Хуейцзу

(Перенаправлено з Хуей)

Хуейцзу́, хуе́й (хуі-цзу, кит.: 回族, піньїнь: huí-zú) — один з 56 офіційно визнаних народів Китаю. Їхня відмінність від ханців полягає в тому, що вже впродовж багатьох століть вони сповідують іслам (ханафітського мазхабу) і є носіями ісламської культурної спадщини.

Хуейцзу (Хуіцзу)
Після молитви у мечеті в Синіні
Кількість 10,586,087 (перепис 2010)[1]
Ареал КНР КНР
Близькі до: китайці, дунгани
Мова китайська
Релігія іслам
Мечеті хуі часто поєднують риси традиційної китайської та ісламської архітектури. На зображенні: мінарет Великої сіанської мечеті

ІсторіяРедагувати

Рання історіяРедагувати

Китаємовні мусульмани мають різне походження. Іслам вперше проник до Китаю при династії Тан (618–907) двома не пов'язаними один з одним шляхами — північно-західним сухопутним, вздовж Великого шовкового шляху, і південно-східним морським. 742 року імператором була заснована мечеть у столиці Танської імперії Чан'ані, що знаходилася на Великому шовковому шляху — сучасному адміністративному центрі міста Сіан (зараз мечеть називається — Сіан чінг-джен да си (西安 清真 大寺 Xī-ān qīng-zhēn dà sì).

ДослідженняРедагувати

Професор Ху Чженьхуа вперше зіставив китайську ісламську культуру з ісламською культурою Центральної Азії. Його «Китайська національність хуей» була нагороджена другою премією Державного національного комітету та Міністерства культури КНР[2].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати