Церква Богоявлення Господнього (Острог)
Це́рква Богоя́влення Госпо́днього (УПЦ ), Богоявленська церква, Богоявленський собор, Замкова церква — архітектурна домінанта Острозького замку, головна сімейна церква князів Острозьких. Пам'ятка волинського сакрального будівництва 16 століття. Протягом певного часу церква була катедральним собором Луцько-Острозької єпархії. Фактично перестала існувати в 1886 році після зруйнування російськими військовими.
| Церква Богоявлення Господнього (УПЦ) | |
|---|---|
 | |
| 50°19′45″ пн. ш. 26°31′11″ сх. д. / 50.32917° пн. ш. 26.51972° сх. д.Координати: 50°19′45″ пн. ш. 26°31′11″ сх. д. / 50.32917° пн. ш. 26.51972° сх. д. | |
| Тип споруди | православний храм |
| Розташування | Україна, Острог |
| Засновник | Костянтин Острозький |
| Початок будівництва | 1520-ті |
| Будівельна система | цегла |
| Стиль | готика |
| Стан | пам'ятка архітектури національного значення України |
| Оригінальна назва | Богоявленська церква |
| Епонім | Богоявлення |
  Церква Богоявлення Господнього (Острог) (Україна) | |
 | |
 Церква Богоявлення Господнього у Вікісховищі | |
Історія ред.
Ймовірно, мурована церква споруджувалася на місці старої дерев'яної церкви князем Костянтином Острозьким на відзначення перемоги в битві під Оршею. Початок спорудження церкви припадає на 1520-ті роки.
В 1636 році була зачинена за розпорядженням Анни Алоїзи Острозької внаслідок конфлікту з мешканцями Острога.
Залишена без догляду споруда почала руйнуватися. Ревізія 1690 року так змальовує стан церкви:
«Всередині замку церква старосвітської архітектури, але гарна, мурована за східним зразком, порожня. Склепіння в ній вже провисають, значна частина їх впала, бо без даху. Потребує термінового порятунку, щоб уся не завалилася. Особливо надгробок князя Олександра Острозького мармуровий, добре … зроблений. Він майже не ушкоджений, потрібно було би його швидко винести із церкви… Бо склепіння, що валяться, перетворять його на ніщо…[1]»
Впродовж 18 століття церква невблаганно продовжувала руйнуватися.
В 1886 році російська влада з подачі власниці Острога графині Антоніни Блудової взялася за «реставрацію» святині за проектом архітектора В. Токарєва. «Реставрацію проводили солдати … залишки руїн собору були розібрані до підвалин…[2]». Станом на 1889 рік основні роботи були завершені. Єдиним наземним елементом, що залишився від колишньої церкви Богоявлення Господнього, стала нижня частина північної стіни із стрільницями.
Нова Богоявленська церква повністю успадкувала об'ємно-планувальну структуру втраченого храму — прямокутну в проєкції основну частину з чотирма стовпами, до якої зі сходу прилягали три апсиди. Було збережено також кількість веж і контрфорси. Проект реконструкції суттєво відрізнявся стосовно окремих, доволі характерних, архітектурних складових церкви.
«…були помітно подовжені у східному напрямку всі три апсиди, до головного входу прибудовано надуманий ґанок з "візантійською" стилістикою, дещо змінені пропорції підбанників. А головне, нова церква втратила характерне готичне деталювання, яке надавало їй своєрідного художнього присмаку, - портали обох входів, обрамлення і заповнення віконних отворів зі стрілчастими перемичками та незвичайне профілювання цокольних і карнизних тяг. Трипелюстковий абрис первісних фронтонів, що закривали торці склепінь центральної нави та трансепту, замінено на спрощений півциркульний.[3]»
Після такого «відновлення» ця пам'ятка сакрального будівництва Волині фактично припинила своє існування.
І з 1989 року Богоявленський собор належить РПЦвУ.
Усипальниця ред.
- Є свідчення, що в Богоявленській церкві був похований Василь Красний Острозький.
- 1582 року в церкві поховали Гальшку Острозьку.
- 3 лютого 1604 року поховано князя Олександра Острозького, над його могилою встановлено мармуровий надгробок. Плиту його надгробку можна було оглядати ще на початку 19 століття.[4].
- Поруч з сином після смерті (пом. 1608) був похований князь Василь Костянтин Острозький.
Галерея ред.
Церква на давніх малюнках ред.
.jpg)
Примітки ред.
- ↑ Цит. за: Острозька давнина: дослідження і матеріали.— Львів, 1995.— Т. 1.— С. 156.
- ↑ Лукомський Г. Хроника провинциальных вандализмов // Старые годы.— 1911. Окт.— С. 66.
- ↑ Ричков П., Луц В. Архітектурно-мистецька спадщина князів Острозьких.— Київ, 2002.— С. 82.
- ↑ Бондарчук Я. Олександр Острозький (1570—1633) [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.] Процитовано 11-09-2010
Література ред.
- Бондарчук Я. В. Острозький Богоявленський собор XV—XVI ст. Синтезування світоглядних засад греко-візантійської та західноєвропейської культури доби Середньовіччя та Відродження. // Пам'ятники сакрального мистецтва Волині. Матеріали VIII міжнародної конференції. — Луцьк, 2001.
- Годованюк О. Пам'ятки будівельної діяльності князів Острозьких в Острозі // Острозька давнина: дослідження і матеріали. — Львів, 1995. — Т. 1. — С. 40—58.
- Кулаковський П. Острозькі храми як місця поховання князів і шляхти у першій половині XVII с. // Наукові записки. Серія «Історичне релігієзнавство». — 2011. — Випуск 5. — С. 122—133.
- Ричков П., Луц В. Архітектурно-мистецька спадщина князів Острозьких. — Київ, 2002. — ISBN 966-575-035-6.
- Łuszkiewicz Wł. Ruina Bohojawleńskiej cerkwi w zamku ostrogskim na Wołyniu // Sprawozdania Komisji do badania historii sztuki w Polsce. — Kraków, 1886. — T. 3. Zesz. 3. — S. 67—92. (пол.)
Посилання ред.
- Бондарчук Ярослава. Декоративне різьблення Острозького осередку XIV — п. пол. XVII ст. [Архівовано 4 грудня 2013 у Wayback Machine.] (Перевірено 11 липня 2012)
- Вихованець Т. Острозькі храми XVI — середини XVII ст. [Архівовано 13 квітня 2014 у Wayback Machine.] / Т. Вихованець // Наукові записки. Історичні науки / Нац. ун-т «Острозька Академія» ; Укр. історич. тов-во. — Острог, 2008. — Вип. 13. — С. 160—204. (Перевірено 11 липня 2012)
- Кулаковський П. Острозькі храми як місця поховання князів і шляхти у першій половині XVII століття (Перевірено 11 липня 2012)
- Ричков П. Острог (архітектурно-планувальний розвій міста) [Архівовано 3 грудня 2011 у Wayback Machine.] // Острозька академія XVI—XVII ст. — Острог, 1997. — С. 116—121.