Хімічна номенклатура

У різні часи існували різні номенклатури органічних сполук, що базувались на різних принципах надавання імен. Найвідоміші з них:

  • тривіальна номенклатура
  • раціональна номенклатура
  • міжнародна номенклатура ІЮПАК

Тривіальна номенклатураРедагувати

Перші назви, які давали органічним сполукам, найчастіше відображали способи добування речовин (пірогалол — продукт піролізу галової кислоти), їх відмінні властивості або природне джерело, з якого сполуку вперше було виділено (мурашина кислота, лимонна кислота, тощо). Такі назви складають тривіальну номенклатуру.

Раціональна номенклатураРедагувати

Головний принцип раціональної номенклатури полягає в тому, що будь-який член будь-якого ряду розглядається як похідне від родоначальника цього ряду. Наприклад, алкани розгалуженої будови розглядаються як похідні метану, в молекулі якого атоми Гідрогену заміщені на радикали:

  • за основу назви вибирають центральний (метановий) атом Карбону, який має найбільше замісників. Найчастіше — це третинний або четвертинний атом Карбону;
  • записують назви замісників (радикалів), сполучених з метановим Карбоном, починаючи з найменшого. Однакові радикали об'єднують префіксами (ди — 2, три — 3, тетра — 4);
  • в кінці назви складного алкану додають слово метан.

Слід відзначити, що для назв складних хімічних структур раціональна номенклатура не придатна.

Міжнародна номенклатура ІЮПАКРедагувати

Сучасна номенклатура, запропонована Міжнародним Союзом Фундаментальної та Прикладної Хімії. Правила номенклатури органічних сполук описані в Синій книзі ІЮПАК (IUPAC Blue Book).[1]

ПриміткиРедагувати

  1. Favre, Henri A.; Powell, Warren H. (17 грудня 2013). Nomenclature of Organic Chemistry (англ.). ISBN 978-0-85404-182-4. doi:10.1039/9781849733069. Архів оригіналу за 7 березня 2020. Процитовано 11 січня 2020. 



Див. такожРедагувати