Хитрук Василь Онуфрійович

Хитрук Василь Онуфрійович (нар. 7 січня 1949(19490107), [[Благовіщенський район, Одеська, нині Кіровоградська область, УРСР) — український поет, прозаїк, письменник у напрямку неоромантизму, модернізм, літературознавець, палеоархеограф, перекладач, філософ, художник. Член Національної спілки письменників України, Член Президії Національної спілки краєзнавців України.

Василь Онуфрійович Хитрук
Народився 7 січня 1949(1949-01-07) (71 рік)
Великі Трояни, Ульянівський район, Одеська область, УРСР
Громадянство УРСР / СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Місце проживання Україна Україна, Львів
Діяльність письменник, художник, учений, автор модерної науки Атма-Ноосфера, етно-історик, краєзнавець
Відомий завдяки громадський діяч, член Національної спілки письменників та Національної спілки краєзнавців. Один із Провідників українського гуманітарного обєднання "Української Духовної Республіки" ("УДР"), разом з О.П.Бердником і В.С.Литвиним.
Alma mater Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Науковий ступінь кандидат філологічних наук
Посада Доцент, в.о. Професора.Зав. Відділом Українознавства і Карпатської культури, мистецтв та духовності Інституту Східної Європи у Львові.
Партія безпартійний
Головував Вільна Недержавна Академія ім. Гр.Сковороди (І-й Етноцентр України з 1991 р.), Київська Спілка Кобзарів

ЖиттєписРедагувати

Ранні рокиРедагувати

Народився 7 січня 1949 в с. Великі Трояни, Благовіщенського району, Одеської, згодом Кіровоградської області. Його виховувала бабуся, Ходак Явдокія Петрівна — народна йогиня, яка, за прикладом графинь-декабристок, продала свої родинні речі та скарби і сама поїхала у Сибір на пошуки свого репресованого радянським режимом чоловіка Василя. Згодом повернулась додому і виховувала онука.

З 1967—1968 роках навчався у театральної студії при театрі Корифеїв ім. Івана Карпенка-Карого (м. Кіровоград, нині Кропивницький).

З 1969—1971 року навчався в художній Школі в Москві (заочно).

В період з 1975 до 1980 року, закінчив філологічний факультет Київського національного університету імені Т. Шевченка та був направлений до аспірантури. З 1980 по 1984 рр. навчався в аспірантурі Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, де захистив кандидатську дисертацію, присвячену творчості видатного українського поета-перекладача-дисидента Василя Олександровича Мисика.

Дорослі рокиРедагувати

  • З 1987 по 1988 рік, викладав курс «Історії української літератури» в Національному університеті ім. Тараса Шевченка, факультет журналістики.
  • З 1987—1989 був Головою Київського Об'єднання кобзарів (за рекомендацією Григорія Ткаченка — засновника українського кобзарства).
  • З 1990 по 1992 рік — старший науковий співробітник «Українського товариства охорони пам'яток історії та культури». З 1992 по 1996 рік — Ректор Вільної Неурядової Академії ім. Гр. Сковороди.
  • З 1992 року — Член Правління Національної спілки краєзнавців України(з часу заснування товариства).
  • У 1992 році, на замовлення Кабінету Міністрів України, став автором першого Державного Закону і Програми вивчення українознавства і народознавства у середніх та вищих навчальних закладах України.
  • З 1993 по 1995 рік — доцент катедри філософії, та народознавства Київського Інституту сухопутних військ Академії Збройних Сил України.
  • 1995—2006 рр. Займається творчою письменницькою та етно-історичною працею, здійснює науково-дослідницькі поїздки за кордон до Італії, Індії, Чехії, Австрії, Словаччини тощо.
  • 20О7-2009 рр. Доцент Міжрегіональної академії управління персоналом (Херсонське відділення). Зав.кафедрою українознавства.
  • 2014 р. — доцент кафедри українознавства найстарішого в Східній Європі університету «Львівський Ставропігіон» у Львові.
  • 2017 р. — доцент і Зав. Відділом Українознавства і Карпатської культури, мистецтв та духовності Інституту Східної Європи у Львові.

ТворчістьРедагувати

Автор багатьох письменницьких творів та наукових розвідок, серед яких найбільш відомі:

  • Magnum opus: «Золота Булава» Духовний Код Трипілля, України і Європи (2012)
  • Василь Мисик. Нарис життя і творчости.-Київ, «Наукова думка» (1987)
  • Письмо на Древі. Поезії. Поема-Міфорія- Київ, «Український письменник» (1992)
  • Яким роком живем, українство? // Літературна Україна, 7 травня 1992 р. 7500-річчя україно-трипільського Пракалендаря Аватара Рами.(1992)
  • Триєдність і парність — фундаментальний Закон Філософії.- в кн.: Триєдине, 1994.За ред. П.Харченка.
  • 18 статей в Українській літературній Енциклопедії.- Літ. Енвиклопедія.- ТТ.І-ІІ.-Київ, 1981—1982.
  • Епітафія Енею в Ромі, Італія. Переклад з давньо-етруської.- // Індоєвропа. К., 7500 (1992).
  • Гоп-Гоп-Гопачок. Дитячі вірші (у співавторстві).-К., Веселка, 1992.
  • Українська Троя.-Космос Древньої України.-К., 7500 (1992)
  • Київ часів Індо-Аріїв.- // Elit-Club. К.,2009. № 3.
  • Мати Берегиня. Поезії.- Херсон, 2010.
  • Прометей Свободи. Поетично-філософська Симфонія з 3-х частин. Сценарій повнометражного кінофільму, вистави.- Київ-Рамаварта 7525 (2015).
  • Космічний Календар Українця.-К., Арт-Академія Григорія Сковороди, 7525 (2015).
  • Автентична Українська Йоґа 6 тисячоліття до нашої ери — як критерій нової духовности сьогоднішнього ХХІ віку. //Український Університет в Москві (нині в Езилі). Науковий Вісник. Том ХХ.-Москва, 2015.
  • Короткий Енциклопедичний Етимологічний Словник Українознавця і Слов'яноведа.- Косів, «Писаний Камінь», 7526 (2016)
  • Троя Гомера знайдена в Україні.- //Українознавець, Львів, 2017.

Художня творчістьРедагувати

Як художник заклав новий напрямок у живописі «Spirit-Аrt»

Персональні виставкиРедагувати

Виставки живопису (темпера, акварель, олія, дерево).

  • 1991. — Київ. Музей П.Тичини. Україна
  • 2002—2003 — Лукка. Італія. Колекція Л.Пачіні
  • 2002. Прато, Фіренце. Італія.
  • 2003. Рома. Італія (з відвіданням консула України)
  • 2004. Кабелла Ліґуре. Італія.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати