Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Сміле)

Церква Покрови Пресвятої Богородиці

50°55′22″ пн. ш. 33°35′17″ сх. д. / 50.92278° пн. ш. 33.58806° сх. д. / 50.92278; 33.58806Координати: 50°55′22″ пн. ш. 33°35′17″ сх. д. / 50.92278° пн. ш. 33.58806° сх. д. / 50.92278; 33.58806
Тип церква
Країна  Україна
Розташування Сміле
Роменський район
Сумська область
Матеріал цегла
Ідентифікатори й посилання
Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Сміле). Карта розташування: Україна
Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Сміле)
Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Сміле) (Україна)
Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Сміле). Карта розташування: Сумська область
Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Сміле)
Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Сміле) (Сумська область)

Церква Покрови Пресвятої Богородиці — чинна церква у селі Сміле Роменського району Сумської області, пам'ятка архітектурна початку 19 століття.

ІсторіяРедагувати

У Смілому на початку вісімнадцятого століття було шість діючих храмів. Про це свідчить Феодосій Іванович Сахно:

  «В літо 1711 у Смілому діяли на Чуднівцях Миколаївська церква, Герівська Трьохсвятська, Парасковейська, Антоно-Феодосіївська, Протасівська, Рождественсько-Богородицька, Успенська, де зберігалась до 1930 року цехова хоругва кравецького братства».  

У 1845 року на новому цвинтарі було побудовано найменшу смілянську церкву – каплицю, щоб відправляти покійників. Підрядниками були брати Денисенки, які за те виклопотали право бути похованими на церковному цвинтарі. Цю наймолодшу церкву не встигли зруйнувати атеїсти, бо в 1930 році її купив єврей і приймав там кістки тварин і шкіри аж до війни. В часи окупації церква стала діючою. Наразі це єдина церква, яка залишилася з шести смілівських храмів. Влітку 2011 року замінили куполи на храмі. Біля церкви встановлено Пам'ятник жертвам Голодомору в Україні (1932—1933)

Архітектурні особливостіРедагувати

Церква Покрови цегляна, п'ятикупольна. Великий купол міститься посередині, ще чотири розміщені по боках. Центральний вхід до церкви арковий, над ним три великі вікна, які розміщені у центральній частині. По нижньому краю вікон проходить горизонтальна лінія, яка візуально розділяє будівлю на дві частини. По кутах чотири башти, які завершуються куполами, що покриті червоною та золотистою бляхою. Справа будівля напівкругла – для вівтарної частини. У її верхній частині проходить орнаментальна стрічка. Зліва добудова прямокутна, покрита червоною дахівкою.

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Дейнека А. И. Памятники архитектуры Сумщины. Путеводитель. — Харьков, Прапор, 1989. — 204 с.
  • Справочная клировая книга по Полтавской епархии на 1912 год. –Полтава. –1912.
  • Кам'яна симфонія. Дослідження архітектури Роменщини. –ТОВ "Торговий дім «Папірус», Суми-2011. — 132 с. Автор-упорядник Ольга Лобода