Церква Святих Бориса і Гліба (Новогрудок)
Церква Святих Бориса і Гліба (біл. Сабор святых мучанікаў-страстацерпцаў благаверных князёў Барыса і Глеба) — пам'ятка сакральної архітектури в місті Новогрудок, Гродненська область, Білорусь.
| Церква Святих Бориса і Гліба | |
|---|---|
 Церква Святих Бориса і Гліба, загальний вид | |
| 53°36′01″ пн. ш. 25°49′27″ сх. д. / 53.600277777805771962° пн. ш. 25.82416666669477934° сх. д.Координати: 53°36′01″ пн. ш. 25°49′27″ сх. д. / 53.600277777805771962° пн. ш. 25.82416666669477934° сх. д. | |
| Тип споруди | православний храм |
| Розташування |
 Білорусь, Новогрудок |
| Засновник | кн. Костянтин Острозький |
| Початок будівництва | 1517 |
| Кінець будівництва | 1519 |
| Будівельна система | цегла |
| Стиль | готика, Білоруська готика і псевдоросійський стиль |
| Належність | БГКЦ, Білоруський екзархат Московського патріархату |
| Стан | Державний список історико-культурних цінностей Республіки Білорусь |
| Епонім | Борис і Гліб |
  Церква Святих Бориса і Гліба (Новогрудок) (Білорусь) | |
 | |
 Церква Святих Бориса і Гліба у Вікісховищі | |
Збудована в XVI столітті згідно з фундацією князя Костянтина Острозького. Відбиває стильові впливи готики й ренесансу з елементами оборонної архітектури.
Новогрудзька церква — яскраве втілення православної архітектури доби Великого Князівства Литовського. Він вельми подібний до схожих зразків сакральної архітектури того часу, костелу Пресвятої Тройці в Ішколоді, Успенської церкви Зимнівського монастиря чи ж бо церкви Святого Михаїла Архангела в Синковичах.
Історія ред.
- Перша половина XII століття: зведення з вапнякових блоків з незначними вставками цегли-плінфи першої мурованої церкви.[1]
- 1317: набула статусу катедри Литовської православної митрополії.
- 1517—1519: зведення нової соборної церкви в техніці «готичної» кладки на фундацію князя Костянтина Острозького за благословення митрополита Іосифа (Солтана).
- 1620: перейшла до уніатів.
- 1624—1632: під час реконструкції до західного фасаду церкви добудовано дві наріжні вежі.
- 1628—1636: київський митрополит Йосиф Рутський заснував при храмі монастир оо. Василіян, а Адам Хрептович — жіночий монастир[2].
- 1839: після «скасування» Берестейської унії разом з монастирем перейшов на власність Російської православної церкви.
- 1873—1875: росіяни перебудували храм в стилі московського середньовічного зодчества.
- 1923—1924: реконструкція храму з частковим відновленням першопочаткового вигляду.
- 1961—1995 — храм пристосовано під філіал державного архіву Гродненської області.
- 1990-ті: відновлення готично-ренесансного вигляду храмових веж.
- 7 січня 1996 — богослужіння в церкві поновлені.
- 2010: внаслідок реконструкції, яку проводить Російська православна церква (науковий керівник Г. Лаврецький), на вежі церкви заплановано влаштувати кокошники з шатрами, вивершені золотими цибулеподібними банями.[3] Після протесту представників білоруської інтелігенції роботи були припинені[4]. Відновлені в листопаді того ж року[5].
Галерея ред.
-
Вінцентій Дмоховський. Церква Святих Бориса і Гліба в Новогрудку, XIX століття -
Е. Павлович. Церква Святих Бориса і Гліба в Новогрудку, XIX століття -
Світлина 1850-х років -
А. Віслоцький. Інтер'єр церкви. Світлина 1930-их років
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Примітки ред.
- ↑ Аляксандр Кушнярэвіч. Новагародская Барысаглебская царква // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — Мінск: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. С. 359. (біл.)
- ↑ Навагрудак. Свята-Барыса-Глебская царква // Кулагін А. М. Праваслаўныя храмы на Беларусі: Энцыкл. даведнік / А. М. Кулагін; маст. І. І. Бокі. — 2-е выд. — Мн.: БелЭн, 2001. С. 143. (біл.)
- ↑ Міхал Карневіч. На гатычны храм у Наваградку ставяць цыбуліны [Архівовано 6 липня 2010 у Wayback Machine.] // Радіо «Свобода», 28 червня 2010. (біл.)
- ↑ Міхал Карневіч. Рэстаўрацыя Барысаглебскай царквы прыпынена [Архівовано 14 липня 2010 у Wayback Machine.] // Радіо «Свобода», 1 липня 2010. (біл.)
- ↑ Наталля Васілевіч. Цыбуліны, каланіялізм і тутэйшае праваслаўе: рэканструкцыя Барыса-Глебскай царквы ў Наваградку.[недоступне посилання з жовтня 2019] (біл.)
Джерела ред.
- Габрусь Т. В. Мураваныя харалы: Сакральная архітэктура беларускага барока / Т. В. Габрусь. Мн.: Ураджай, 2001.— 287 с.: іл. ISBN 985-04-0499-X. (біл.)
- Кулагін А. М. Праваслаўныя храмы на Беларусі: Энцыкл. даведнік / А. М. Кулагін; маст. І. І. Бокі. — 2-е выд. — Мн.: БелЭн, 2001.— 328 с.: іл. ISBN 985-11-0190-7. (біл.)
- Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя / рэд. кал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.), Т. У. Бялова і інш. ; мастак З. Э. Герасімович. — 2-е выданне. — Мінск : Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі, 2005—2010. — Т. 1—3. — ISBN 978-985-11-0392-4. (біл.)
Посилання ред.
- Царква Святых Барыса й Глеба. [Архівовано 6 листопада 2011 у Wayback Machine.] (біл.)
- У барацьбе за наваградзкую царкву Барыса й Глеба – стратэгічная паўза[недоступне посилання з липня 2019] (біл.)
- Цыбуліны, каланіялізм і тутэйшае праваслаўе: рэканструкцыя Барыса-Глебскай царквы ў Наваградку[недоступне посилання з жовтня 2019] (біл.)
- Дэталь у маштабе помніка. Быць або не? [Архівовано 19 листопада 2010 у Wayback Machine.] (біл.)