Відкрити головне меню

Хорватський національний опір, ХНО (хорв. Hrvatski narodni odpor, HNO) — терористична хорватська усташівська емігрантська організація, яка намагалася розвалити Югославію і заснувати самостійну Хорватію в дусі прагнень вождя усташів Анте Павеліча та ідеології Міле Будака. [1] Утворена в 1955 р. втікачем Максом Лубуричем, колишнім усташівським управителем концтабору часів Другої світової війни Ясеновац, перш ніж його було вбито югославськими органами держбезпеки УДБА.

Діяльність і позиціяРедагувати

ХНО брав активну участь у рекеті, замахах на вбивство, здирствах, викраденнях транспортних засобів, бомбовому тероризмі та інших насильницьких злочинах. Доки організацією керував Лубурич, Опір підтримував зв'язки з нацистськими об'єднаннями ветеранів війни в Німеччині та Іспанії. Був у близьких відносинах з ветеранами іспанської Блакитної дивізії.[2] Після смерті Лубурича його наступники на керівному посту організації налагодили злочинні зв'язки організації з «Коза Нострою», Тимчасовою ірландською республіканською армією та хорватською мафією в Сан-Педро (портовий район Лос-Анджелеса, США). ХНО також колись діяла в Сполучених Штатах, а її цілями були югославські туристичні агентства і дипломатичні установи.[3] Організація тоді заявляла, що:[4]

« Розглядаємо югославізм і Югославію як найбільше і єдине зло, що породило нинішнє лихо [...] Тому ми розцінюємо кожну пряму або непряму допомогу Югославії як зраду хорватського народу [...] Югославію потрібно розвалити — чи то з допомогою росіян, чи американців, комуністів, «некомуністів» чи антикомуністів — з допомогою будь-кого, хто ладен розвалити Югославію: розвалити діалектикою слова або динамітом — але розвалити за всяку ціну, адже, якщо якась держава й не має права на існування, то це тільки й виключно Югославія. »

Відповідно до такого бачення Лубурич аж до своєї смерті в 1969 р. обстоював ідею примирення усташів та хорватських комуністів. [5] Ідею замирення між хорватськими націоналістами та комуністами перейняв у 1990-х рр. від Лубурича і Туджман.[6]

За терористичну діяльність організацію було заборонено в Німеччині, а її функціонування являло щось середнє між діяльністю законних емігрантських організацій та підпільним бандитським світом. Її провідники спробували дистанціюватися від організації діянь так званих відступників, які викрадали літаки на міжнародних рейсах і відбували строки ув'язнення за здирництво. ХНО почала сповідувати радикальну націоналістичну ідеологію, яка лише незначною мірою відрізнялася від ідеології усташів.[7] Так, ця організація причетна до декількох терористичних актів проти Югославії, серед яких було вбивство членом ХНО Міро Барешичем югославського посла в Стокгольмі Владимира Роловича, вибух бомби у белградському кінотеатрі, терористична операція в Країні під час «хорватської весни» та закладення бомби в літак національної авіакомпанії СФРЮ «ЯТ» у 1972 р. Найрезонанснішим терористичним нападом Опору було захоплення 10 вересня 1976 р. американського пасажирського літака компанії TVA на лінії ЧикагоНью-Йорк п'ятьма викрадачами на чолі зі Звонком Бушичем.

Організація видавала свій власний журнал Drina (Дріна).[8] Існувала до 1991 року.

ПриміткиРедагувати

  1. Janke, Peter (1983). Guerrilla and Terrorist Organizations: A World Directory and Bibliography. Macmillan. с. 113. ISBN 0029161509. 
  2. Bogdan Krizman: Pavelić u bjekstvu, Globus Zagreb 1986.
  3. Wolf, John B. (1989). Antiterrorist Initiatives. Plenum Press. с. 30. 
  4. Bellamy, Alex J. (2004). The Formation of Croatian National Identity: A Centuries-Old Dream?. Manchester University Press. с. 93. ISBN 071906502X. 
  5. Erasmus: časopis za kulturu demokracije, Issues 1-4 Erasmus Gilda, 1993, str. 14
    Ideju pomirenja između ustaša i partizana prvi je 1964. godine iznio Maks Luburić u svojoj "Adresi Izmirenja Hrvatskog Narodnog Odpora sa Hrvatskim Partizanima"
  6. Globus, Issues 474-481 Globus International d.d., 2000 str. 92: Dr. Franjo Tudjman u Torontu, Kanada - Politika hrvatskog nacionalnog izmirenja
  7. Hockenos, Paul (2003). Homeland Calling: Exile Patriotism and the Balkan Wars. Cornell University Press. с. 23. ISBN 9780801441585. 
  8. Grubisa, Damir (January 14, 1989). Yugoslavia Ad Came From Nazi Terrorists. New York Times. 

Див. такожРедагувати