Хижацтво

Хижацтво в екології — тип відносин між біологічними популяціями, при яких хижак живиться іншими організмами, жертвою.

Леви над тушею буйвола

Хижаки не обов'язково вбивають жертву, коли живляться нею. Подібними до хижаків організмами є детритофаги — споживачі мертвого органічного матеріалу (детриту), часто таку поведінку важко відрізнити від хижацтва, наприклад, коли паразит живе на тілі хазяїна, а потім пожирає його тіло після смерті. Головною характеристикою хижацтва, проте, є прямий контакт з популяцією жертви, тоді як деритрофаги лише пожирають наявний матеріал, часто не впливаючи на популяцію «донорських» організмів.

У процесі спільної еволюції хижаки та жертви пристосовуються один до одного (також паразит і господар, фітофаг і рослина), таким чином досягається динамічна рівновага в системі «хижак-жертва». У хижаків з'являються і розвиваються засоби виявлення і атаки, а у жертв — заходи маскування і захисту. Тому найбільшої шкоди жертвам можуть завдати нові для них хижаки, з якими ті не вступали ще в «перегони озброєнь». При цьому відбуваються і позитивні для популяцій процеси, наприклад: хижаки вибраковують неповноцінних особин серед своїх жертв, тим самим бувши важливим фактором регулювання їхньої чисельності.

Хижаки можуть спеціалізуватися на обмеженому числі видів для видобутку, це робить їх в середньому більш успішними в полюванні, але підвищує залежність від цих видів.

Див. також

• Ефективність хижаків
• Екологія страху
• Канібалізм
• Хижацтво котів у дикій природі
• Мобінг (етологія)
• Рівняння Ардіті — Гінзбурга
• Рівняння Лотки — Вольтерри
• Закони Ланчестера

Джерела

• Beauchamp, Guy (2014). Social Predation: How group living benefits predators and prey (англ.). Academic Press. doi:10.1016/c2012-0-03532-6. ISBN 978-0-12-407228-2.
• Jacobs, David Steve; Bastian, Anna (2016). Predator–Prey Interactions: Co-evolution between Bats and Their Prey. SpringerBriefs in Animal Sciences. Cham: Springer International Publishing. doi:10.1007/978-3-319-32492-0. ISBN 978-3-319-32490-6.
• Rockwood, Larry L. (2009). Introduction to Population Ecology (англ.). John Wiley & Sons. ISBN 978-1-4443-0910-2.
• Caro, Timothy M. (2005). Antipredator Defenses in Birds and Mammals (англ.). University of Chicago Press. ISBN 978-0-226-09436-6.
• Ruxton, Graeme D.; Sherratt, Tom N.; Speed, Mike (2004). Avoiding Attack: The Evolutionary Ecology of Crypsis, Warning Signals and Mimicry (англ.). OUP Oxford. ISBN 978-0-19-852859-3.
• Bell, William J. (1990). Searching Behaviour (англ.). Dordrecht: Springer Netherlands. doi:10.1007/978-94-011-3098-1. ISBN 978-94-010-5372-3.
• Cott, Hugh Bamford (1940). Adaptive Coloration in Animals (англ.). Methuen.
• Взаємовідносини «паразит – господар» // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 31-32.
• Взаємовідносини «фітофаг – рослина» // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 32-33.
• Взаємовідносини «хижак – жертва» // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 33.
• Хижацтво // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 187.