Відкрити головне меню

Хуа́н Хосе́ Арéвало Берме́хо (ісп. Juan José Arévalo Bermejo; 10 вересня 1904 — 6 жовтня 1990) — гватемальський політичний діяч, президент країни з березня 1945 до березня 1951 року.

Хуан Хосе Аревало
ісп. Juan Jose Arevalo
JuanJoséArévaloBermejo.jpg
Прапор
14-й Президент Гватемали
15 березня 1945 — 15 березня 1951 року
Попередник: Революційна хунта
Наступник: Хакобо Арбенс Гусман
 
Партія: Партія революційної дії
Освіта: Національний університет Ла-Плати
Народження: 10 вересня 1904(1904-09-10)[1][2]
Taxisco[d], Санта-Роса, Гватемала
Смерть: 8 жовтня 1990(1990-10-08)[1] (86 років) або 7 жовтня 1990(1990-10-07)[3] (86 років)
Гватемала, Гватемала
Громадянство: Гватемала
Віросповідання: католицтво
У шлюбі з: Elisa de Arévalo[d]

Медіафайли у Вікісховищі?

ЖиттєписРедагувати

20 жовтня 1944 року у Гватемалі сталось народне збройне повстання. Та «Жовтнева революція», як її почали називати у подальшому, повалила диктатуру генерала Хорхе Убіко та відкрила перспективи для національного відродження Гватемали.

Президентом було обрано представника патріотично налаштованих буржуазних кіл Аревало, який здобув близько 85% голосів виборців. Уряд розпочав прогресивні реформи. Вперше в історії Гватемали було створено закон про працю, що обмежував свободу діяльності північноамериканських фірм, а також закон про соціальне забезпечення; робітники отримали право об'єднуватись у профспілки та оголошувати страйки.

Було ухвалено буржуазно-демократичну конституцію, яка проголосила те, чого найбільше потребував народ, — аграрну реформу. Вона надала селянам надію, що земля, якою володіли іноземні компанії та місцеві поміщики, буде передана тим, хто її обробляє. Однак минуло п'ять років після ухвалення конституції, а понад 40% усієї сільськогосподарської землі у країні належало 163 крупним поміщикам. Решта землі, принаймні більша її частина, залишалась у руках північноамериканців.

Хуан Аревало розвивав освітні програми, програми охорони здоров'я, будівництва доріг. Він проголосив свободу слова та друку, а також, відповідно до своєї національної політики, повторно підняв питання щодо приналежності Белізу до Великої Британії.

Завдяки трудовому закону комуністи отримали контроль над профспілками, а 1948 року відбулась низка великих страйків робітників «Юнайтед-фрут-компані» — найбільшого землевласника країни, який ігнорував той закон.

1951 до влади у Гватемалі прийшов уряд Хакобо Арбенса, який продовжив справу свого попередника. Того ж року Аревало отримав пост посла. За час своєї дипломатичної служби він відмовився визнавати уряди Сомоси в Нікарагуа, Франко в Іспанії, Трухільйо у Домініканській Республіці.

1963 року знову спробував балотуватись на пост президента, проте владу в країні захопив полковник Альфредо Перальта Асурдія. У 19701972 роках Аревало служив послом у Франції.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати