Хурція Зураб
Зураб Хурція (29 липня 1960, Гагра — 18 лютого 2014, Київ, Україна) — активіст Євромайдану.
| Зураб Хурція | ||
|---|---|---|
| Zurab Khurtsia | ||
 | ||
| Народився |
29 липня 1960 Гагра, Абхазька АРСР, Грузинська СРСР | |
| Помер |
18 лютого 2014 (53 роки) Київ, Україна ·загинув на барикаді | |
| Громадянство |
 Грузія | |
| Національність | грузин | |
| Місце проживання | Кропивницький | |
| Відомий завдяки | герой Майдану | |
| Конфесія | християнин | |
| Нагороди |
| |
Біографія ред.
Громадянин Грузії, народився у м. Гагра. Закінчив Краснодарський політехнічний інститут за фахом винного технолога. Після повернення в рідне місто разом з батьком і братом відкрив власний винний завод. Бізнес був успішним, але рід час війни в Абхазії 1992—1993 років він і його родина стали біженцями, втративши майже все своє майно і бізнес. Він переселився до міста Сенакі і за допомогою друзів йому вдалося знову відкрити невеликий винний завод, але під час російського вторгнення до Грузії у 2008 році завод і будинок, в якому Зураб жив зі своєю родиною був розбомблений російською авіцацією.
Після цього він переїхав до України і домовився зі своїми університетськими друзями-українцями відкрити тут спільне україно-грузинське виноробство. Так повинно було з'явитися нове дітище Зураба — спільне україно-грузинське виноробство. Проживав в Кропивницькому та Києві. Мріяв повернутися до Гагри і побудувати там церкву в пам'ять про загиблих жителів Абхазії. Реалізувати свої задуми не встиг, бо в Києві почався Євромайдан і Зураб не зміг залишитись осторонь.
На Майдані ред.
Був одним з перших, хто загинув серед протестувальників 18 лютого 2014 року. Його тіло було знайдено на барикаді, розташованої на вулиці Інститутській, у верхнього входу до метро Хрещатик. Загинув за нез'ясованих обставин.
Спогадами про свого побратима, Зураба Хурцію, ділиться його товариш Дмитро Степаненко[1]:
«Зураб був першим з ким я познайомився, коли перейшов в Кіровоградську сотню. В метрі від нього я вкладався спати на вільному місці, на якому на підлозі знаходився лише туристичний коврик і Зураб запропонував мені одну із своїх тонких ковдр. Я змушений був відмовитися, так як привіз з собою спальний мішок. Коли почались морози вище -20 Зураб кутав шию в здоровенний шарф. Він стійко вистояв усі чергування на барикадах і пікети, весь наш протест.»
Нагороди ред.
- Орден Героїв Небесної Сотні (27 листопада 2014) — за громадянську мужність, патріотизм, відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, виявлені під час Революції гідності (посмертно)[2][3]
- Медаль «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно)[4]
Посилання ред.
- Зураб Хурция. Українська правда. Архів оригіналу за 24 травня 2020. Процитовано 03.07.2021.
- Один из погибших на Майдане — 54-летний грузин [Архівовано 8 березня 2014 у Wayback Machine.]
- ВВ-шники стоя у тел погибших радостно приветствуют водометы [Архівовано 8 березня 2014 у Wayback Machine.] (У Києві, біля станції метро «Хрещатик», виявлені трупи двох демонстрантів. Як повідомляють українські ЗМІ, один з убитих є грузином — Зураб Хурція, 1960 року народження. Другий — труп жінки) 18.02.2014
- Небесна Сотня
- Небесна Сотня. Спогадами про свого побратима, Зураба Хурцію, ділиться його товариш.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Лютий. Чорні дати нашої історії, дні болю. Ми боролися і боремося щодня. Загиблим вічна пам'ять!. Facebook. Небесна Сотня. 6 грудня 2022. Процитовано 11 листопада 2023.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Указ Президента України від 27 листопада 2014 року № 893/2014 «Про нагородження орденом Героїв Небесної Сотні»
- ↑ Президент нагородив орденами Героїв Небесної Сотні трьох іноземців, які загинули під час Революції Гідності // Офіційне інтернет-представництво Президента України. Архів оригіналу за 6 липня 2015. Процитовано 4 липня 2015.
- ↑ Патріарх Філарет нагородив почесними медалями родичів героїв Небесної сотні [Архівовано 6 липня 2015 у Archive.is] // ТСН, 5 липня 2015