Центральний сіоністський архів

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Центральний сіоністський архів (івр. הארכיון הציוני המרכזי, англ. Central Zionist Archives) — основана установа зі збирання, зберігання й забезпечення доступу до матеріалів, пов’язаних з історією сіоністського руху.

Центральний сіоністський архів
івр. הארכיון הציוני המרכזי
Типархів
Засновано1937
Країна Ізраїль
31°47′13″ пн. ш. 35°12′04″ сх. д. / 31.78686111° пн. ш. 35.201° сх. д. / 31.78686111; 35.201
Вебсайт: zionistarchives.org.il

Мапа

CMNS: Центральний сіоністський архів у Вікісховищі

Центральний сіоністський архів (ЦСА) є однією з установ Всесвітньої сіоністської організації (ВСО). Діяльність ЦСА контролює керівний комітет, до якого входять представники ВСО, Єврейського агентства, Єврейського національного фонду і фонду Керен га-Єсод[1].


Історія ЦСА

ред.

ЦСА створено у травні-червні 1919 року в Берліні. Ініціатором його створення був один з лідерів сіоністського руху в Німеччині доктор Артур Гантке, на прохання якого історик Георг Херліц розпочав працю над створенням архіву.

У 1920-1933 роках архів займався збиранням документів, фотографій, книжок і періодики, пов’язаних із ранньою історією сіоністського руху.

Після приходу до влади нацистів 1933 року Георг Херліц перевіз архів до Єрусалима і здійснив алію разом зі своїм помічником. У Єрусалимі архів було розташовано в будівлі "Сохнуту" (зберігався там до 1987 року).

1937 року до ЦСА з Відня перевезли особистий архів Теодора Герцля.

Після проголошення 1948 року Держави Ізраїль до ЦСА було передано частину документів Єврейського національного комітету й окремих відділів Єврейського агентства.

З середини 1950-х років архів здійснює роботу з пошуку матеріалів з історії сіонізму, що збереглися в Європі після Голокосту.

У зв’язку зі значним зростанням обсягів документів, що зберігаються в ЦСА, керівництво ВСО вирішило побудувати для нього окрему будівлю. Будівництво було розпочато 1985 (архітектор — Моше Зархі). 1987 нову будівлю було відкрито. У ньому розташовано читальну й лекційну залу, кабінети співробітників та чотири підземні поверхи сховищ.

У 1990-х роках розпочато зацифрування документів (станом на наш час просканувано мільйони документів і візуальних матеріалів).

2004 року створено вебсайт ЦСА, на якому викладено каталоги й окремі документи архіву.

2005 року до ЦСА передано архів Організації в’язнів Сіону.[2][3].

Фонди

ред.

У ЦСА зберігаються мільйони документів, фотографій, негативів, мап, статей, плакатів, книжок, періодичних видань та інших матеріалів. Основана тематика документів — діяльність ВСО, Єврейського агентства, Єврейського національного фонду, Фонду Керен га-Єсод і сіоністських конгресів, а також інших сіоністських організацій та особисті архіви єврейських, сіоністських і ізраїльських діячів.[4].

Окрім особистого архіву Теодора Герцля в ЦСА розміщено особисті архіви Макса Нордау, Хаїма Вейцмана, Наума Соколова та інших діячів сіонізму.

ЦСА також зберігає копії переліків репатріантів, що прибули до Ерец-Ісраель з 1919 до 1968 року[5].

Керівники архіву

ред.
  • Д-р Георг Херліц (1919—1955)
  • Д-р Алекс Бейн (1955—1971)
  • Д-р Міхаель Гейман (1971—1990)
  • Йорам Майорек (1990—1998)
  • Матітьягу Дроблес (1998—2012)
  • Цві «Кіто» Хасон (с 2012)

Примітки

ред.
  1. Річний звіт ЦСА за 2002 рік (складено відповідно до директив державного архіваріуса) (англ.). Центральный сионистский архив. 2003. Архів оригіналу за 24 серпня 2012. Процитовано 10 августа 2011.
  2. Конференція в Центральному Сіоністському архіві. Асоціація «Запам’ятаємо і збережемо». 2006. Архів оригіналу за 24 серпня 2012. Процитовано 9 серпня 2011.
  3. Архів Організації в’язнів Сіону з СРСР (англ.). Центральний сіоністський архів. Архів оригіналу за 24 серпня 2012. Процитовано 9 серпня 2011.
  4. Путівник тематичними групами й колекціями архіву (англ.). Центральний сіоністський архів. 01.07.2003. Архів оригіналу за 24.08.2012. Процитовано 9 серпня 2011.
  5. Дов Винер. Развитие политики оцифровки культурного наследия учреждений памяти // Научный электронный журнал ЭБ. — 2006. — Т. 9, вип. 2.

Посилання

ред.

Див. також

ред.