Відкрити головне меню

Хоро́нім (від грец. όpος — «межовий знак», «межа», «границя», «рубіж», «кордон» + грец. ὄνομα — «ім'я», «назва») — назва власних теренів, що мають певні межі: невеликий простір (луг, ліс, міський район або мікрорайон), історична область, адміністративний район або країна; окремий випадок топоніма.

Хороніми поділяються на географічні й адміністративні.

Окремо можна виділити внутрішньоміські хороніми та мікрохороніми.

Хороніми можуть походити від інших топонімів (від гідроніма Глибочиця — внутріміський хоронім Глибочиця[3]), так і служити основою для інших топонімів (від назви урочища «Дарниця» — назва річки «Дарниця», від яру «Сирець» — назва річки «Сирець»[4]). Основою для хороніму можуть служити не тільки топоніми. Наприклад, хороніми є назвами великих областей та країн, і нерідко походять від етнонімів (наприклад — Галлія, Русь).

Хоронім може свідчити про особливості ландшафту та природного середовища[5], і про особливості заселення та історію краю[4].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Helmut Jachnow. Handbuch der sprachwissenschaftlichen Russistik und ihrer Grenzdisziplinen. // Harrassowitz, O. 1999. (стор. 371—372) (нім.)
  2. «Актуальные проблемы общего и регионального языкознания: материалы Всероссийской научной конференции 28 октября 2008 года», I. — г. Уфа: Издательство БГПУ. (с. 201) (рос.)
  3. А. М. Мезенко. «Имя внутригородского объекта в истории». // изд. «Вышэйшая школа», 2003 г. (рос.)
  4. а б Н. А. Луценко. «Язык, стиль, культура». // Донгу, 1992 г. стр. 15-17 (рос.)
  5. Naturraumeinheiten, Landschaftsfunktionen und Leitbilder am Beispiel von Sachsen. // Deutsche Akademie für Landeskunde, 2002. (стор. 63-64) (нім.)

ДжерелаРедагувати

  • Н. В. Подольская // «Словарь русской ономастической терминологии», г. Москва: изд. «Наука», 1978 г. (рос.)