Вікіпедія

Хетська міфологія

Хе́т(т)ська міфо́логія — релігійні вірування і ритуали, що практикувалися в хетів.

Хетська міфологія
Культура Хети і хеттська культураd
Небесні божества вбивають драконa Іллуянку, вапнякова плита з Левових воріт Малітії (Малатья), 850-800 роки до н. е.
Статуетка хеттського божества з дитиною, XV—XIII століття до н. е., Анатолія
Статуетка хеттського божества, XIII століття до н. е.

Хетська міфологія розвивалася під впиливом давніх міфологічних уявлень племені хатті (протохеттів), чия мова була близька до абхазо-адигських мов. Царя хетів отожнювали з богом, і він мав необмежену владу головного жерця.

Боги ред.

Хеттський пантеон богів був політеїстичним. Хетти поклонялися ассирійським, вавилонським, шумерським і навіть індійським богам. Головними богами були бог сонця Естан, богиня сонця Вурунсему, бог ковальства Хасамілі, бог престолу Хальмсуїт, бог родючості Теленіку, богиня війни Інара. Особливими почестями наділялися бог грози Тешуб і його дружина Хепа, від імені якої пішло ім'я першої біблійної жінки Єви.

З об'єднанням країни в середині XVII століття до н. е. культ бога Тешуба став загальнодержавним. Його символами була двосічна сокира і двоголовий орел. Існував у хетів і культ Великої матері — богині родючості Кібели (Ма, Рея) і культ молодого бога родючості Аттіса.

Релігійне життя ред.

 
Руїни Ефлатунпінара, хеттського міста у турецькій Коньї

З утворенням економічно і політично самостійних областей в їх адміністративних центрах зводили храми на честь божеств, яких вважали покровителями і володарями цих земель. Господарська система уподібнювалася до храмового господарства. Храму належали раби, худоба, знаряддя праці.

Хетти приділяли особливу увагу поховальному культу своїх царів, спеціально споруджували храми — «кам'яні будинки», які згодом ставали культовими центрами. В їх релігії чітко окреслилося спільне для всіх релігій поєднання місцевих племінних культів у єдиний державний культ Тешуба. Держава сприяла зміцненню офіційної релігії, інші культи пепреслідувала. Так, друга таблиця хеттських законів містить положення:

  Якщо вільний вб'є змію і мовить ім'я іншого (бога), то він мусить дати 1 міну срібла, якщо це раб — то він повинен вмерти.  

Поширеним також було використання одного міфологічного сюжету стосовно різних богів. Наприклад, міф про божество, яке зникає, забираючи з собою родючість, а згодом, після довгих роздумів, повертається, відновлюючи родючість, пов'язують з богами сонця, грози та іншими.

Література ред.

  1. (рос.) Луна, упавшая с неба, М., 1977;
  2. (рос.) Довгяло Г. И. Становление идеологии раннеклассового общества (на материале хеттских клинописных текстов), Минск, 1980;
  3. (рос.) Гютербок Г. Г. Хеттская мифология // Мифологии древнего мира. Пер. с англ. М., 1977.
  4. (італ.) Archi A. Trono regale e trono divinizzato nell’Anatolia ittita. — «Studi micenei ed egeo-anatolci», fasc. 1, Roma, 1966;
  5. (нім.) Bossert H. T. Die Schicksalsgöttinnen der Hethiter, «Die Welt des Orients», 1957, Bd 2, № 4;
  6. (нім.) Brandenstein C. G. von Hethitische Götter nach Bildbeschreibungen in Keilschrifttexten, Lpz., 1943 («Mitteilungen der Vorderasiatisch-Aegyp-tischen Gesellschaft», Bd 46, № 2);
  7. (нім.) Carruba O. Das Beschwörungsritual für die Göttin Wisurijan-za, Wiesbaden, 1966 (Studien zu den Boğazköy-Texten, Bd 2);
  8. (фр.) Danmanville J. Iconographie d’Ištar-Šauśga en Anatolie ancienne, «Revue d'assyriologie et d'archeologie orientale», 1962, t. 56, № 1—3, 4;
  9. (фр.) Dussuaud R., Les religions des hittites et des hourrites, des phéniciens et des syriens, в кн.: «Mana, t. 2 — Les anciennes religions orientales», P., 1945;
  10. (нім.) Friedrich J., Ein hethitisches Gebet an die Sonnengöttin der Erde, «Rivista degli studi orientali», t. 32, 1957;
  11. (фр.) Furlani G., La religione degli Hittiti, Bologna, 1936;
  12. (нім.) Goetze A., Kleinasien, 2 Aufl., Münch., 1957;
  13. (англ.) Gurney O. R., Some aspects of Hittite religion, N. Y., 1977;
  14. (англ.) Hoffner Н. A., The Hittites and Hurrians, в кн.: Peoples of Old Testament times, Oxf., 1973;
  15. (нім.) Kümmel H. M., Ersatzrituale für den hethitischen König, Wiesbaden, 1967 (Studien zu den Boğazköy-*Texten, Bd 3);
  16. (фр.) Laroche E. Le dieu anatolien Sarruma, «Syria», 1963, t. 40;
  17. (фр.) Laroche E. Textes mythologiques hittites en transcription, «Revue hittite et asianique», 1965, v. 23, fasc. 77, 1968, v. 26, fasc. 82;
  18. (фр.) Laroche E. Les dieux de Yazilikaya, там же, 1969, v. 27;
  19. (фр.) Laroche E. Un syncrétismes dans les religions grecque et romaine, P., 1973;
  20. (англ.) Macqueen J. G., Hattian Mythology and Hittite monarchy, «Anatolian Studies», 1959, v. 9;
  21. (нім.) Otten H. Die Gottheit Lelvani der Bogazkoy-Texte, «Journal of Cuneiform-Studies», 1950, v. 4;
  22. (нім.) Otten H. Das Hethiterreich, в кн.: Kulturgeschichte des Alten Orient, Stuttg., 1961;
  23. (нім.) Otten H. Eine althethitische Erzählung urn die Stadt Zalpa, Wiesbaden, 1973 (Studien zu den Boğazköy-Texte, 17);
  24. (нім.) Schuler E., Kleinasien. Die Mythologie der Hethiter und Hurriter, в кн.: Wörterbuch der Mythologie, *Stuttg., 1965, Bd 1—2;
  25. (фр.) Vieyra M., Ciel et enfers hittites, «Revue d'assyriologie et d'archeologie orientale», 1965, t. 59, № 3.

Посилання ред.

  Це незавершена стаття з міфології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хетська_міфологія&oldid=40521932