Центральна Лінія (англ. Central line) — лінія Лондонського метрополітену, прямує від Еппінг, Ессекс на північному сході до Ілінг-Бродвей та Вест-Раїсліп на заході. На схемі Лондонського метро зображена червоним кольором. Лінія має довжину 76 км, є найдовшою лінією Лондонського метро. З 49 станцій 20 розташовані під землею.[1][2] В цілому вважається, що Центральна лінія має найбільшу швидкість між станціями серед всіх ліній Лондонського метро, ​​яка досягає 110 км/год після введення в дію вагонів 1992 серії.

Центральна лінія
Логотип
Зображення
Держава Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Адміністративна одиниця Лондон
Історичне графство Міддлсекс
Зазвичай використовуваний транспортний засіб London Underground 1992 Stockd і London Underground 1962 Stockd
Шістнадцятковий триплет кольору DC241F
Оператор Transport for London
Дата офіційного відкриття 1900
Ширина колії європейська колія (1435 мм)
Залізничне депо Hainault depotd
Мережа автошляхів Лондонський метрополітен
Початкова чи кінцева точка Еппінґ, Ілінг-Бродвей, Вест-Райсліп, Вудфорд і Хейнолт
Довжина або відстань 74 км
Дорожня карта
Файл KML Template:Attached KML/Central lined
Маршрутна карта Template:Central line RDTd
Тип електрифікації 630 V DC railway electrificationd
Стан використання використовуєтьсяd
Номер залізничної лінії Central
Офіційний сайт(англ.)
CMNS: Центральна лінія у Вікісховищі

Координати: 51°34′10″ пн. ш. 0°26′13″ зх. д. / 51.56972200002777384° пн. ш. 0.437222000028° зх. д. / 51.56972200002777384; -0.437222000028

Лінія була відкрита як Central London Railway в 1900 році, перетинаючи по осі Схід-Захід центральний Лондон.

ОписРедагувати

Центральна лінія завдовжки 74 км обслуговує 49 станцій.[2] Лінія має переважно дві колії, рідше три — на коротких відрізках на південь від Лейтонстону і на захід від Вайт-Сіті. Загальна довжина колій — 147,1 км, з яких 52,8 км прямують тунелями,[3] колії електрифіковані мережею постійного струму з чотирма рейками: третя рейка живиться напргою −210 V і четверта — +420 В, що дає різницю потенціалів 630 В.[4]

Одноколійну лінію на північ від Епінга, було закрито в 1994 році, тепер це історична залізниця Epping Ongar Railway.

Лінія має найкоротший ескалатор у Лондонському метрополітені, у Стратфорді, висота підйому — 4,1 м.

Лінію обслуговують три депо: Райсліп[en], Гайнолт[en] та Вайт-Сіті[5]

Список станційРедагувати

Відкриті станціїРедагувати

Станція Фото Відкриття/[6]початок обслуговування Гілка Примітки
Вест-Раїсліп   01948-11-2121 листопада 1948 Відгалуження Раїсліп Пересадка на National rail. Відкрита як Раїсліп-енд-Ікенгем в 1906 у складі Great Western and Great Central Joint Committee (GW&GCJC), перейменовано на Вест-Раїсліп (фор Ікенгем) в 1947; пізніше суфікс було відкинуто[7]
Раїсліп-гарденс   01948-11-2121 листопада 1948 Відгалуження Раїсліп Відкрита в 1934 у складі GW&GCJC, магістраль обслуговує з 1958.[8]
Саут-Раїсліп   01948-11-2121 листопада 1948 Відгалуження Раїсліп Пересадка на National rail. Відкрита як Норголт-джанкшен у складі GW&GCJC в 1908, перейменовано на Саут-Раїсліп-енд-Норголт-джанкшен в 1932, сьогоденну назву здобула в 1947.[9]
Норголт   01948-11-2121 листопада 1948 Відгалуження Раїсліп Замінив сусідню станцію GWR, яка була відкрита в 1907 році.[9]
Грінфорд   01947-06-3030 червня 1947 Відгалуження Раїсліп Пересадка на National rail. Станція GWR відкрита в 1904.[10] Станція останньою використовувала дерев’яний ескалатор, який було демонтовано протягом 2014 року.
Перівеїл   01947-06-3030 червня 1947 Відгалуження Раїсліп Відкрита у складі GWR як «Перівеїл-гальт» в 1904, зачинено 1915–20; суфікс гальт було відкинуто в 1922.[11]
Генгер-лейн   01947-06-3030 червня 1947 Відгалуження Раїсліп
Ілінг-Бродвей   01920-08-033 серпня 1920 Відгалуження Ілінг Пересадка на лінію Дистрикт and National rail. Відкрито у складі лінії Дистрикт в 1879, Пересадка на магістральну лінію в 1965/6.[12]
Вест-Актон   01923-11-055 листопада 1923 Відгалуження Ілінг
Норт-Актон   01923-11-055 листопада 1923 Головний маршрут GWR станцію відкрито в 1904, перенесено на сьогоденне місце 1913 та закрито в 1947.[13]
Іст-Актон   01920-08-033 серпня 1920 Головний маршрут
Вайт-Сіті   01947-11-2323 листопада 1947 Головний маршрут Пересадка на лінії Кільцеву та Гаммерсміт-енд-Сіті
Шепгердс-Буш   01900-07-3030 липня 1900 Головний маршрут Відремонтовано в 2008.
Голланд-парк   01900-07-3030 липня 1900 Головний маршрут
Ноттінг-гілл-гейт   01900-07-3030 липня 1900 Головний маршрут Пересадка на лінію Кільцеву та Дистрикт
Квінсвей   01900-07-3030 липня 1900 Головний маршрут Відкрито як Квінс-роуд; перейменовано 1 вересня 1946
Ланкастер-гейт   01900-07-3030 липня 1900 Головний маршрут
Марбл-арч   01900-07-3030 липня 1900 Головний маршрут
Бонд-стріт   01900-09-2424 вересня 1900 Головний маршрут Пересадка на лінію Джубилі.
Оксфорд-серкус   01900-07-3030 липня 1900 Головний маршрут Пересадка на лінії Бейкерлоо та Вікторія.
Тоттенгем-корт-роуд   01900-07-3030 липня 1900 Головний маршрут Пересадка на Північну лінію. Відкрита як Оксфорд-стріт; перейменовано 9 березня 1908.
Голборн   01933-09-2525 вересня 1933 Головний маршрут Початково відкрито як станція лінії Пікаділлі 15 грудня 1906, платформи Центральної лінії відкрито пізніше та станцію перейменовано на Голборн (Кінгзвей); суфікс скасовано пізніше.
Чансері-лейн   01900-07-3030 липня 1900 Головний маршрут Перейменовано на Чансері-лейн (Грей'з Інн) 25 червня 1934; суфікс скасовано пізніше
Святого Павла   01900-07-3030 липня 1900 Головний маршрут Відкрито як Пост-офіс; перейменовано 1 лютого 1937
Бенк/Моньюмент   01900-07-3030 липня 1900 Головний маршрут Пересадка на лінії Кільцеву, Дистрикт, Північну, Ватерлоо-енд-Сіті та DLR.
Ліверпуль-стріт   01912-07-2828 липня 1912 Головний маршрут Пересадка на лінії Кільцеву, Гаммерсміт-енд-Сіті та Метрополітен, London Overground, TfL Rail and National rail.
Бетнал-Грін   01946-12-044 грудня 1946 Головний маршрут
Майл-Енд   01946-12-044 грудня 1946 Головний маршрут Крос-платформова пересадка на лінії Дистрикт та Гаммерсміт-енд-Сіті. Відкрито в 1902 у складі лінії Дистрикт.[14]
Стратфорд   01946-12-044 грудня 1946 Головний маршрут Пересадка на лінії Джубилі, London Overground, DLR, TfL rail та National rail. Відкрито у складі Eastern Counties Railway (ECR) в 1839.[15]
Лейтон   01947-05-055 травня 1947 Головний маршрут Відкрита як Лов-Лейтон у складі ECR в 1856, перейменовано в 1868.[16]
Лейтонстон   01947-05-055 травня 1947 Головний маршрут Відкрита у складі ECR в 1856.[17]
Вонстед   01947-12-1414 грудня 1947 Петля Гаїнолт During the war, it was used as an air raid shelter and the tunnels as a munitions factory for Plessey electronics.
Редбрідж   01947-12-1414 грудня 1947 Петля Гаїнолт Під час війни завершені тунелі в Редбріджі використовувались компанією Plessey як завод авіаційних деталей.
Гантс-гілл   01947-12-1414 грудня 1947 Петля Гаїнолт Під час війни тунелі в Редбріджі використовувались компанією Plessey як завод авіаційних деталей.
Ньюбері-парк   01947-12-1414 грудня 1947 Петля Гаїнолт Відкрита 1903 у складі GER петлі Ферлоп.[18]
Баркінсайд   01948-05-3131 травня 1948 Петля Гаїнолт Відкрита 1903 у складі GER петлі Ферлоп, зачинена 1916–19.[19]
Ферлоп   01948-05-3131 травня 1948 Петля Гаїнолт Відкрита 1903 у складі GER петлі Ферлоп.[20]
Гаїнолт   01948-05-3131 травня 1948 Петля Гаїнолт Відкрита 1903 у складі GER петлі Ферлоп, зачинена 1908–30.[21]
Греїндж-гілл   01948-11-2121 листопада 1948 Петля Гаїнолт Відкрита 1903 у складі GER петлі Ферлоп.[22]
Чигвелл   01948-11-2121 листопада 1948 Петля Гаїнолт Відкрита 1903 у складі GER петлі Ферлоп.[20]
Родінг-Веллі   01948-11-2121 листопада 1948 Петля Гаїнолт Відкрита 1936 у складі LNER петлі Ферлоп.[23]
Снерсбрук   01947-12-1414 грудня 1947 Відгалуження Еппінг Відкрито як Снерсбрук-енд-Вонстед у складі ECR в 1856, перейменовано на Снерсбрук-фор-Вонстед в 1929, перейменовано під передачі Центральній лінії.[16]
Саут-Вудфорд   01947-12-1414 грудня 1947 Відгалуження Еппінг Відкрито у складі ECR в 1856 як Джордж-лейн, перейменовано на Саут-Вудфорд (Джордж-лейн) в 1937, сьогоденна назва з 1950.[24]
Вудфорд   01947-12-1414 грудня 1947 Відгалуження Еппінг/Петля Гаїнолт Відкрито у складі ECR в 1856.[17]
Бакгерст-гілл   01948-11-2121 листопада 1948 Epping branch Відкрито у складі ECR в 1856.[25]
Лоутон   01948-11-2121 листопада 1948 Відгалуження Еппінг Відкрито у складі ECR в 1856.[17]
Дебден   01949-09-2525 вересня 1949 Відгалуження Еппінг Відкрито у складі GER в 1865 як Чигвелл-роуд, перейменовано на Чигвелл-лейн за декілька років. Зачинено 1916–19, перейменовано під час передачі Центральній лінії.[26]
Тейдон-Буа   01949-09-2525 вересня 1949 Відгалуження Еппінг Відкрито у складі GER в 1865 як Тейдон, перейменовано за декілька років.[27]
Еппінг   01949-09-2525 вересня 1949 Відгалуження Еппінг Відкрито у складі GER в 1865.[28]

МапаРедагувати

 
Станції Центральної лінії лондонського метрополітену


ПриміткиРедагувати

  1. Central line facts. Transport for London. Архів оригіналу за 16 вересня 2012. Процитовано 1 грудня 2012. 
  2. а б Key facts. Transport for London. Архів оригіналу за 12 березня 2014. Процитовано 1 грудня 2012. 
  3. Detailed London Transport Map. carto.metro.free.fr. Архів оригіналу за 13 листопада 2012. Процитовано 1 грудня 2012. 
  4. Martin, Andrew (26 квітня 2012). Underground, Overground: A Passenger's History of the Tube. London: Profile Books. с. 137–138. ISBN 978-1-84765-807-4. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 7 грудня 2012. 
  5. London Underground Key Facts. Transport for London. n.d. Архів оригіналу за 12 березня 2014. Процитовано 21 травня 2008. 
  6. Rose 2007.
  7. Leboff 1994, p. 152.
  8. Leboff 1994, p. 117.
  9. а б Leboff 1994, p. 126.
  10. Leboff 1994, p. 64.
  11. Leboff 1994, p. 108.
  12. Leboff 1994, p. 42.
  13. Leboff 1994, p. 97.
  14. Leboff 1994, p. 92.
  15. Leboff 1994, p. 160.
  16. а б Leboff 1994, p. 86.
  17. а б в Leboff 1994, p. 87.
  18. Leboff 1994, p. 96.
  19. Leboff 1994, p. 18.
  20. а б Leboff 1994, p. 54.
  21. Leboff 1994, p. 65.
  22. Leboff 1994, p. 63.
  23. Leboff 1994, p. 115.
  24. Leboff 1994, p. 127.
  25. Leboff 1994, p. 27.
  26. Leboff 1994, p. 41.
  27. Leboff 1994, p. 134.
  28. Leboff 1994, p. 53.