Цві́тер-іо́н (англ. zwitterion, рос. цвиттер-ион) — це хімічна сполука, в молекулах якої є просторово розділені електричні формально одиничні протилежні заряди. У цілому молекула є нейтральною.

Такі сполуки виникають зокрема при внутрішньомолекулярному обміні протоном в амфотерних сполуках. Прикладами цвітер-іонів є амоніоацетат (гліцин) H3N+CH2C(=O)O, триметилгліцин (CH3)3N+CH2C(=O)O, триметиламіноксид (CH3)3N+–O. Триметилгліцин, або бетаїн, не може ізомеризуватися до незарядженої форми. Подібно, фосфонієві сполуки, що містять карбоксильні групи завжди зберігають розподіл зарядів і є цвітер-іонами.

Деякі хіміки наполягають на тому, що термін «цвітер-іон» повинен вживатися лише у випадку, коли заряди локалізовані на несуміжних атомах.[1] Інакше, повинен вживатися термін «ілід».[2]

Властивості ред.

Форма цвітер-іонної сполуки залежить від pH середовища. Залежно від pH середовища молекула буде приймати чи віддавати протон H+. Цвітер-іон перебуває в рівновазі з відповідними катіонними та аніонними формами. При pH нижче від pKa протонування, цвітер-іон перебуватиме в катіонній формі. При pH вище pKa депротонування, цвітер-іон перебуватиме в аніонній формі. Між цими двома величинами (при pH близькому до pI) молекула перебуватиме здебільшого в цвітер-іонній формі.

Це можна проілюструвати на прикладі амінокислоти гліцину. pKa протонування гліцину є 2,34, pKa депротонування — 9,6, відповідно, pI є 5,97.[3] Отже, при pH < 2,34 гліцин є позитивно зарядженим, при pH > 9,6 гліцин є негативно зарядженим. Між цими двома pH гліцин матиме і позитивний, і негативний заряд, тобто молекула буде в цвітер-іонній формі.

 

Амінокислоти ред.

 
Ізомеризація амінокислоти. Амінокислота у незарядженій формі (зліва) і у цвітер-іонній формі (справа) з позитивним зарядом на аміногрупі і негативним на карбоксильній.

Амінокислоти у розчині перебувають у стані хімічної рівноваги між формою без зарядів і цвітер-іонною формою. Рівновага встановлюється у два етапи. Спершу протон карбоксильною групи переходить до молекули води утворюючи гідроксоній та залишаючи негативний заряд на амінокислоті:

  

Потім, протон гідроксонія переходить до аміно групи залишаючи молекулу води і утворюючи позитивний заряд на аміногрупі і приводячи загальний заряд молекули амінокислоти до нейтрального:

  

Загалом, реакція ізомеризації виглядає наступним чином:

  

Відношення концентрацій двох форм амінокислоти (незарядженої, [H2N(R)CO2H], і цвітер-іонної, [H3N+(R)CO2-]) у розчині є незалежним від pH середовища і відоме як константа рівноваги K реакції ізомеризації:

 

Зазвичай, K > 1, що значить, що цвітер-іонна форма є домінуючим ізомером у водному розчині. Пояснення запропоноване на базі теоретичного аналізу передбачає, що цвітер-іон стабілізується в водному середовищі за рахунок водневих зв'язків з молекулами розчинника (води).[4] Аналіз данних нейтронної дифракції гліцину вказує, що гліцин перебуває у цвітер-іонній формі в твердому стані, і підтверджує існування водневих зв'язків.[5] Теоретичні розрахунки вказують, що цвітер-іонна форма може бути присутня у деяких випадках в газовій фазі також.[6]

Бетаїни та подібні сполуки ред.

Сполука триметилгліцин, що була ізольована з цукрового буряку, була названа «бетаїн». Пізніше, інші сполуки, що мали подібний структурний елемент (четвертинний атом нітрогену з карбоксильною групою приєднаною до нього через метиленовий місток -CH2-), були відкриті також. Наразі, усі сполуки, що містять цей структурний елемент узагальнено називаються бетаїнами. Бетаїни постійно перебувають в цвітер-іонній формі; ізомеризація до незарядженої форми не відбувається, або ж відбувається вкрай повільно.[7]

Іншими прикладами постійних цвітер-іонів є фосфатидилхоліни та псилоцибін, які також містять четвертинний атом нітрогену і негативно заряджену фосфатну групу замість карбоксильної; та легеневі сурфактанти такі як дипальмітоїлфосфатидилхолін.

Інші сполуки ред.

Сульфамінова кислота кристалізується в цвітеріонній формі.[8]

В кристалах антранілової кислоти дві молекули кислоти розміщені в елементарні комірці. Одна з молекул є в цвітер-іонній формі, а інша — в незарядженій формі.[9]

В твердому стані, EDTA існує в цвітер-іонній формі — два протони карбоксильних кислот є зміщені на атоми нітрогену.[10]

Застосування ред.

Цвітер-іони можуть використовуватися у буферних розчинах. Утворення цвітер-іонів спостерігається під час синтезу деяких іонних рідин. Вони також входять до складу багатьох миючих засобів.

Через наявність точкових електричних зарядів цвітер-іони мають кращу розчинність у воді, ніж незареджена форма молекули. Тому багато активних фармацевтичних складників є саме у цвітер-іонній формі. Наприклад, цетиризин у препараті Зіртек.

Примітки ред.

  1. zwitterionic compounds. IUPAC, Compendium of Chemical Terminology, 2nd ed. (the "Gold Book") (англ.) . Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 27.09.2020.
  2. ylides. IUPAC, Compendium of Chemical Terminology, 2nd ed. (the "Gold Book") (англ.) . Архів оригіналу за 23 жовтня 2020. Процитовано 27.09.2020.
  3. Chapter 27: Amino Acids, Peptides and Proteins. Organic Chemistry On-Line Learning Center, University of Calgary (англ.) . Архів оригіналу за 16 листопада 2020. Процитовано 27.09.2020.
  4. Jensen, Jan H.; Gordon, Mark S. (1995). On the Number of Water Molecules Necessary to Stabilize the Glycine Zwitterion. Journal of the American Chemical Society. 117 (31): 8159—8170. doi:10.1021/ja00136a013. Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 27 вересня 2020.
  5. Jönsson, P.-G.; Kvick, Å. (1972). Precision neutron diffraction structure determination of protein and nucleic acid components. III. The crystal and molecular structure of the amino acid α-glycine (PDF). Acta Crystallographica Section B. 28 (6): 1827—1833. doi:10.1107/S0567740872005096. Архів оригіналу (PDF) за 14 березня 2020. Процитовано 27 вересня 2020.
  6. Price, William D.; Jockusch, Rebecca A.; Williams, Evan R. (1997). Is Arginine a Zwitterion in the Gas Phase?. Journal of the American Chemical Society. 119 (49): 11988—11989. doi:10.1021/ja9711627. PMC 1364450. PMID 16479267.
  7. Nelson, D. L.; Cox, M. M. (2000). Lehninger, Principles of Biochemistry (вид. 3rd). New York: Worth Publishing. ISBN 1-57259-153-6.
  8. Sass, R. L. (1960). A neutron diffraction study on the crystal structure of sulfamic acid. Acta Crystallographica. 13 (4): 320—324.
  9. Brown, C. J.; Ehrenberg, M. (1985). Anthranilic acid, C7H7NO2, by neutron diffraction. Acta Crystallographica C. 41 (3): 441—443. doi:10.1107/S0108270185004206.
  10. Cotrait, Par Michel (1972). La structure cristalline de l'acide éthylènediamine tétraacétique, EDTA [The crystalline structure of ethylenediamine tetraacetic acid, EDTA]. Acta Crystallographica B. 28 (3): 781—785. doi:10.1107/S056774087200319X.