Відкрити головне меню

Олександр Ісакович Хмельницький (18 жовтня 1889, Одеса — 7 грудня 1919, Москва) — адвокат, комісар юстиції Одеської радянської республіки, нарком юстиції УСРР, член ЦК КП(б)У.

Олександр Ісакович Хмельницький

Час на посаді:
28 листопада 1918 — травень 1919
Попередник-
НаступникМихайло Мусійович Лебединець

Народився18 жовтня 1889(1889-10-18)
Одеса, Херсонська губернія, Flag of Russia.svg Російська імперія
Помер7 грудня 1919(1919-12-07) (30 років)
Москва
Національністьєврей
Політична партіяРСДРП(б)
Професіяюрист, державний і політичний діяч

ЖиттєписРедагувати

Народився в Одесі в єврейській родині. Син правознавця і публіциста, майбутнього професора Одеського інституту народного господарства Ісаака Абрамовича Хмельницького та брат (по батькові) письменника Сергія Хмельницького.

У 1911 році закінчив юридичний факультет Новоросійського університету в Одесі.

По закінченні університету працював помічником присяжного повіреного та присяжним повіреним.

У 1917 році — редактор газети «Голос пролетария», член виконкому Одеської ради, секретар Одеського губкому РСДРП(б). Був комісаром юстиції Одеської радянської республіки.

У березні 1918 році переїхав до Москви, працював юрисконсультом, завідувачем відділу публікацій законів РНК РСФРР.

У січні-травні 1919 року займав посаду народного комісара юстиції УСРР. За його пропозицією при Народному комісаріаті юстиції була утворена спеціальна комісія, на яку покладалося завдання створити «систему соціального і карального кримінального червоного права і тим закріпити в Україні новий лад і нове життя». Керував розробкою першої Конституції УСРР (1919). Того самого року був головою Малої ради РНК УСРР, членом Президії ВУЦВК, головою Вищого партійного суду ЦК КП(б)У, уповноваженим Ради оборони і ЦК КП(б)У на Волині та в Одесі.

У вересні 1919 відкликаний до Москви, де працював заступником начальника політуправління військ внутрійшної охорони РСФРР. Автор ряду публікацій, у тому числі праці «Виконавче провадження. Червоне право і червоний суд» (надруковане 1921).

Захворів в кінці листопада 1919 запаленням легенів, був шпиталізований до лікарні в Москві де й помер 7 грудня того ж року від туберкульозу.

Його двоюрідними братами були філолог Григорій Олександрович Гуковський та історик Матвій Олександрович Гуковський.

Джерела та літератураРедагувати