Відкрити головне меню

Інститут досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки імені Г. М. Доброва НАН України

Державна установа «Інститут досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г. М. Доброва НАН України» — науково-дослідний інститут при Президії Національної академії наук України.

Інститут досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
STEPS1.jpg
Основні дані
Засновано 1965
Приналежність Національна академія наук України
Сфера фундаментальні, теоретико-методичні та прикладні дослідження й розробки в галузі наукознавства та історії природознавства і техніки
Контакт
Ключові особи Маліцький Борис Антонович
Адреса бульвар Тараса Шевченка, 60, Київ, 01032, Україна
Тел./факс: (044) 486 95 91
Веб-сторінка Офіційний сайт інституту
E-mail steps@nas.gov.ua

Науковці ДУ «ІДНТПІН ім Г. М. Доброва НАН України» займаються фундаментальними, теоретико-методичними та прикладними дослідженнями й розробками в галузі наукознавства та історії природознавства і техніки.

ІсторіяРедагувати

Історія Інституту почалася в 60-х роках ХХ ст., коли під керівництвом Геннадія Михайловича Доброва почав формуватися колектив наукознавців у межах відділу машинних методів історико-наукової інформації Інституту історії АН УРСР. У березні 1968 р. він став відділом Інституту математики, а потім переводився до кількох інших академічних інститутів:

  • 1961-1967. Відділ машинних методів обробки історико-наукової інформації. Інститут історії АН УРСР
  • 1967–1968. Відділення наукознавства. Інститут математики АН УРСР
  • З 1969 по 1971 рр. — підрозділ Ради по вивченню продуктивних сил України АН УРСР
  • 01.01.1969 – 01.07.1971 Відділення комплексних проблем наукознавства. Рада з вивчення продуктивних сил УРСР АН УРСР. Постанова Президії АН УРСР № 346 від 14.11.1968
  • З 1971 р. по 1984 р. — відділення Комплексних проблем наукознавства Інституту кібернетики АН УРСР.
  • Сектор комплексних проблем наукознавства (СКПН) Інституту кібернетики АН УРСР. Відділи 1000 (Добров, ***), 1010 (Клименюк, Канигін), 1020 (Смирнов), лабораторії 1001 (Корінний), 1002 (Брусиловський).
  • З 1984 р. по 1986 р. — Центр досліджень науково-технічного потенціалу у складі Ради по вивченню продуктивних сил України АН України.
  • У 1986 р. до складу Центру досліджень науково-технічного потенціалу приєднано відділи історії природознавства та техніки Інституту історії АН УРСР, і Центр отримав теперішню назву.
  • З 1986 р. по 1991 р. — Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки у складі Інституту надтвердих матеріалів АН України.
  • У 1989 р. Центру присвоєно ім'я Г. М. Доброва — засновника української школи наукознавства, що зробив значний внесок у розвиток вітчизняного й світового наукознавства.
  • У 1991 р. Центр отримав статус науково-дослідного інституту.
  • У липні 2014 р. Центру вийшов зі складу Відділення інформатики та був підпорядкований Президії НАН України.
  • У липні 2015 р. Центр було перейменовано в Інститут.

З 1989 р. директором Центру є Борис Антонович Маліцький.

Напрями діяльностіРедагувати

ІДНТПІН проводить теоретичні та прикладні дослідження та розробки в галузі історії, теорії та організації науки. Основними напрямами діяльності діяльності Інституту є:

  • Проведення наукових досліджень у галузі наукознавства, історії науки і техніки та інноватики;
  • Координація наукових досліджень у галузі наукознавства, історії науки і техніки та інноватики в інших установах НАН України;
  • Узагальнення досвіду, довгострокових тенденцій, закономірностей й обґрунтування засобів вирішення проблем розвитку науково-технічного потенціалу України в контексті розвитку світової науки і завдань розбудови в Україні знаннєвої економіки і знаннєвого суспільства;
  • Науково-організаційного забезпечення здійснення науковими установами та відділеннями НАН України комплексних аналітично-прогнозних досліджень науково-технологічного розвитку України;
  • історико-наукознавчий аналіз досвіду, стану і обґрунтування перспектив науково-технічного та соціально-економічного розвитку НАН України, підвищення її ролі в суспільстві як вищої державної наукової організації України, а саме: 1) вивчення й обґрунтування шляхів підвищення ролі і внеску НАН України у становлення і розвиток в Україні національної інноваційної системи світового рівня; 2) розроблення пропозицій щодо шляхів та засобів інтеграції НАН України у світовий та європейський наукові простори, в тому числі за рахунок активізації співробітництва в рамках ЮНЕСКО, МААН та інших міжнародних організацій; 3) розроблення науково-методичного забезпечення і аналітичне супроводження взаємодії НАН України з найбільш високотехнологічними галузями економіки країни; 4) вивчення досвіду і розроблення пропозицій щодо впровадження в практику діяльності НАН України сучасних методів оцінювання і стимулювання ефективної діяльності наукових установ, їх наукових підрозділів і окремих науковців, використання конкурентних форм фінансування науково-дослідних робіт, збереження й оновлення наукових шкіл.

Інститут виконує методологічні, науково-організаційні, прогнозно-аналітичні, навчально-методичні функції та здійснює координацію й науково-методичне забезпечення наукових досліджень в галузі історії, управління та організації науки, що проводяться науковими установами і вищими навчальними закладами України, надає їм науково-методичну допомогу у підготовці наукових кадрів за профілем Інституту. Інститут співпрацює з Комітетом Верховної Ради України з питань науки і освіти, Кабінетом Міністрів України, міністерствами, відомствами, науковими установами, підприємствами, організаціями України.

Інститут є базовою організацією Українського товариства істориків науки.

Інститут здійснює науково-методичне забезпечення діяльності Наукової ради з наукознавства при Міжнародній асоціації академій наук (МААН).

Інститут проводить дослідження щодо стану науки та перспектив науково-технологічного розвитку України, які є основою щорічних проектів доповідей про стан науки та перспективи науково-технологічного розвитку України.

СтруктураРедагувати

У складі Інститут функціонує 5 відділів і 1 міжвідомча лабораторія:

  • міжвідомча лабораторія Мінистерства освіти та науки України і НАН України з проблем формування і реалізації науково-технічної політики України (завідувач — к.е.н., с.н.с., Заслужений діяч науки і техніки України О. С. Попович), сайт лабораторії: www.foresight.ho.ua;
  • відділ історії науки та техніки (завідувач — д.фіз.-мат. н., проф., голова Українського товариства істориків науки і техніки Ю. А. Храмов);
  • відділ методології та соціології науки (завідувач — д.філос.н., проф. В. І. Онопрієнко);
  • відділ системних досліджень науково-технологічного потенціалу (завідувач — д.е.н., с.н.с. І. Ю. Єгоров);
  • відділ проблем інноваційного розвитку економіки (завідувач — д.е.н., к.т. н., проф. В. П. Соловйов);
  • відділ проблем діяльності і стратегії розвитку НАН України (завідувач — к.т. н., с.н.с. О. О. Грачев).

ЦДПІН — унікальний міждисциплінарний колектив, у якому працюють представники понад 10 наукових спеціальностей, що охоплюють широкий спектр фундаментальних галузей природознавства, технічних і суспільних наук. Серед працівників Центру 10 докторів наук (Богорош О. Т., Єгоров І. Ю., Литвинко А. С., Маліцький Б. А. , Мех О. А., Оноприенко В. І., Попович О. С., Рижко Л. В., Соловйов В. П., Храмов Ю. О.) та близько 40 кандидатів наук.

У Центрі діють спеціалізовані вчені ради по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата та доктора наук за спеціальностями:

  • 08.00.03 — економіка та управління національним господарством;
  • 07.00.07 — історія науки та техніки.

Видавнича діяльністьРедагувати

Центр регулярно проводить наукові конференції та активно займається видавничою діяльністю, зокрема, видає міжнародний науковий журнал «Наука та наукознавство», науково-практичний журнал «Проблеми науки», періодичний науковий збірник «Нариси з історії природознавства і техніки» тощо.

Основні розробки та досягненняРедагувати

Розроблено наукові основи аналізу, оцінювання та формування науково-технічного потенціалу в умовах радикальних соціально-економічних трансформацій.

Обґрунтовано інноваційно-орієнтовану модель економічного розвитку України та шляхи її впровадження, що знайшло конкретне втілення в проектах Концепції національної інноваційної системи України та Доктрині інноваційного розвитку наукової сфери України.

На базі отриманих широкомасштабних експертних оцінок запропоновано систему стратегічних і середньострокових пріоритетів розвитку науки та техніки, розроблено також пропозиції стосовно механізму їх реалізації.

Здійснено науково-методичне та організаційне забезпечення виконання Державної програми прогнозування науково-технологічного та інноваційного розвитку на 2004—2006 рр. Узагальнення результатів цього дослідження дозволило розробити нову систему науково-технологічних та інноваційних пріоритетів держави, запропонувати конкретні механізми їх реалізації, що було втілено в проектах законів України та проектах постанов Кабінету Міністрів України.

Розроблено концептуальні основи формування регіональних інноваційних стратегій соціально-економічного розвитку в Україні на основі використання моделі побудови сценаріїв динаміки розподілу державних і ринкових факторів впливу на фактори конкурентоздатності підприємств регіону. Цей підхід ураховує практику Європейської співдружності та соціально-політичні умови в Україні.

Розглянуто роль інформатики в контексті світової науки, показано, що інформатика грає важливу роль в дослідницьких процесах як методологічна дисципліна. Досліджено вклад академіка В. М. Глушкова в розвиток наукознавства, зокрема теорії та практики науково-технологічного прогнозування. Підготовлено бібліографічний довідник персоналій у галузі кібернетики, інформатики й обчислювальної техніки, що нараховує понад 500 прізвищ.

Розвинуто теоретичні основи наукознавства. На основі розробленого в Центрі стандартизованого підходу ідентифіковано й описано діяльність понад 50 наукових шкіл в Україні. Введено в науковий обіг інформацію про діяльність близько 100 учених з уточненням фактів їх біографій.

Видано фундаментальну монографію «Історія фізики», підготовлено до друку монографію «Наукові школи в Україні» та бібліографічний довідник «Українські вчені в галузі природничих наук», що містить 2 тисячі персоналій.

Створено методичний інструментарій для моніторингу академічної науки. Результати соціологічних досліджень окремих аспектів діяльності наукових колективів використано при підготовці рекомендацій по вдосконаленню академічної форми науки.

Результати теоретичних досліджень покладено в основу розробки законів, концепцій, програм, моделей, методик, необхідних для державного управління науковою й інноваційною діяльністю. Їх використано при підготовці ряду законодавчих актів. Розроблено інноваційну модель структурних змін економіки, яку схвалено розширеною колегією Міністерства економіки України, Державну програму прогнозування науково-технологічного та інноваційного розвитку України, затверджену Кабінетом Міністрів Україна, а також ряд методичних рекомендацій з інших питань. Основні положення отриманих результаті відображено в монографіях: «Наука и инновации в процессах социально-экономического развития» (2006 г.), «Инновационная деятельность как системный процесс в конкурентной экономике» (2006 г.), «Прикладне наукознавство» (2007 г.), «Науковедение, поиск системных идей» (2008 г .), «Научный потенциал государств -членов организации Черноморского экономического сотрудничества» (2008 г.) та ін.

На центр покладено координацію теоретико-методичних, прикладних досліджень і розробок у галузі наукознавства та історії науки і техніки, які виконуються в установах НАН України. Його ядром стала створена відомим в країні і світі українським науко-знавцем Г. М. Добровим наукова школа дослідників історії, теорії і організації науки.

Особливо вагомим внеском центру в світове наукознавство є розробка теоретичних основ формування й оцінювання науково-технічного потенціалу, обґрунтування шляхів його трансформації в умовах радикальних соціально-економічних змін і посилення ролі науки і технологічного застосування її результатів у підвищенні інновативності економіки.

СпівробітництвоРедагувати

Інститут виконує спільні проекти з с науковими закладами країн Європейського Союзу, СНД, інших держав та міжнародних організацій.

Працівники Центру є експертами міжнародних програм, членами Європейської асоціації досліджень та технологій, Європейської асоціації з еволюційної економіки, Міжнародного союзу з наукометрії та інформетрії, Європейської дослідницької та освітньої програми, членами редколегій міжнародних наукових журналів «Освіта й наука» (Болгарія), «Технологічне навчання, інновації та розвиток» (Швейцарія) тощо.

З 2011 р. Центр є базовою організацією Національного контактного пункту Сьомої рамкової програми Європейського Союзу з досліджень і технологічного розвитку з пріоритетного напрямку «Соціально-економічні та гуманітарні науки». Керівник НКП — к.е.н., с.н.с. Центру О. В. Кот. Сайт НКП: www.stepsfp7.ho.ua.

АдміністраціяРедагувати

Маліцький Борис Антонович — Директор, доктор економічних наук, професор, Заслужений діяч науки та техніки.

Соловйов В'ячеслав Павлович — Заступник директора, доктор економічних наук, кандидат технічних наук, професор, завідувач відділу проблем інноваційного розвитку економіки.

Кавуненко Лідія Пилипівна — Заступник директора, кандидат економічних наук, провідний науковий співробітник відділу системних досліджень науково-технологічного потенціалу, наукове звання: старший науковий співробітник.

Вашуленко Сергій Іванович — Заступник директора з загальних питань.

Жабін Сергій Олександрович— Учений секретар, кандидат історичних наук.

ПосиланняРедагувати