Церква Благовіщення (Назарет)
Це́рква Благові́щення над джерелом Пресвятої Богородиці в місті Назареті (івр. כנסיית גבריאל הקדוש) — грецька православна «церква Архангела Гавриїла» над джерелом Пресвятої Богородиці. Пов'язані дві назви з подією благої звістки для Діви Марії від Архангела Гавриїла. Розміщена у місті Назареті, де мешкала Діва Марія, тому її називали «Марія з Назарету». Ця церква є парафіяльним храмом православної арабської громади міста Назарета. Відноситься до Назаретської митрополії Православної церкви Єрусалима грецької патріархії[1]. Водяне джерело досі є діючим для відвідування паломниками.
| церква Благовіщення івр. כנסיית גבריאל הקדוש | |
|---|---|
 Церква над джерелом Богородиці в Назареті | |
| Координати: 32°42′25″ пн. ш. 35°18′05″ сх. д. / 32.707083° пн. ш. 35.301583° сх. д. | |
| Тип споруди | церква і православний храм |
| Розташування |
 Ізраїль, |
| Початок будівництва | 1750 рік |
| Будівельна система | церква |
| Належність | Православна церква Єрусалима |
| Адреса | Назарет |
| Епонім | Благовіщення Пресвятої Богородиці |
| Вебсайт | www.jerusalem-patriarchate.info |
  Церква Благовіщення (Назарет) (Ізраїль) | |
 | |
 Церква Благовіщення у Вікісховищі | |
Історія ред.
Канонічні Євангелія не вказують про подію Благовіщення коло джерела води. Але апокрифічне протоєвангеліє Якова вказує на це[2]. Звідси виникла східна православна традиція шанування образу «Благовіщення біля колодязя», а також виник храм на зазначеному місці у місті Назарет, де мешкала Богородиця та вела звичайний повсякденний побут[3].
А згідно канонічного Євангелія (Лк. 1:28-33) зазначена подія відбулася у домі її обручника Йосипа, на якому споруджено пізніше католицьку базиліку Благовіщення.
Перший храм на вказаному місці заснували в IV столітті під час правління імператора Костянтина Великого[4]. За свідченням блаженного Ієроніма Стридонського (342—420 рр.) в Палестині (вже у 380 р.) у Назареті існувало два храми, присвячені Благовіщенню:
- один на місці Благовіщення Архангелом Гавриїлом та інший там,
- де жило святого сімейства (базиліка Благовіщення).
Ці свідчення підтверджує у своєму оповіданні «про Святі місця» (близько 670 р.) західний паломник Аркульф[en]. Також ці відомості повідомляє в творі «про Святі місця» (близько 720 р.) Беда Преподобний. Західний святий Віллібальд (близько 723–726 pp.) свідчить про дві церкви, що з боку сарацинів чинилися спроби зруйнувати церкву над джерелом води. І згодом мусульмани руйнують храм згідно спогадів західного паломника Зефульфа[ru], який відвідав Святу Землю в 1102–1103 рр., м. Назарет описується спустошеним сарацинами, а водне джерело оточене тільки колонами і плитами[5]. Про «круглу церкву» (ротонду) на цьому місці прикрашену колонами і мармуром, свідчить ігумен Данило Паломник — православний паломник, який відвідав Святу Землю в 1106 році. Про джерело води, що б'є в церкві, згадує паломник Фока в 1177 році. Султан Бейбарс в XIII столітті знищив всі храми міста Назарету.
Вже сучасна церква була побудована в 1750 році при значній допомозі Російської імперії. Водяне джерело Пресвятої Богородиці знаходиться в глибині цього храму в окремому притворі з влаштованим над ним престолом. В ньому використовуються елементи більш старовинних споруд. Над джерелом — шанований образ «Благовіщення біля колодязя». На пожертви одного з грецьких купців, майстром Андрієм в 1767 р. був виготовлений різьблений позолочений іконостас з дуба. Приміщення церкви у 2-й половині XIX століття приходять в запустіння і ветхість. Наприкінці XIX ст. за сприяння Імператорського Православного Палестинського Товариства на храм була зібрана певна сума коштів з метою ремонту та оновлення. Згаданим Товариством для храму Благовіщення були пожертвувані: золота лампада, поміщена над місцем Благовіщення і ікони Благовіщення, цілування Пресвятої Богородиці і святої праведної Єлисавети (виконані начальником Троїце-Сергієвої іконописної майстерні — ієромонахом Симеоном[6]). Також зазначене Товариство збудувало паломницьке Сергіївське подвір'я для прочан, поруч з православним храмом Благовіщення над джерелом Пресвятої Богородиці в 1904 р.. Розпис стін храму в стародавньому візантійському стилі виконана в 1977–1978 рр., румунськими художниками Михайлом і Гавриїлом Марасанами[7].
Галерея ред.
-
Грот для проходу до водяного джерела під церквою Церква Благовіщення (Архангела Гавриїла) у Назареті -
Вимощене водяне джерело під церквою Церква Благовіщення (Архангела Гавриїла) у Назареті -
Прохід (грот) до водяного джерела під церквою Церква Благовіщення (Архангела Гавриїла) у Назареті -
Монети паломників біля джерела під церквою Церква Благовіщення (Архангела Гавриїла) у Назареті -
Вид на грот (прохід) до водяного джерела -
Вид із гроту (в проході) від водяного джерела -
Ікона церкви Благовіщення (Архангела Гавриїла) у Назареті -
Вид в нутрі храму -
Вид з вулиці на храм -
Вид на вхід до храму -
Вид на вхід до храму -
Вид в нутрі храму -
Вид в нутрі храму -
Вид в нутрі храму -
Вид в нутрі храму
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Церква Благовіщення у Назареті |
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ ΠΑΤΡΙΑΡΧΕΙΟΝ ΙΕΡΟΣΟΛΥΜΩΝ — Офіційний сайт Православної церкви Єрусалима [Архівовано 11 січня 2014 у Wayback Machine.] (гр.)
- ↑ «Протоевангелие от Иакова. Глава 11:1-3», сайт «Христианство в искусстве» [Архівовано 19 грудня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Н. Н. Лисовой // Благовещение у кладезя. Приди и виждь. Свидетельства Бога на Земле, изд. Информационное агентство Русской Православной Церкви, г. Москва 2000 г. Стр. 15 (рос.)
- ↑ Место Благовещения: православное и католическое предание. Архимандрит Августин (Никитин). Святая Земля. Издание Русской Духовной Миссии в Иерусалиме. 2011 г. Стр. 24 (рос.)
- ↑ Профессор А. А. Дмитриевский // Праздник Благовещения Пресвятыя Богородицы в Назарете и паломническия хождения по Галилее в марте месяце, изд. Императорского Православного Палестинского Общества, г. С.-Петербург, 1909 г., сайт «Россия в красках» [Архівовано 2 грудня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Русские учреждения в Назарете. 3 августа 1906 г. Россия в Святой Земле. Документы и материалы. Том 1. г. Москва. Изд. «Международные отношения». 2000 г. Стр. 651 (рос.)
- ↑ Н. Н. Лисовой // Благовещение у кладезя. Приди и виждь. Свидетельства Бога на Земле, изд. Информационное агентство Русской Православной Церкви, г. Москва 2000 г. Стр. 17 (рос.)
Джерела ред.
- Россия в Святой Земле. Документы и материалы. Том 1. Москва. Изд. «Международные отношения». 2000 г. ISBN 5-7133-1063-9 (т.1) (рос.)
- Н. Н. Лисовой. Приди и виждь. Свидетельства Бога на Земле. Информационное агентство Русской Православной Церкви. Москва 2000 г. ISBN 5-900349-04-7 (рос.)
- Архимандрит Августин (Никитин). Святая Земля. Издание Русской Духовной Миссии в Иерусалиме. 2011 г. ISBN 978-5-904566-01-2 (рос.)
- Профессор А. А. Дмитриевский. Церковные торжества на православном востоке в дни великих праздников. Издание Императорского Православного Палестинского Общества. С.-Петербург. Типография В. Киршбаума. 1909 г. (рос.)
Посилання ред.
- Профессор А. А. Дмитриевский // Праздник Благовещения Пресвятыя Богородицы в Назарете и паломническия хождения по Галилее в марте месяце, изд. Императорского Православного Палестинского Общества, г. С.-Петербург, 1909 г., сайт «Россия в красках» [Архівовано 2 грудня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ΠΑΤΡΙΑΡΧΕΙΟΝ ΙΕΡΟΣΟΛΥΜΩΝ — Офіційний сайт Православної церкви Єрусалима [Архівовано 14 серпня 2014 у Wayback Machine.] (гр.)
- Профессор А. А. Дмитриевский. Праздник Благовещения Пресвятыя Богородицы в Назарете и паломническия хождения по Галилее в марте месяце. СПб. 1909 г. Публикация на портале Россия в красках [Архівовано 2 грудня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)