Вікіпедія

Хромов Анатолій Володимирович

Анатолій Володимирович Хромов (нар. 05 листопада 1985 року, м. Білгород-Дністровський) — український історик, архівіст, юрист, поет, державний діяч, меценат. Голова Державної архівної служби України (з 03 грудня 2019 року).[1][2]

Анатолій Володимирович Хромов
Народився5 листопада 1985(1985-11-05) (38 років)
Білгород-Дністровський, Одеська область, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоУкраїна Україна
Діяльністьісторик
Галузьархівна справа, викладацька робота, державна служба, поетична творчість
Alma materОдеський національний університет імені І.І. Мечникова
Науковий ступінькандидат історичних наук
ЗакладДержавна архівна служба України

Життєпис

ред.

Анатолій Хромов народився 5 листопада 1985 року  в Бессарабії (Південна Одещина) в місті Білгород-Дністровський в родині Хромових Володимира Володимировича та Любові Олексіївни. В дитинстві був учасником і лауреатом міських конкурсів поезії, друкувався у місцевій пресі. Відвідував секцію спортивної акробатики. Має спортивний розряд кандидата в майстри спорту. У 2002 році закінчив Білгород-Дністровський міський ліцей.

У 2002-2007 роках навчався на історичному факультеті в Одеському національному університеті імені Іллі Мечникова, здобув кваліфікацію магістра.

У 2007=2010 роках — аспірант того ж ВНЗ.

У 2012 році захистив дисертацію на ступінь кандидата історичних наук на тему «Реалізація місцевою владою Південної України політики уряду Російської імперії щодо козацтва у 19 столітті». Науковий керівник: відома дослідниця історії козацтва доктор історичних наук, професор Олена Бачинська. У 2021 році здобув другу вищу освіту та закінчив Київський національний університет імені Т.Г. Шевченка, отримав кваліфікацію магістра права.

Анатолій Хромов відомий своєю громадською активністю: проводить відкриті лекції,[3] виступає на фахових конференціях із питань диджиталізації архівів, розвитку архівної справи, генеалогії в Одесі, Києві, Білгороді-Дністровському, Кам'янці-Подільському, Запоріжжі, Києві.

Автор та ведучий двох сезонів науково-просвітницьких циклів передач на Одеському радіо «Архівні знахідки» (2015),[4] «Вік Одеси — міфи та реальність» (2016).

Виступає за лібералізацію архівного законодавства, необхідність проведення архівної реформи з урахуванням "Принципів П'ять I" — ініціативність, інформатизація, інновації, інтернаціональний (міжнародний) досвід та обмін, інтегрованість.[5] Критикував керівництво Державної архівної служби України за фактичне обмеження прав користувачів.[6] Намагається змінити ставлення суспільства і влади до архівів, викликати інтерес задля забезпечення успішної реорганізації роботи Державної архівної служби України.[7]

Кар'єра

ред.

У 2008-2017 роках працював в Державному архіві Одеської області. Керував процесами реставрації, оцифрування архівних фондів, відіграв важливу роль у репрезентації оцифрованих копій документів у вільному доступі для користувачів. Завдяки зусиллям працівників архіву, в тому числі Анатолія Хромова, Держархів Одеської області став на той час найсучаснішим архівом в Україні. Єдиний архів в Україні який майже повністю відсканував та виклав онлайн метричні книги.[8] Єдиний архів який повністю виклав онлайн описи всіх фондів періоду до 1917 року.[9]

У 2013-2016 роках викладав історичні дисципліни в Одеському національному медичному університеті.

У 2016 році працював директором виробництва в Архівних інформаційних системах[10].

У 2017 році працював головним спеціалістом у науковому відділі[11] в Українському інституті національної пам'яті. Співавтор наукових, виставкових проєктів Інституту.

У 2018-2019 роках — заступник директора Галузевого державного архіву СБУ[12].

Державна Архівна Служба

ред.

У листопаді 2019 року призначений головою Державної архівної служби України.[13] У березні 2020 року присвоєно третій ранг державного службовця[14].

За рік роботи на чолі Державної архівної служби України у 2020 році Анатолію Хромову вдалось:

  • суттєво збільшити темпи оцифрування архівних фондів та довідкового апарату;[15]
  • поновити співпрацю з українськими та міжнародними партнерами;[16]
  • забезпечити новими приміщеннями фонди Центрального державного архіву зарубіжної україніки та Центрального державного науково-технічного архіву України.[17]

Неодноразово зазначав про переповненість українських архівів та пропонував ідеї боротьби з цим.[7]

Ділився планами розбудови Єдиного державного реєстру архівних справ.[7] За результатами дослідження Інституту розвитку свободи інформації (IDFI, Грузія) навіть в умовах пандемії, політику Державної архівної служби України визнано найбільш активною та відкритою для користувачів у розрізі роботи в період пандемії.[3] Власним прикладом популяризує ідею меценатської допомоги в поповненні Національного архівного фонду. Систематично викуповує на аукціонах історичні документи та дарує українським державним архівам.[18] Бере активну участь в інтеграції нових інформаційних ресурсів в архівні фонди.[19][20]

Наукова робота

ред.

Анатолій Хромов автор понад 30 наукових та науково-популярних статей, тез з історії козацтва, Одеської міської поліції та архівної справи, архівного законодавства. Доповідач на 30 всеукраїнських та міжнародних конференціях, круглих столах та учасник програм стажування, у тому числі в Італії, Фінляндії, Грузії.

Коло наукових інтересів: історія козацтва XIX ст., архівна справа, оцифрування та доступ до архівів, історичне краєзнавство, історія поліції Одеського градоначальства, архівне право.

Автор монографії "Південноукраїнське козацтво XIX ст.: урядові задуми, проєкти, втілення".[21] В основному у праці приділяється увага взаємовідносинам представників 2 прошарків суспільства — козаків південноукраїнських земель та представників регіональної влади, охоплено добу ХІХ століття. Головною думкою є прагнення показати ставлення керівництва до козацтва, бажання обох сторін досягти консенсусу, єдиної думки, при цьому не жертвуючи власними інтересами й захищаючи своє бачення подальших відносин і спільної роботи. Книга цікавить багатьох діячів культури та науки, які цікавляться добою козацтва та місцевої влади на Півдні Україні.

Участь у наукових товариствах

ред.

З 2013 р. член Відділу історії козацтва на півдні України НДІ козацтва Інституту історії України НАН України.[22]

З 2018 р. член редколегії видавничої серії "Польща та Україна в 30-40-х роках XX століття. Невідомі документи спеціальних служб" започаткованої Службою безпеки України, Міністерством внутрішніх справ і адміністрації Польщі та Інститутом національної пам’яті – Комісією з розслідування злочинів проти польського народу.

З 2020 р. член редколегії науково-практичного журналу "Архіви України".

Неодноразово отримував подяки та почесні грамоти Державного архіву Одеської області, Служби безпеки України та Кабінету Міністрів України.

Сім'я

ред.

Одружений з Хромовою Оленою Олександрівною, яка працює суддею. Виховують трьох синів — Арсенія, Євгена та Романа.

Бібліографія

ред.
  1. Кримськотатарський національний рух у 1917-1920 рр. за архівами комуністичних спецслужб, 2019 рік
  2. Горе переможеним. Репресовані міністри Української революції, 2018 рік
  3. Реалізація місцевою владою Південної України політики уряду Російської імперії щодо козацтва у XIX ст., 2012 рік
  4. "Символ" нового века. 1811-2001, 2001 рік

Примітки

ред.
  1. ↑ Уряд ухвалив кадрові рішення та оголосив конкурси на низку посад [Архівовано 21 листопада 2019 у Wayback Machine.] КМУ (20 листопада 2019)
  2. ↑ Про призначення Хромова А. В. Головою Державної архівної служби України. Кабінет Міністрів України. 27 листопада 2019. Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 2 грудня 2019.
  3. ↑ а б України, ЦДЕА. Державна архівна служба України. archives.gov.ua. Архів оригіналу за 8 січня 2021. Процитовано 23 березня 2021.
  4. ↑ Архів радіопередач. archive.odessa.gov.ua. Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 23 березня 2021.
  5. ↑ «П`ять І», або як вже сьогодні поліпшити життя архівів. Історична правда. Архів оригіналу за 1 травня 2019. Процитовано 23 березня 2021.
  6. ↑ Критика керівництва Державної архівної служби України. Архів оригіналу за 25 серпня 2018. Процитовано 25 серпня 2018.
  7. ↑ а б в Анатолій Хромов, голова Державної архівної служби. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 23 березня 2021.
  8. ↑ Проект "МЕТРИКА": метричні книги он-лайн. archive.odessa.gov.ua. Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 23 березня 2021.
  9. ↑ Фонди дорадянського періоду. archive.odessa.gov.ua. Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 23 березня 2021.
  10. ↑ Архівні інформаційні системи. Архів оригіналу за 9 серпня 2018. Процитовано 9 серпня 2018.
  11. ↑ 21 березня в Українському інституті національної пам'яті розпочали перевірку щодо Анатолія Хромова [Архівовано 1 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Вебсайт УІНП. — 2017. — березень.
  12. ↑ Галузевий державний архів СБ України: контакти [Архівовано 9 серпня 2018 у Wayback Machine.] // Вебсайт СБУ. — 2018.
  13. ↑ Анатолій Хромов офіційно став головним архівістом країни. Історична правда. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 23 березня 2021.
  14. ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 18 березня 2020 року № 317-р «Про присвоєння рангів державним службовцям».
  15. ↑ Кабінет Міністрів України - Анатолій Хромов: Новий законопроект повинен змінити підхід в роботі архівної сфери в Україні. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 18 лютого 2021. Процитовано 23 березня 2021.
  16. ↑ Анатолій Хромов: Новий законопроєкт повинен змінити підхід в роботі архівної сфери в Україні. minjust.gov.ua (рос.). Процитовано 23 березня 2021.
  17. ↑ Кабінет Міністрів України - Анатолій Хромов відкрив нове приміщення Центрального державного науково-технічного архіву України. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 7 березня 2021. Процитовано 23 березня 2021.
  18. ↑ Голова Держархівслужби Хромов: «Давайте разом поповнювати національний архівний фонд». Історична правда. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 23 березня 2021.
  19. ↑ Новий інформаційний ресурс надійшов до фондів Державного архіву Київської області – Державний архів Київської області (укр.). Архів оригіналу за 23 березня 2022. Процитовано 23 березня 2021.
  20. ↑ Культурна трансмісія у співпраці з Державною архівною службою України. vikz.org.ua. Процитовано 23 березня 2021.
  21. ↑ Хромов А. В. Південноукраїнське козацтво ХІХ ст.: урядові задуми, проекти, втілення [Архівовано 9 серпня 2018 у Wayback Machine.] // Праці Державного архіву Одеської області. — Т. XXXIX. — Одеса : видавець СПД Бровкін О. В., 2014. — 180 с. : іл. ISBN 978-966-8484-48-3
  22. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 18 жовтня 2018. Процитовано 19 березня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хромов_Анатолій_Володимирович&oldid=43494805