Відкрити головне меню
Хейнйокська протока в період існування Балтійського льодовикового озера (між 10,2 і 8,5 кілороків до Р.Х.). Блакитна лінія - межа покривного заледеніння 11,3 Кілороків до Р.Х.
Хейнйокська протока в період існування Анцилового моря (між 7,3 і 7,2 кілороків до Р.Х.). Зелена лінія — розташування південної берегової лінії Ладозького озера під час існування Іольдійового моря

.

Хейнйокська протока — протока між басейнами Ладозького озера і Балтійського моря, існувала на півночі Карельського перешийка в період між 10,2 — 7 Кілороків до Р.Х..

Протока отримала свою назву по селу Хейн-Йокі (фін. Heinjoki) в районі якої знаходився поріг стоку з Ладозького озера у Фінську затоку.

Зміст

ІсторіяРедагувати

Північна частина Карельського перешийка звільнилася від льодовика близько 10,2 Кілороків до Р.Х.[1]. На території між Лемболовською височиною і фронтом льодовика виникла широка протока, що з'єднувала улоговини Ладозького озера і Балтійського моря, зайняті в цю епоху Балтійським льодовиковим озером. Спуск Балтійського льодовикового озера близько 8,3 Кілороків до Р.Х призвів до стрімкого падіння рівня в Балтійському басейні на 25-28 метрів до рівня моря протягом всього декількох років[2]. Падіння рівня Балтійського басейну призвело до відокремлення Ладозького озера і осушенню протоки між ними.

Протягом Іольдійової стадії еволюції Балтійського басейну (8,3-7,5 Кілороків до Р.Х.) Ладога залишалася озером, стік з якого здійснювався через систему проток і озер по території, раніше займаної Хейнйокською протокою[3].

З початком Анцилової стадії 7,5 Кілороків до Р.Х. починається трансгресія Балтійського басейну на 15-20 метрів[2], що призводить до повторного об'єднання акваторій Балтики і Ладозького озера через Хейнйокську протоку. Рівень Анцилового моря досягає максимуму близько 7,3-7,2 кілороків до Р.Х.[3], потім поступово знижується досягши рівня світового океану близько 7 кілороків до Р.Х.[2]Близько цього часу Ладога знову відокремлюється від Балтійського басейну, а її рівень опускається значно нижче сучасних відміток. Хейнйокська протока остаточно обсихає і на півночі Карельського перешийка з'являються сучасні озера[3].

Стік Ладоги в цей час прямує через систему проток озерно-річкової системи Вуокси в Виборзьку затоку, а поріг стоку з Ладоги знаходився в районі Хейн-Йокі, на висоті 15,4 м над рівнем моря.

КритикаРедагувати

Згідно досліджень відкладень долини річки Неви було отримано ряд переконливих доказів безперервного стоку по долині протягом усього голоцену[4]. Така оцінка віку Неви ставить під сумнів саму можливість існування Хейнйокської протоки[5], або, у всякому разі, припускає біфуркацію стоку з Ладозького озера між Хейнйокською протокою і Невою на стадії Балтійського льодовикового озера[1][6] і виключає стік по території Хейнйокської протоки в Іолдійове море і саме існування протоки в Анціловій стадії.

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати