Хувахштра

цар Мідії

Хувахштра (Кіаксар) (ассир. uk-sa-tar / ú-ak-sa-tar, грец. Κυαξάρης) — цар Мідії у 625—585 р. до н. е.[1]

Хувахштра
ассир. uk-sa-tar
дав.-гр. Κυαξάρης
невідомо
Династія Мідійська династія (?)
Держава Мідія
Титул цар (?)
Форма влади автократія
Попередник невідомо
Наступник Іштувегу
Роки правління 653/652 р. до н. е. — 585 р. до н. е.
Біографічні дані
Рік народження невідомо
Батько невідомо
Мати невідомо
Брати, сестри невідомо
дружина невідомо
Діти Іштувегу

За Геродотом Хувахштра був сином царя Фраорта (грец. Φραόρτης). Порівнюючи повідомлення Геродота з епіграфічними пам'ятками Ассирії, дослідники дійшли до висновку, що згаданий Геродотом Фраорт відповідає царю Хшатріті (мід. Xšaϑrita), який очолив мідійські племена під час їхнього повстання проти ассирійців у 674—672 рр. до н. е. та, ймовірно, був або батьком, або дідом Хувахштри, й, вірогідно, був першим з племінних царів, який об'єднав принаймні декілька мідійських племен у єдине Мідійське царство. Не виключено, що він був нащадком Дайяка, але, можливо, це пізня міфологічна традиція.

За хронологією І. М. Дьяконова Хшатріта помер чи загинув унаслідок скіфської навали до Закавказзя 653—652 рр. до н. е. (якщо припустити, що Хувахштра наслідував безпосередньо йому, то, ймовірно він очолив Мідійське царство будучи неповнолітнім); й 625 р. до н. е. Хувахштра позбувся влади скіфів — він запросив вождів скіфів на бенкет і напоїв їх, а потім наказав всіх вбити. З цього часу скіфський фактор у Закавказзі втратив свою чинність. Отже, І. М. Дьяконов дотримується геродотової хронології, дещо коригуючи її.[2]

Наразі більш поширене не геродотова хронологія, а хронологія, яку було укладено в процесі порівняння багатьох джерел — іудейських (Біблія), вавилонських (т.з. хроніка Гедда) тощо, за якою навала скіфів Мадія на Азію до Палестини відбулася близько/до 627/6 р. до н. е., а, принаймні, у 615 р. до н. е. скіфів на теренах Закавказзя як вагомої військової сили вже не було.[3]

Отже, позбувшись скіфського фактору, у 615 р. до н. е. Хувахштра виступив проти Ассирії разом з Вавилоном. Його військо зуміло перейти через Тигр і після облоги взяти давню столицю Ассирії й її культовий центр — Ашшур. Мідійці пограбували Ашшур і знищили його.

У 612 р. до н. е. мідійсько-вавилонські війська захопити Ніневію. Це місто також було вщент пограбовано і зруйновано, а більшість мешканців вбито. Ассирійська держава після цього припинила існування. Північна її частина відійшла Мідії. Згодом Хувахштра захопив Елам і Урарту. До його держави також було залучено Бактрію, Парфію, та персів. Подальші завоювання на сході теж виглядають вельми ймовірними.

«… навіть прихильники традиційного напрямку вважають, що піднесення Мідійського царства не могло розпочатися раніше 615 р до н. е. Однак й a priori неможливо уявити, щоб Мідія за кілька років змогла підготувати сили для розгрому Ассирії, якщо, звичайно, не погоджуватися з точкою зору …, згідно з якою мідійці були всього лише найманцями в антиассирійській війні 612 р. Рецензенти відносять початок піднесення Мідії вже до часу після успішного антиассирійського повстання в регіоні в кінці 670-х років. Починаючи з 660-х років і аж до 615 р до н. е. Мідія змогла підготуватися і протиставити себе Ассирії, убезпечивши свої тили і збільшивши матеріальні ресурси (завоювання Урарту, Персії та Манни), зміцнивши свою армію і знайшовши союзників, здатних боротися з нею (Вавилон).»[4]

У 590 р. до н. е. Хувахштра почав війну з Лідійським царством. Війна тривала 5 років, проте ані мідійці, ані лідійці не могли перемогти. 28.05.585 р. до н. е. (за Геродотом — підчас битви на Галісі) відбулось сонячне затемнення. Обидві сторони визнали це як факт невдоволення божественних сил. Скоріш за все, це сонячне затемнення стало лише зручним приводом для обох сторін припинити тривалу та безрезультатну війну. Було укладено мир, скріплений шлюбом між сином Хувахштра Іштувегу (Астіагом) і лідійською принцесою.

Незабаром, в тому ж році, Хувахштра помер.

Етимологія антропоніму:

  • грец. Κυαξάρης < *hu-vaxštra- — укр. гарного, доброго зросту (високий).[5]

Джерела. ПриміткиРедагувати

  1. Геродот. Історії, І, 103—106; грец. Ηροδότου. Ιστορίαι. Κλειώ. 103-106.
  2. (рос.) Дьяконов И. М. История Мидии. Фил. Фак. СПбГУ, СПб, 2008
  3. (рос.) А. И. Иванчик. Накануне колонизации. Северное Причерноморье и степные кочевники VIII—VII вв. до н. э. в античной литературной традиции: фольклор, литература и история. Москва, Берлин, «Палеограф», 2005.
  4. (рос.) Медведская И. Н., Дандамаев М. А. История Мидии в новейшей западной литературе. ВДИ, No 1, 2006.
  5. (нім.) MICHAEL JANDA. DIE SPRACHE DER MEDER. UNIVERSITÄT ZÜRICH. 2004