Відкрити головне меню

Холм — місто1777[1]) в Росії, адміністративний центр Холмського муніципального району Новгородської області.

місто[d]
Холм

Lovat'.JPG

Герб
Герб

Координати 57°09′ пн. ш. 31°11′ сх. д. / 57.150° пн. ш. 31.183° сх. д. / 57.150; 31.183Координати: 57°09′ пн. ш. 31°11′ сх. д. / 57.150° пн. ш. 31.183° сх. д. / 57.150; 31.183

Країна Flag of Russia.svg Росія
Регіон Новгородська область
Район Холмський район
Глава міського поселення Саляєв Віталій Ілліч
Перша згадка 1144
Статус з 1777
Площа км²
Висота центру 65 м
Населення 3633 особи (2014)
Густота населення Помилка виразу: незрозумілий розділовий знак «{» осіб/км²
Телефонний код 81654
Поштовий індекс 175270, 175 271
Код ЗКАТУ 49247501
GeoNames 549797
Офіційний сайт holmadmin.net/holm.html
Холм. Карта розташування: Росія
Холм
Холм
Холм (Росія)
Холм. Карта розташування: Новгородська область
Холм
Холм
Холм (Новгородська область)
Холм у Вікісховищі?

Загальні відомостіРедагувати

Розташоване на півдні області в місці впадання річки Кунья в Ловать (басейн озера Ільмень), за 201 км на південь від Великого Новгорода.

Етимологія назви — російська, походить від крутої височини на правому березі Ловаті, на якій було засновано місто.

ІсторіяРедагувати

У давнину по річці Ловать територією сучасного міста проходив водний торговий шлях З варяг у греки. У ті часи в цьому місці будували невеликі судна, торгували льоном, возами, прядками, посудом (дерев'яним та глиняним).

У XVI — XVII століттях неодноразово ставало місцем боїв за участі литовців, поляків, шведів,[2] реєстрових козаків. Зокрема, 25 грудня 1580 року було взяте королівським військом Стефана Баторія та реєстровцями, серед яких були Філон Кміта (вислав сюди військо з 1000 осіб), Гаврило Голубок.[3]

3 серпня 1777 при розгляді питання про перебудову адміністративно-територіального поділу Новгородської губернії було видано Указ про перейменування Холмського посаду в місто Холм і про причислення його до Псковської губернії. Так Холм став центром Холмського повіту.

Наприкінці XIX століття Холм був відомий кустарними промислами, в тому числі виготовленням річкових барок та інших човнів.

 
Холм, 21 березня 1942

Місто дуже сильно постраждало в Другу Світову війну: в 1942 воно було місцем проведення Торопецько-Холмської операції, і велика частина історичних будівель міста була повністю зруйнована.

Історично місто складалося з чотирьох районів — Іллінського та Нікольського (правий берег Кун'ї та Ловаті), Татіловського (лівий берег Ловаті) та Клинського (клин між річками). Після війни відновлення клинської частини міста було визнано недоцільним.

З історією міста Холм пов'язана цікава помилка. У ряді книг і статей датою першої згадки міста в літописних джерелах названо 1144 (від якого й пропонувалося вести історію міста)[1]. при цьому мався на увазі Новгородський перший літопис; однак у ній під цим роком міститься запис про пожежу в Новгороді внаслідок якої згоріли Холм (частина міста) та церква пророка Іллі.

ЕкономікаРедагувати

Підприємства лісової промисловості. В околицях міста родовища глини, піщано-гравійних сумішей. Особливу цінність представляють поклади торфу. Околиці міста займають великі болота з достатньо глибокими шарами торфу. Розробка торфовищ досі залишається одним із пріоритетів економіки району та міста.

У 2008—2011 роках були зведені транспортні трубопроводи нафти та газу.

Пам'яткиРедагувати

Одним з улюблених місць відпочинку містян є «Блакитна лагуна». Це — природний поріг мезозойської геологічної плити на річці Великий Тудер. Місце є дивним, а вода там має цілющі властивості через залягання в даній місцевості блакитних глин. Багато охочих відновити свої сили відвідують це місце в літній час, коли «Блакитна лагуна» доступна для купання.

ПриміткиРедагувати

  1. а б СССР. Административно-территориальное деление союзных республик на 1 января 1980 года / сост. В. А. Дударев, Н. А. Евсеева. — М. : Изд-во «Известия Советов народных депутатов СССР», 1980. — С. 180.
  2. Холм, уездный город Псковской губернии // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос.)
  3. Zdzisław Spieralski. Hołubek Hawryło (Gabriel) // Polski Słownik Biograficzny. — t. X. — S. 602. (пол.)

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати