Хуан де Рандаццо

Хуан де Рандаццо (ісп. Juan de Sicilia, італ. Giovanni di Randazzo; 1317 — 3 квітня 1348) — регент Сицилії у 1342—1355 роках, 10-й герцог Афінський і Неопатрії в 13381348 роках (як Жан II).

Хуан де Рандаццо
Народився 1317[1]
Катанія, Сицилія, Італія
Помер 3 квітня 1348(1348-04-03)
Катанія, Сицилія, Італія
·Чорна смерть
Поховання Catania Cathedrald
Діяльність регент
Титул герцог
Посада регент
Батько Фредерік II
Мати Елеонора Анжуйськаd
Брати, сестри Єлизавета Сицилійська (1310–1349), Constance of Sicily, Queen of Cyprusd, Margaret of Sicilyd, Педро II, Вільгельм II (герцог Афінський), Альфонсо Фадріке Арагонський, Манфред (герцог Афінський), Roland of Sicilyd і Sanciolo d'Aragonad
Діти Фредерік I Афінський і Eleonora d'Aragonad

ЖиттєписРедагувати

Походив з Барселонської династії. П'ятий син Фредеріка II, короля Сицилії, і Елеонори, донька Карла II, короля Неаполю. Народився 1317 року в Катаньї. Замолоду отримав титул герцога Рандаццо.

1337 року після сходження на трон його старшого брата Педро II активно брав участь в інтригах, користуючись протистоянням короля впливовим сицилійським родам Вентімілья, Паліцці, Антіок'я і К'ярамонте. Деякий час підтримував род Паліцці.

1338 року після смерті брата Вільгельма став герцогом Афін і Неопатрії. Проте не вирушив до нового володіння, залишившись на Сицилії, оскільки в цей час почалися заворушення серед сицилійської знатті, а 1339 року — війна з Неаполітанським королівством. У війні з неаполітанцями відзначився при захоплені Ліпарських островів.

У 1340 році Хуан набув найбільшої потуги в королівстві. 1342 року після смерті Педро II разом з удовою останнього Єлизаветою став регентом при небожеві Людовику I. Наказав перевести молодого короля до власного міста Рандаццо. Намагався зберігати мир в країні, хоча і віддавав перевагу каталонський шляхті перед сицилійською знаттю.

У 1347 році герцог Рандаццо від імені короля уклав мирний договір (угода в Катаньї) з Неаполітанським королівством, яким було підтверджено самостійність королівства Тринакрія. При цьому папа римський Климент VI повинен був щорічно отримувати 3 тис. унцій золота. Проте цю угоду не затвердили кортеси в Палермо.

У 1348 році на прохання каталонців з афінського герцогства вирушив здійснити похід до Балкан, оскільки його володінням там загрожували Сербія і Візантія. Втім невдовзі відчув себе погано через напад подагри, поїхавши лікуватися до Міло. Після полегшення вирішив відновити підготовку до афінської кампанії, але помер під час епідемії чуми. Поховано в кафедральному соборі Катаньї. Йому спадкував син Фредерік.

РодинаРедагувати

Дружина — Чезарія, донька П'єтро ді Ланціа, графа Кастальнасети

Діти:

  • Фредерік (1340—1355), герцог Афін і Неопатрії
  • Елеонора (1346—1405), дружина Вільгельма II де Перальта, графа Кальтабеллотти
  • Констанца

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Ghisalberti, Alberto M. Dizionario Biografico degli Italiani: III Ammirato — Arcoleo. Rome, 1961.
  • Riley-Smith J. The Oxford History of the Crusades. — Oxford University Press, 2002. — 457 p. — ISBN 978-0-87-661406-8