Відкрити головне меню

Церква Санта Трініта (італ. Santa Trìnita) — старовинна, ще доби готики, католицька церква у історичному центрі Флоренції.

Церква Санта Трініта (Флоренція)
Santa Trinita
Санта Трініта, головний фасад в стилі бароко.
Санта Трініта, головний фасад в стилі бароко.
Координати: 43°46′12″ пн. ш. 11°15′02″ сх. д. / 43.77000° пн. ш. 11.25056° сх. д. / 43.77000; 11.25056
Країна Італія, Тоскана
Місто Флоренція
Єпископство католицька
Тип будівлі монастир
Стиль середньовіччя, готика, відродження, бароко
Перша згадка 1092 р.
Будівництво 1092 1594 роки
Основні дати:
1092, 1252—1280, 1594
Будівлі:
церква Санта Трініта, дзвіниця, внутрішній дворик, каплиці (в тому числі каплиця Сассетті)
Статус  Культурне надбання Флоренції
Стан задовільний

Церква Санта Трініта (Флоренція). Карта розташування: Італія
Церква Санта Трініта (Флоренція)
Церква Санта Трініта (Флоренція)
Церква Санта Трініта (Флоренція) (Італія)
Церква Санта Трініта (Флоренція) у Вікісховищі?

Зміст

РозташуванняРедагувати

Церква дала назву площі та сусідньому мосту через річку Арно.

Належність храмуРедагувати

Флорентійський дворянин Джованні Гвальберто заснував 1039 року новий релігійний орден валломброзіан. Село Валломброза і дало назву новому ордену, хоча це була гілка ордену оо. бернардинів. В селі був головний монастир ордену, а у Флоренції їм належало три церкви, важливішою серед котрих і стала церква Санта Трініта. До 1060 року ченці валломброзіани мешкали у п'ятдесяти семи (57) монастирях. Для головного монастиря у селі Валломброза працював Доменіко Гірляндайо, де створив «Таємну вечерю». Працюватиме художником Гірляндайо і у церкві Санта Трініта. Коли чернечу кар'єру починав уславлений пізніше науковець Галілео Галілей, він подався у монастир валломброзіан.

Історія побудови і реконструкційРедагувати

 
Залишки романської споруди, розкриті у 20 ст.
 
Поземний план церки Санта Трініта

На місті теперішньої церкви стояла церква Санта Марія за межами фортечних мурів, перша згадка пр яку знайдена під 1077 роком. Споруду відносять до стриманого і прагматичного романського стилю. Залишки тодішньої романської споруди були пізніше знайдені у підмурках і склепі, де є написи і надгробки тої пори.

У 1175 році церква увійшла в кордони міста.

У період 12501258 рр. почалися роботи з проектування та будівництва нової церкви в готичному стилі. Таким чином церква стала одною з перших готичних сакральних споруд у Флоренції. Раніше за неї розпочалося лише будівництво готичної тоді базиліки Санта Марія Новелла у 1242 році. Проект і будівництво відносять до творчості то Ніколо Пізано, то до творів Нері ді Фйораванті.

Церква з часом була перебудована і збільшена. Незважаючи на перебудови і збільшення, вона, однак, зберігла надзвичайно спрощене розпланування у вигляді видовженого хреста з невеликим трансептом. Це не завадило міняти споруду і насичувати її мури різноманітним декором та сакральним мистецтвом, збагачувати і насичувати інтер'єри.

У першій половині 14 ст. храм отримав статус абатства. Вже тоді храм прикрасили вівтарним образом уславленого Чімабуе та низкою фресок, поруйнованих пізніше.

Важливі зрушення у 16 стРедагувати

 
Бароковий вівтар та сходинки в стилі маньєризму до їх видалення з церкви. Фото наприкінці 19 ст.

Відродження в Італії мало зневажливе ставлення до архітектурного спадку доби готики. Відродження багато чого наслідувало від доби готики, але не ставились до спадку готики обережно. Не було обережного ставлення і до готичної церкви Санта Трініта.

Перебудова і створення нового декору в церкві прийшлися на добу Контрреформації, коли низкою церков у Флоренції почали опікуватись Медічі, що отримали титул герцогів Тосканських. Проект перебудов і новомодного декору доручили створити флорентійському майстру Бернардо Буонталенті (1531–1608). Завданням також було відновити тут монастир.

В готичній церкві поруйнували старовинний хор, вибудували нові сходинки і створили новий монументальний вівтар та декор в стилі бароко. Буонталенті був також автором нового головного фасаду готичної церкви в стилі бароко, скульптурний декор котрого доручили створити скульпторові Джованні Каччіні (1556–1613). Флоренція переживала не найкращі часи і споруд в стилі бароко у місті було обмаль. Бароко у Флоренції не отримало поширення і має лише поодинокі його зразки. Одним з них і стала церква Санта Трініта та її головний фасад.

Відомі пам'ятки мистецтва, пов'язані з церквою Санта ТрінітаРедагувати

 
Худ. Джованні Тоскані. «Оплакування Христа», каплиця Ардінгеллі
 
План Флоренції з церквою Санта Трініта та колоною на площі, подарованою папою римським.
 
Каплиця Маджоре, надгробок Бонджанні
 
Каплиця Сасетті, «Житіє Св. Франциска Ассізького » фрески роботи Доменіко Гірляндайо

Оригінальні вівтарні сходинки роботи БуонталентіРедагувати

 
Вівтарні сходинки роботи Буонталенті, перенесені до церкви Санто-Стефано-аль-Понте.

Флоренція була відомим центром маньєризму в Італії. Майстри флорентійського маньєризму першої генерації, майстри високої обдарованості і ерудиції, активно розробляли тему сходинок первісно в теорії, помітно менше — в практиці. Поштовхом до розробок можна вважати проект вигадливих ( і цілком маньєристичних ) сходинок, запропонованих і реалізованих Мікеланджело Буонарроті у флорентійській бібліотеці Лауренціана[1].

Неможливість реалізації задумів сприяла появі вигадливих і надто незвичних сходинок в малюнках маньєристів, частково — у фресковому живопису. Часто звертався до створення варіантів сходинок і постійно демонструвавший ерудицію Джорджо Вазарі як у власних картинах («Кузня бога Вулкана », «Пророк Елеазар»,обидві галерея Уффіці [2]), так і у власних фресках ( фрески палаццо Канчеллерія, Рим).

Бернардо Буонталенті був майстром перехідної доби від пізнього маньєризму до раннього бароко. Ця обставина особливо відбилась у створенні ним 1574 року оригінального варіанту вівтарних сходинок у церкві Санта Трініта. Буонталенті створив із сходинок справжній арт-об'єкт, цікаво обробивши і оздобивши сходинки балясинами, рельєфами. Незвичною, наче виліпленою з гнучкої глини, була середина сходового майданчика, що була висунута уперед і підтримана кам'яними кронштейнами.

В 19 столітті була рішуче і необережно проведена реставрація церкви Санта Трініта, коли з неї варварські видалили барокові оздоби, бароковий вівтар і сходинки роботи Буонталенті, а церкву силоміць повертали до доби готики, котру вважали тоді престижною.

Але поруйнувати сходинки роботи Буонталенті навіть в 19 ст. не наважились. Їх видалили і перенесли у церкву Санто-Стефано-аль-Понте у Флоренції.

Бароковий фасад церквиРедагувати

Фасад церкви несе риси пізнього флорентійського маньєризму і раннього бароко. Це, однак, типовий продукт місцевої культури, бо є прикладом фасадної архітектури, ніби накладеної на старовинний фасад і мало пов'язаної зі структурою самої церкви. Особливо це помітно у круглому вікні, що не несе світла у простір церкви. Лиштва круглого вікна створена за зразками маньєристичних орнаментів.

Декор фасаду симетричний і лише нагадує інші барокові зразки, але має оригінальне їх трактування. Перший ярус утворюють пілястри, що поділяють його на три частини. Але старовинна церква з прибудовами ширша за бароковий фасад, тому її ліва частина вкрита діамантовим рустом і нішею зі скульптурою святого, а права - простим виглаженим тиньком, ніяк не узгодженим із декором існуючого фасаду.

Різьблені дерев'яні двері датують 1640 роком. Скульптура Св. Алексія та рельєф над головними дверима — робота Джованні Баттіста Каччіні 1594 року. Реставрація фасаду в 19 та в 20 ст. сприяла втраті декількох деталей фасаду, що зробило його дещо провінційним і засушеним.

Церква нині затиснута у сучасній і вищій за церкву місцевій забудові, що позбавило храм монументальності і значущості історично вартісної споруди у перспективі площі.

В 20 ст.Редагувати

Кам'яна церква набула вигляду тинавної базиліки з коротким трансептом. В північній частині трансепту вибудована монастирська дзвіниця. Впродовж століть в церкві облаштовано двацять приватних каплиць різних багатих родин Флоренції.

На площі перед церквою встановлено кам'яну колону, виломану в римських термах Каракалли і подаровану папою римським Пієм IV герцогу Козімо І де Медічі для облаштування 1565 року монументу на честь перемоги Козімо І у баталії при Монтемурло. Колона має назву стовп Юстиції.

Церква постраждала від повені 1966 року, тому були проведені протиаварійні та консервативні роботи, а також чергова реставрація.

Церква і нині має статус малої базиліки, залишаючись важливим осередком флорентійського мистецтва різних століть. Церква Санта Трініта занесена до переліку всесвітнього спадку у місті Флоренція.

Дворик церкви, вибрані фотоРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Borsook, Eve, Vincent Cronin (general editor). ed. The Companion Guide to Florence. Harper Collins. 1991, стр. 187—191. ISBN 000215139-1.
  • Mariella Zoppi e Cristina Donati, Guida ai chiostri e cortili di Firenze, bilingue, Alinea Editrice, Firenze 1997.
  • Guida d’Italia, Firenze e provincia «Guida Rossa», Touring Club Italiano, Milano 2007

ПриміткиРедагувати

  1. Вазарі, с. 343
  2. Джорджо Вазарі, «Життєписи», т 5, М., 1971

ПосиланняРедагувати

Див. такожРедагувати