Хижняк Олександр Олександрович
Олександр Олександрович Хижня́к (нар. 3 серпня 1995, Полтава, Україна) — український боксер-любитель. Чемпіон світу (2017), чемпіон Європи (2017), чемпіон світу серед молоді (2012), віце-чемпіон літніх Олімпійських ігор 2020, бронзовий призер Європейських ігор (2015), призер чемпіонату Європи серед молоді, чемпіон України (2016). Заслужений майстер спорту України. Виступав у напівпрофесійній лізі WSB за команду Українські отамани.
Олександр Хижняк  | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Загальна інформація | ||||
| Повне ім'я | Хижняк Олександр Олександрович | |||
| Прізвисько | «Полтавський танк» | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Народився |
3 серпня 1995 (26 років) Полтава | |||
| Проживання |
Полтава | |||
| Вагова категорія |
Середня (до 75 кг) Напівважка (до 81 кг) | |||
| Стійка | Правша | |||
| Зріст | 181 см | |||
| Нагороди |
| |||
| Аматорська кар'єра | ||||
| Боїв | 125 | |||
| Перемог | 111 | |||
| Нокаутів | 17 | |||
| Поразок | 14 | |||
| Спортивні медалі | |||
|---|---|---|---|
| Представник Україна
| |||
| Бокс | |||
| Олімпійські ігри | |||
| Срібло | Токіо 2020 | Середня | |
| Чемпіонат світу | |||
| Золото | Гамбург 2017 | Середня | |
| Чемпіонат Європи | |||
| Золото | Харків 2017 | Середня | |
| Європейські ігри | |||
| Золото | Мінськ 2019 | Середня | |
| Бронза | Баку 2015 | Напівважка | |
Тренер — Олександр Хижняк старший.
БіографіяРедагувати
Навчався в Полтавській ЗШ №26.
Любительська кар'єраРедагувати
Найбільшим досягненням спортсмена у молодших вікових категоріях була перемога на юнацькому чемпіонаті світу 2012 року, який проходив у Єревані.
З 2013 року почав залучатися за основну чоловічу збірну України, виступаючи у напівважкій ваговій категорії. У 2013 і 2014 ставав срібним призером чемпіонату України. Паралельно з тим у 2014 році почав виступи за команду Українські отамани у напівпрофесійній лізі WSB.
У 2015 році на перших Європейських іграх, що проходили у Баку, став бронзовим призером. На чемпіонаті світу, після дебютної перемоги над Абдельхафідом Банчаблою з Алжиру, поступився майбутньому срібному призеру Джо Ворду з Ірландії.
У 2016 році двічі пробував пройти кваліфікацію на Олімпійські ігри. На Європейському кваліфікаційному турнірі, у бою за ліцензію, програв Мехмету Уналу, а на світовому кваліфікаційному турнірі у чвертьфіналі програв Михайлу Долголевецю. Після цих невдач прийняв рішення опуститися у ваговій категорії, та вже в кінці року у фіналі чемпіонату України переміг Дмитра Митрофанова, який на той момент був першим номером збірної.
2017 рік став проривним для спортсмена. Спершу спортсмен став чемпіоном Європи серед молоді. На домашньому чемпіонаті Європи також став чемпіоном, а також був визнаний найкращим боксером турніру незалежно від вагової категорії. На чемпіонаті світу в Гамбурзі здобув чотири перемоги та став чемпіоном світу. На цих змаганнях також був визнаний найкращим боксером турніру[1]. Після цієї перемоги НОК України визнав Хижняка найкращим спортсменом місяця[2]. У кінці року Хижняк отримав звання найкращого боксера-любителя незалежно від вагової категорії, від AIBA[3]. Останнім українським боксером, якому підкорилося це досягнення, був Олександр Усик (2011 рік). Успіхи спортсмена відзначив також і НОК України, назвавши його найкращим спортсменом року[4].
У 2019 році на чемпіонаті Європи, що проходив у Мінську в рамках Європейських ігор, підтвердив статус найсильнішого у Європі, а також був визнаний найкращим боксером турніру[5]. Чемпіонат світу в цьому році проводився у Єкатеринбурзі в Росії, однак збірна України у зв'язку з напруженими політичними стосунками між двома країнами, а також з метою якісної підготовки до кваліфікаційних турнірів на Олімпійські ігри, бойкотувала турнір[6].
У червні 2021 року Хижняка було кваліфіковано для участі в літніх Олімпійських іграх в Токіо від України. Окрім нього, до чоловічої сітки представників України було включено Миколу Буценка, Ярослава Харциза, Євгена Барабанова, Цотне Рогаву, до жіночої сітки увійшла Ганна Лисенко.[7][8] 7 серпня 2021 року, український боксер Олександр Хижняк завоював срібло на Олімпійських іграх в Токіо у вазі до 75 кг [9].
Світова серія боксуРедагувати
Виступав протягом 4 та 5 сезону за українську команду «Ukraine Otamans», де здобув 5 перемог, та зазнав 3 поразки.
| Результат | Команда | Суперник | Спосіб | Дата | Місце | Примітки | Відео | |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Поразка |  «Algeria Desert Hawks»
|
Набіл Кассель
|
WP (1:2) | 11 січня 2014 | Бу-Ісмаїл | |||
| Перемога |  «German Eagles»
|
Ігор Тезієв
|
WP (2:1) | 14 лютого 2014 | Бровари | 
| ||
| Перемога |  «British Lionhearts»
|
 Астон Браун
|
TKO R2 | 23 січня 2015 | Київ | Нокаутував суперника у 2 раунді. |
|
|
| Перемога |  «Morocco Atlas Lions»
|
 Петер Мюлленберг
|
WP (3:0) | 6 лютого 2015 | Київ |
| ||
| Поразка |  «Russian boxing team»
|
Павло Сілягін
|
WP (1:2) | 21 лютого 2015 | Волгоград |
| ||
| Перемога |  «China Dragons»
|
Ші Гуоджун
|
WP (3:0) | 20 березня 2015 | Київ |
| ||
| Перемога | «Algeria Desert Hawks»
|
Набіл Кассель
|
WP (3:0) R2 0:16 | 10 квітня 2015 | Київ | Бій достроково зупинено на 16-й секунді 2-го раунду, через розсічення у алжирця. |
| |
| Поразка |  «Cuba Domadores»
|
Хуліо Сезар Ла Круз
|
WP (3:0) | 24 квітня 2015 | Гавана |
|
Спортивні досягненняРедагувати
Міжнародні аматорськіРедагувати
- 2021 —
Віце-чемпіон літніх Олімпійських ігор 2020 у середній вазі (до 75 кг) - 2019 —
Чемпіон II Європейських ігор у середній вазі (до 75 кг) - 2017 — Чемпіон світу у середній вазі (до 75 кг)
- 2017 — Чемпіон Європи у середній вазі (до 75 кг)
- 2015 —
Бронзовий призер I Європейських ігор у напівважкій вазі (до 81 кг) - 2012 — Чемпіон світу серед молоді (до 18 років) у середній вазі (до 75 кг)
Регіональні аматорськіРедагувати
- 2019 — Чемпіон України у середній вазі (до 75 кг)
- 2018 — Чемпіон України у середній вазі (до 75 кг)
- 2016 — Чемпіон України у середній вазі (до 75 кг)
- 2014 — Срібний призер чемпіонату України у напівважкій вазі (до 81 кг)
- 2013 — Срібний призер чемпіонату України у напівважкій вазі (до 81 кг)
Державні нагородиРедагувати
- Орден «За заслуги» I ст. (16 серпня 2021) —За досягнення високих спортивних результатів на ХХХІІ літніх Олімпійських іграх в місті Токіо (Японія), виявлені самовідданість та волю до перемоги, утвердження міжнародного авторитету України.[10]
- Орден «За заслуги» II ст. (15 липня 2019) —За досягнення високих спортивних результатів ІІ Європейських іграх у м.Мінську (Республіка Білорусь), виявлені самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України.[11]
- Орден «За заслуги» III ст. (24 серпня 2017) —За значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм.[12]
ПриміткиРедагувати
- ↑ Українець Хижняк – кращий боксер чемпіонату світу з боксу
- ↑ Олександр Хижняк отримав звання найкращого спортсмена вересня в Україні від Національного олімпійського комітету
- ↑ Українець Олександр Хижняк – кращий боксер світу серед аматорів
- ↑ Хижняк і Харлан стали кращими спортсменами України 2017 року
- ↑ Хижняк - кращий боксер чемпіонату Європи-2019 і Європейських ігор у Мінську
- ↑ Лідери збірної України з боксу не поїдуть на чемпіонат світу в Росії
- ↑ Шестеро боксерів представлять Україну на Іграх у Токіо. РБК-Украина (ru). Процитовано 2021-06-29.
- ↑ Бокс. Україна отримала ще дві олімпійські ліцензії. www.golos.com.ua (uk). Процитовано 2021-06-29.
- ↑ Федерація боксу: Хижняка позбавили заслуженого "золота" (uk). Процитовано 2021-08-07.
- ↑ Указ Президента України № 361/2021 від 16 серпня 2021 року "Про відзначення державними нагородами України спортсменів — учасників літніх Олімпійських ігор та їх тренерів"
- ↑ Указ президента України № 522/2019 від 15 липня 2019 року «Про відзначення державними нагородами України членів національної збірної команди України на ІІ Європейських іграх
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 251/2017 від 24 серпня 2017 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»
