Вікіпедія

Християнство в Італії

Найпоширенішою релігією в Італії є християнство, яке присутнє тут з апостольських часів. Більшість сповідує католицизм.

Огляд ред.

Згідно з опитуванням Global Religious Landscape, проведеним Форумом релігій та громадського життя Дослідницького центру П'ю (американський аналітичний центр), 83,3% жителів Італії — християни, 12,4% — нерелігійні, атеїсти або агностики, 3,7% — мусульмани, а решта 0,6% дотримуються інших релігій[1]. За даними опитування, проведеного 2006 року Eurispes (італійський дослідницький центр), католики становили 87,8% населення[2]. Згідно з тим самим опитуванням 2010 року, цей відсоток знизився до 76,5%[3]. Інші джерела дають різні дані про ісламське населення Італії, зазвичай близько 2%[4][5][6].

За даними опитування Євробарометра 2005 року (проведеного від імені Європейської Комісії), 74% італійців «вірять в існування Бога», 16% «вірять, що є якийсь дух чи життєва сила», а 6% «не вірять в Бога, певного духа чи життєву силу»[7].

Католицизм ред.

Католицизм є основною християнською деномінацією в Італії.

Італійська територія поділена на 225 католицьких єпархій та, згідно з церковною статистикою (що не враховує нині чинних членів), 96% населення країни хрещені як католики.

Церковне життя досить активне і, незважаючи на секуляризацію, найактивніші рухи та асоціації є католицькими, включаючи такі різноманітні організації, як Католицька Дія (AC), Associazione Guide e Scouts Cattolici Italiani (AGESCI), Причастя та звільнення (CL), Неокатехуменальний шлях, Рух Фоколяре, Християнські асоціації італійських робітників (ACLI) та ін., більшість з яких брали участь у громадській діяльності та часто приходили в італійську політику зі своїми представниками[8][9][10][11]. Нинішній президент Італії Серджо Матарелла[12][13][14] та колишній прем'єр-міністр Маттео Ренці[15][16] були лідерами АС та AGESCI відповідно.

Інші християнські деномінації ред.

Окрім католицизму, є також декілька інших християнських деномінацій, такі як православ'я та греко-католицизм (серед іммігрантів) та протестантизм.

Див.також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ The Global Religious Landscape (PDF). Pewforum.org. Архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2015. Процитовано 2 жовтня 2015.
  2. ↑ Corriere della Sera - Italia, quasi l'88% si proclama cattolico. corriere.it. Corriere della Sera. Архів оригіналу за 23 жовтня 2009. Процитовано 3 червня 2020.
  3. ↑ Cattolici maggioranza in Italia?. cronachelaiche.globalist.it. 14 травня 2012. Архів оригіналу за 26 серпня 2014. Процитовано 2 жовтня 2015.
  4. ↑ Islam Italiano: Prospects for Integration of Muslims in Italy’s Religious Landscape (PDF). Journal of Muslim Minority Affairs. Arcre.org. 28. April 2008. Архів оригіналу (PDF) за 22 вересня 2020. Процитовано 2 жовтня 2015.
  5. ↑ Andrea Spreafico. La presenza islamica in Italia (PDF). Ssai.interno.it. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2016. Процитовано 2 жовтня 2015.
  6. ↑ Quanti sono e cosa vogliono i musulmani. linkiesta.it. Linkiesta. 1 серпня 2011. Архів оригіналу за 4 січня 2020. Процитовано 3 червня 2020.
  7. ↑ Social values, science and technology (PDF). Ec.europa.eu. Архів оригіналу (PDF) за 21 серпня 2011. Процитовано 2 жовтня 2015.
  8. ↑ Wertman, Douglas A. (3 грудня 2007). The catholic church and Italian politics: The impact of secularisation. West European Politics. 5 (2): 87—107. doi:10.1080/01402388208424359.
  9. ↑ Church and Politics. The Italian Exception. Repubblica.it. la Repubblica. Архів оригіналу за 7 вересня 2015. Процитовано 2 жовтня 2015.
  10. ↑ Alex Roe. How The Vatican Influences Italy. Italy Chronicles. Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 3 червня 2020.
  11. ↑ The Catholic Church and Italian Politics. OpEdNews. Архів оригіналу за 3 жовтня 2015. Процитовано 2 жовтня 2015.
  12. ↑ Sergio Mattarella chi è?. Il Post. Архів оригіналу за 25 грудня 2018. Процитовано 2 жовтня 2015.
  13. ↑ Mattarella al MSAC. La cultura è libertà. azionecattolica.it. Архів оригіналу за 3 жовтня 2015. Процитовано 2 жовтня 2015.
  14. ↑ Il MSAC durante il concilio «  Movi 100. azionecattolica.it. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 3 червня 2020.
  15. ↑ Matteo story: Renzi, lo scout che studiava da sindaco. lanazione.it. La Nazione. Архів оригіналу за 9 листопада 2013. Процитовано 2 жовтня 2015.
  16. ↑ Matteo Renzi, dai boy scout alla politica nazionale a colpi di rottamazione e slogan. Il Fatto Quotidiano. Архів оригіналу за 22 жовтня 2017. Процитовано 2 жовтня 2015.


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Християнство_в_Італії&oldid=36021588