Церква Сан Алессандро ін Зебедія

Церква Сан Алессандро ін Зебедія (Мілан)
Chiesa di Sant'Alessandro in Zebedia
На честь Alexander of Bergamod
Присвячено Alexander of Bergamod
8407MilanoSAlessandro.JPG
45°27′39″ пн. ш. 9°11′12″ сх. д. / 45.46083° пн. ш. 9.18667° сх. д. / 45.46083; 9.18667Координати: 45°27′39″ пн. ш. 9°11′12″ сх. д. / 45.46083° пн. ш. 9.18667° сх. д. / 45.46083; 9.18667
Країна Італія
Місто Мілан
Єпископство Roman Catholic Archdiocese of Miland
Орден католицизм
Тип церква
Тип будівлі церква
Стиль раннє бароко
Автор проекту архітектор Лоренцо Бінаго (1554–1629) та арх. Франческо Марія Рікіні (1584-1658)
Будівельник Франческо Марія Рікіні
Архітектор Lorenzo Binagod і Франческо Марія Рікіні
Засновник кардинал Карло Борромео
Перша згадка 1601 р.
Дата заснування 1601
Будівництво 30 березня 1602 р—перебудови у 18 ст.
Основні дати:
1601, добудови у 18 ст.
Статус  Культурне надбання Італії
Стан задовільний

Церква Сан Алессандро ін Зебедія (Мілан). Карта розташування: Італія
Церква Сан Алессандро ін Зебедія (Мілан)
Церква Сан Алессандро ін Зебедія (Мілан)
Церква Сан Алессандро ін Зебедія (Мілан) (Італія)
CMNS: Церква Сан Алессандро ін Зебедія (Мілан) на Вікісховищі

Церква Сан Алессандро ін Зебедія ( італ. Chiesa di Sant'Alessandro in Zebedia) — церква 17 століття на честь вояка великомученика Александра, одна з перших споруд доби бароко у Мілані.

Проект і побудоваРедагувати

Новітню стилістику бароко, привнесену у Мілан, пов'язують з діяльністю кардинала Федеріго Борромео (1564-1631). Знавець мистецтва, відкритий для нових ідей, він ініціював створення проекту нової церкви. Зі створенням проекту не все зрозуміло. Його створив 1601 року архітектор Лоренцо Бінаго (1554-1629). Але план церкви враховував планові рішення уславленого архітектора Донато Браманте, котрий ще на початку 16 ст. запропонував проект нового собору Св. Петра в Римі у подобі грецького хреста з чотирма дзвіницями на фасадах. Проект архітектора Лоренцо Бінаго теж мав в плані грецький хрест (тобто пропонував центричну споруду храму), але зберіг лише дві дзвіниці на головному фасаді.

30 березня 1602 року започаткували будівництво нової церкви. З побудовою начорно упорались вже до 1626 року, коли створили купол над середхрестям. Декорування храмового інтер'єра розтяглося до 1658 року.

Головний фасадРедагувати

Головний фасад церкви увібрав найкращі здобутки, напрацьовані в створені храмів. Створено три входи, як то було ще в храмах доби готики (бароко запозичило конструктивні властивості готичних храмів, але перевело їх в нову стилістичну систему і нове пропорціонування). Центральний вхід виділений більшою висотою дверного отвору і розташований в ніші, парадний характер ніші підкреслений двома коринфськими колонами. Ніша облямована пілястрами і архітектурно-скульптурними декором. І колони ніші, і пілястри фасаду використані у великому масштабі — на всю висоту церкви до широкого карниза. Над ним фігурний фронтон з великим вікном для освітлення. Вертикальні вісі фасаду, що проходять крізь пілястри,закінчуються скульптурами на парапеті. Чітко проглядає і купол над середхрестям. Дві дзвіниці логічно обмежують видовжений фасад і відіграють помітку роль в пишному, урочистому фасаді церкви та в архітектурному акценті вулиці та однойменної площі.

Інтер'єрРедагувати

Храм має пишний, але важкуватий зразок декорування. Вівтарі бічних каплиць мають образа, створені авторитетними ломбардськими художниками. Образа для капличних вівтарів створили Камілло Прокаччіні («Вознесіння Богородиці», остання каплиця з південного боку, «Голгофа» в першій каплиці ліворуч), Даніеле Креспі («Іван Хреститель» у першій каплиці праворуч від входу).

Пишне декорування каплиці маркізи Констанци Бальбі Кузані з міста Генуя вінчає вівтарний образ «Мадонна з немовлям і святими» пензля художника Агостіно Сантагостіно (1635-1706).

Увагу візитерів привертають сповідниці, створені за проектом скульптора Карло Каравалья, вони нагадують невеличку капличку, рясно прикрашену стулками напівкоштовного каменя, до якого були такі небайдужі італійці, знавці обробки кольорового і напівкоштовного каміння з доби середньовіччя.

Головний вівтарРедагувати

Декор головного вівтаря церкви відносять до найкращих серед храмів Мілана. Для його створення використані мармур, бронза, коштовні камені. Цього мало, використані також різьблена деревина горіха, золочення і живопис. Вівтар створено за проектом архітектора Джованні Баттіста Ріккарді, роботу сплатили родина Вісконті у 1740-х роках. в центрі вівтаря розмістили рельєф «Поховання св. великомученика Александра».

Обрані фото головного фасадуРедагувати

Обрані фото в інтер'єріРедагувати

Див.такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Церква Сан Алессандро ін Зебедія

ДжерелаРедагувати

  • Mina Gregori (a cura di), Pittura a Milano dal seicento al neoclassicismo, Cariplo, Milano, 1999.
  • Andrea Spiriti, Sant'Alessandro in Zebedia a Milano, ISAL, Milano, 1999.
  • Maria Teresa Fiorio, Le chiese di Milano, Electa, Milano, 2006