Відкрити головне меню

Хорватський національний театр імені Івана Зайца


Хорватський національний театр імені Івана Зайца (хорв. Hrvatsko narodno kazalište Ivana pl. Zajca u Rijeci; відомою є також абревіатура HNK Rijeka) — національний театр у великому хорватському місті Рієці, значний міський і регіональний (Далмація) культурний осередок. Носить ім'я композитора, диригента і педагога уродженця Рієки Івана Зайца.

Хорватський національний театр імені Івана Зайца
хорв. Hrvatsko narodno kazalište Ivana pl. Zajca u Rijeci
Хорватський національний театр імені Івана Зайца
Хорватський національний театр імені Івана Зайца

45°19′27″ пн. ш. 14°26′40″ сх. д. / 45.32416667002777189° пн. ш. 14.44472222002777784° сх. д. / 45.32416667002777189; 14.44472222002777784Координати: 45°19′27″ пн. ш. 14°26′40″ сх. д. / 45.32416667002777189° пн. ш. 14.44472222002777784° сх. д. / 45.32416667002777189; 14.44472222002777784
Країна Хорватія Хорватія
Місто
Адреса
вул. Улярська (Uljarska), 1
Назва на честь
(епонім)
  • Іван Зайц
  • Архітектор А. Л. Адаміч, Бюро Фельнер & Гельмер
    Власник Хорватія
    Тип оперний і драматичний театр
    Статус національний
    Відкрито 3 жовтня 1885 року
    Колишні назви Міський театр, Міський театр Джузеппе Верді
    Репертуар національні і світові опери та драматургія
    hnk-zajc.hr
    Ідентифікатори і посилання
    Structurae 20052895


    Хорватський національний театр імені Івана Зайца у Вікісховищі?

    ІсторіяРедагувати

    Перший театр у Рієці з'явився ще в 1765 році. У 1805 році архітектор Андрія Людевит Адаміч (Andrija Ljudevit Adamić) побудував нову будівлю театру.

    У 1883 році міська влада Рієки замовила відомому своїми роботами у всій Європі Бюро Фельнер & Гельмер здійснити модернізацію театрального приміщення, після якої рієцький театр під назвою Міський (комунальний) театр (італ. Teatro comunale) був відкритий 3 жовтня 1885 року.

    У 1913 році заклад дістав ім'я на честь славетного італійського композитора Джузеппе Вердіітал. Teatro comunale Giuseppe Verdi. Відтоді театральний заклад працював на постійній основі, тобто діяла власна трупа. Однак за весь цей час 3 десятиліть (19131943), за винятком періоду Другої світової війни, попри історичні перипетії даючи класичні оперні і драматичні вистави, зі сцени рієцького театру лунала винятково італійська мова і жодного разу хорватська.

    Після визволення Рієки (включення до складу Хорватії, 4 травня 1945 року) вже 10 травня зі сцени театра Дж. Верді залунала хорватська мова — першим промовцем був керівник самодіяльного театру д. Джуро Рошич (dr. Đuro Rošić), вже потому симфонічний оркестр заграв гімн Хорватії, були виконані сольні виступи, молодіжний хор заспівав хорватські патріотичні і бойові пісні. Відтоді відбувався бурхливий розвиток нового театру опери, драми і балету — у Рієці. Ядром хорватської драматичної трупи стало об'єднання театральних труп «Цар Нікола» (Nikola Car) і «Отокар Кершований» (Otokar Keršovani), з італійської трупи Filodrammatica fiumana постала італійська драма і класична опера, а музичний симфонічний оркестр став основою оркестру майбутніх опери та балету. Адміністрація докладала значних зусиль для створення хорватського театру в Рієці — за взірцем Національного театру в Загребі та міських театрів по інших містах країни. Відтак 4 січня 1946 року в Рієці офіційно постав міський театр з драмою: хорватською та італійською, оперою та балетом, а від травня у заклада з'явився перший директор — Дж. Рошич.

    20 жовтня 1946 року відкрився перший театральний сезон Рієцького театру — прем'єрою драми «Дубравка» (Dubravka) І. Гундулича (у постановці Марка Фотеза / Marko Fotez), і це була перша вистава хорватською мовою, а 2 листопада того ж року — у Рієці давали першу хорватомовну оперу Нікола Шубіч-Зринський (Nikola Šubić Zrinjski) І. Зайца.

    У 1953 році Рієцькому театрові було присвоєно ім'я хорватського композитора, диригента і педагога уродженця Рієки Івана Зайца (1832—1914).

    Від 1991 року (з незалежністю Хорватії) театр імені Івана Зайца у Рієці дістав статусу національного (на той час один з 4-х таких у країні).

    Джерела та посиланняРедагувати