Відкрити головне меню


Жак Фук'є (1590-1659). «Панорама Гейдельберзького замку і саду Пфальца з долиною річки Неккар».

Хортус Палатинус (Hortus Palatinus) — латинська назва саду Пфальца, створеного по замові Фредеріка V, володаря Гейдельберзького замку, в оточенні котрого і був створений сад.

ПередісторіяРедагувати

 
Сад Пфальца, гравер Маттеус Меріан старший.

Замовником саду був Фредерік V, володар Гейдельберзького замку доби середньовіччя, голова на той час Протестантського союзу. Зиму 1612 року не одружений на той час Фредерік повів у Лондоні з політичних міркувань, прагнучи поєднати зусилля двох протестантських володарів. З його боку це був би союз родів Пфальца, Оранських-Нассау та Данії з королем Англії Яковом І Стюартом. Але Фредерік V зустрів доньку Якова Елізабет Стюарт і молоді покохали один одного. Вони побралися і повернулися у Гейдельберзький замок.

Бажаючи радувати молоду дружину, Фредерік розпочав модернізацію замка і його оточення, створивши для Елізабет Стюарт «англійський корпус замку», будиночок мавп, звіринець, а на останок великий сад в стилі італійського відродження і маньєризму, що мав поширення на той час у самій Британії.

Створення саду Пфальца (Hortus Palatinus)Редагувати

 
Сад Пфальца на картині 1619 року Жака Фукьє.
 
Соломон де Каш.


Для створення проекту перебудов був запрошений англійський архітектор Ініго Джонс (1573-1652) та інженер Соломон де Каш (1576-1626), французький протестант на службі у Лондоні при дворі короля Якова І Стюарта. Соломон де Каш був відомий своїми роботами по створенню розкішного саду для принца Уельського Генрі навколо палацу Річмонд. Соломон де Каш був примушений припинити працю в саду принца Генрі, позаяк той помер 1612 року. Був знайомим Соломон і з сестрою принца Елізабет. У липні 1614 року Соломон де Каш розпочав працю над новим садом навколо Гейдельберзького замку. Не дивно, якщо Соломон де Каш використав на новому місці декотрі елементи і деталі проекту саду для оточення палацу Річмонд, переробивши проект і збільшивши масштаб, додавши нові деталі.

Найскладнішим завданням для інженера і архітектора була необхідність створити сад у гірській місцевості, необхідність вирівнювати великі земельні ділянки і привнести симетрію у несиметричну ділянку. Рівнинні сади Англії годилися мало. Тому був використаний досвід італійських садівників, що давно вже створювали сади на схилах пагорбів і використовували штучно створені тераси.

Тераси були створені навколо замку і отримали вигляд латинської літери «L». Переходи між терасами створювали численні сходинки. Тераси нагадували верхові сади, відомі зі стародавнього Вавилону та з численних гравюр майстрів доби маньєризму 16 століття.

На терасах розмістили візерункові партери, ділянки з дорослими деревами, лабіринтом — котрий був обов'язковою деталлю садів доби відродження у Англії. Двома атракціями саду особливо пишався інженер і архітектор — це невеличкий гай з апельсинових дерев (їх було тридцять шість) та складна система водопостачання для невеликих фонтанів, важливої деталі садів доби відродження. Серед них був і фонтан з водяним органом, а у чаші фонтану були птахи, що співали на різні пташині голоси.

Непроста система водопостачання нового була вирішена за рахунок джерел і струмків, що текли з північного схилу гори Кенігштуль.

До 1619 року таким чином був створений найбільший за розмірами сад у стилі відродження і маньєризму у німецьких князівствах. Хоча облаштування саду ще не було закінчене.

1619 року Фредерік програв у політичній боротьбі і був вимушений емігрувати з Праги до міста Гаага разом із дружиною. Роботи по облаштуванню саду Пфальца припинили. Соломон де Каш був вимушений перебратися у Париж, а невдовзі помер.

Описи і зображння рідкісного садуРедагувати

Збережене видання француженкою, датоване 20 грудня 1619 року, присвячене проекту і етапам створення саду Пфальца. Книгу до друку з численними гравюрами підготував Соломон де Каш.

В друкованій графіці краєвиди з зображенням саду Пфальца створив і графік Маттеус Меріан старший (1593-1650).

Красою навіть недобудованого саду був захоплений і художник Жак Фукьє (1590-1659), що подав його практично завершеним на власній картині з зображенням Гейдельберзького замку над долиною річки Неккар у стилістиці панорамних краєвидів нідерландських майстрів.

Короткий опис саду ПфальцаРедагувати

 
Сад Пфальца на картині 1619 року Жака Фукьє.

Сад Пфальца за проектом Соломона де Каша був створений на ділянці колишнього середньовічного саду біля замку. Новий проект примусив кардинально змінити і його площу у бік збільшення, і зміни в стилі. Від північного схилу гори Кенігштуль сад відокремлювала вузька перша тераса. Біля замку вона закінчувалась архітектурною нішею зі скульптурою Непуна. Над нішею був фігурний фронтон з фігурою Фредеріка V, володаря Гейдельберзького замку, котрий представлявся ще й як повелитель Нептуна. Ця тераса була всього вісім з половиною (8,5) метрів завширшки, але довгою і слугувала для прогулянок на оглядів саду,що був розташований нижче. Оглядова тераса була практично позбавлена рослин. Лише біля підпорної стіни з боку гори були висаджені кущі.

Парковим павільйоном слід було вважати симетричну галерею з наскрізним проходом по її центру. Колишня галерея давно поруйнована. Колись вона мала вікна і рельєфи із зображенням подвигів Геракла. Пишна система барокових алегорій теж порівнювала з Гераклом замовника саду Фредерика V.

Приміщення для збереження тропічних рослин, практично оранжерея. Саме в ній зберігали тропічні рослини в холоду пору року (дерева граната, апельсинові дерева, розмарин лікарський).

Нижче була розташована велика тераса, де були облаштовані численні партери, невеличкий гай апельсинових дерев, малі басейни з водою. Центральна частина цієї частини саду була облаштована як парковий павільйон з дахом і критими стежками гілками дерев на каркасі — для прогулянок у спеку і флірту вельможних володарів подалі від очей небажаних свідків і слуг.

Найбільшу декорацію мав фігурний басейн, що нагадував формою корпус скрипки. Він був прикрашений скульптурами-алегоріями річок Неккар та Майн.

Цікавою була і колекція рослин, зібраних у саду. Були використані як місцеві, так і екзотичні рослини, серед котрих грецька ялина (Abies cephalonica), кипарисовик горіхоплідний, гінкго білоба, клени, гіркий апельсин (Citrus aurantium L.) тощо. З роками склад рослин мінявся і збіднювався. Частка рослин була замінена на нові і невідповідні первісним, бо частку рослин привезли у Європу з Америки . Для захисту цитрусових і екзотичних рослин була передбачена система захисту і оранжерея.

Сад Пфальца не мав єдиної вісі всього ансамблю, як то було у дворах Ватикана (арх. Донато Браманте), на віллі Джулія (арх. Джакомо да Віньола). на віллі Альдобрандіні (арх. Джакомо делла Порта). Цей сад мав декілька осей через складну систему терас на різних рівнях і складний рельєф гірської місцевості, де у низині між пагорбами був збережений навіть монастир, котрий можна було оглянути з верхніх терас саду.

Подальша історія садуРедагувати

 
План Гейдельберзького замку і саду біля нього, на 1780 рік.

Перші суттєві зміни в структурі саду прийшли у роки Тридцятирічної війни, коли сад Пфальца і його павільйони та фонтани зазнали руйнацій.

В 19 столітті сад почав перетворюватися не на магнацький сад, а на типовий буржуазний сад міста Гйдельберг з атракціонами і новими закладами. Так, відбулася дискусія щодо розташування у саду нового ресторана, нової відкритої естради чи музичного павільйона, бо старий мав погану акустику і вже не задовольняв вимогам. Сад Пфальца все більше перетворювався на буржуазний сад розваг.

Водночас зростала уява про історичну і мистецьку вартість саду, нехай і в поруйнованому на той час вигляді. В саду встановили монумент на честь гейдельберзького поета Йозефа Віктора фон Шефелда. Він створив декілька віршів зі згадками про Гейдельберг, а один вірш став навіть студентською піснею.

На честь поета була названа і тераса в парку. Монумент Шефелда був типовою продукціїю в стилі буржуазного історизму — поет у повний зріст з побутово-монотонним, точним відтворенням одягу і чобіт тощо. Монумент був знищений у роки 2-ї світової війни.

План по відновленню садуРедагувати

Офіційним володарем поруйнованого замку на початок 21 ст. є Міністерство Фінансів землі Баден-Вюртемберг. На початку 21 століття була створена програма по відновленню саду Пфальца у його історичному вигляді, а 13 вересня 2007 року проект був оприлюднений.

Проект визнали недосконалим. Мешканці міста давно звикли до поруйнованого саду з частково відтвореними елементами і неповною реставрацією і вважають, що повне відтворення знищить його романтичний вигляд, як колись був знищений його регулярний характер. Дискусійним залишилось і питання відновлення поруйнованого замку. Спротив виклинав і намір зробити відвідини відновленого саду за платню, тоді як зараз він безкоштовний.

Реалізацію відновлення саду Пфальца за запропонованим проектом припинили.

ГалереяРедагувати

 
Соломон де Каш. Портал для Великого Гроту в саду Пфальца.

Фото збережених і відновлених частин саду ПфальцаРедагувати

 
Відновлений фонтан з алегорією річки Рейн.

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Davidson, Peter. The Universal Baroque. Manchester: Manchester University Press. (2007)
  • Grove, Richard H. Green Imperialism: Colonial Expansion, Tropical Island Edens and the Origins of Environmentalism, 1600-1860. Cambridge: Cambridge University Press. (2006)
  • Hart, Vaughan. Art and Magic in the Court of the Stuarts. London: Routledge. (1994)
  • Hunt, John Dixon. (ed) Garden History: Issues, Approaches, Methods. Dumbarton Oaks. (1992)
  • Kassel, Richard. The Organ: An Encyclopedia. London: Routledge. (2006)
  • McIntosh, Christopher. Gardens of the Gods: Myth, Magic and Meaning. London: I.B.Tauris. (2005)
  • Morgan, Luke. Nature as model: Salomon de Caus and early seventeenth-century landscape design. University of Pennsylvania Press. (2007)
  • Smith, Evans Lansing. Ricorso and Revelation: an Archetypal Poetics of Modernism. London: Camden House. (1995)
  • Spencer, Charles. Prince Rupert: the Last Cavalier. London: Phoenix. (2008)
  • Turner, Tom. Garden History: philosophy and design, 2000 BC—2000 AD. Abingdon: Spon Press. (2005)
  • Zimmermann, Reinhard. Iconography in German and Austrian Renaissance Gardens. in Hunt (1992)