з архітектором Рафіком Єгояном[hy] і диригентом Лорісом Чкнаворяном закінчилися тим, що вирішили відновити церкву — це схвалив губернатор Ширакської області Арарат Ґомцян. Відновлювали споруду на пожертви, однак через фінансову скруту роботи не раз зупинялися. Від 2002 року реконструкцією керує колишній мер Ґюмрі Вардан Гукасян[5]. Відновлення фасаду завершено 2014 року: хрести освятив 21 червня 2014 року Верховний Патріарх і Католикос усіх вірмен Гарегін II, їх встановили на купол і дзвіницю[6].

Алея хачкарівРедагувати

2010 року стараннями Вардана Гукасяна у дворі Шаумянської церкви і на задньому дворі Церкви Спасителя встановили понад 20 хачкарів, зроблених ґюмрійськими майстрами. Територію прозвали Алеєю хачкарів, планується встановити понад 100 таких хачкарів[7].

ПриміткиРедагувати