Хаїм Моше Шапіра

ізраїльський політик

Хаїм Моше Шапіра (івр. חיים משה שפירא‎; 26 березня 1902 — 16 липня 1970) — ізраїльський політичний і державний діяч, один з ключових ізраїльських політиків в перші дні існування держави, політичний лідер релігійного сіонізму протягом багатьох років, міністр внутрішніх справ, міністр охорони здоров'я, міністр абсорбції, міністр у справах релігії.

Хаїм Моше Шапіра
івр. חיים משה שפירא
Moshe Shapira.jpg
Народився 26 березня 1902(1902-03-26)
Городня (Білорусь), Литовське генерал-губернаторство, Російська імперія
Помер 16 липня 1970(1970-07-16) (68 років)
Єрусалим, Ізраїль
Поховання Єврейське кладовище на Оливковій горі
Країна Flag of Israel.svg Ізраїль
Діяльність політик
Alma mater Hildesheimer Rabbinical Seminaryd
Вчителі Yechiel Yaakov Weinbergd
Знання мов іврит
Посада міністр охорони здоров'я Ізраїлюd[1], міністр охорони здоров'я Ізраїлюd[1], депутат Кнесету[d][2], депутат Кнесету[d][3], депутат Кнесету[d][3], депутат Кнесету[d][3], депутат Кнесету[d][3], депутат Кнесету[d][3], депутат Кнесету[d][3] і Minister of Religious Servicesd
Партія National Religious Partyd
Конфесія юдаїзм

БіографіяРедагувати

Шапира народився в Гродно в сім'ї Залмана Шапіро і Рози Крупник. Здобув освіту в хедері і єшиві, де він організував молодіжну групу під назвою «Бней Ціон» (букв. «Сини Сіону»). Після цього він виїхав до Литви, де працював у галузі освіти і культури в Національній єврейській раді Каунаса, а в 1919 році створив рух «Молоді Мізрахі», який став провідним релігійним сіоністським молодіжним рухом у Литві.

У 1922 році він почав працювати вчителем в ультра-ортодоксальній школі у Вільнюсі, а також входив до складу правління руху «Мізрахі» в місті. Між 1923 і 1924 роками він брав активну участь в управлінні руху «Молодь Мізрахі» у Варшаві, до надходження в рабинський семінарію в Берліні.

У 1925 році він поїхав делегатом на 14-й сіоністський конгрес, де був обраний до виконавчого комітету конгресу. У тому ж році він емігрував до Палестини. У 1928 році він був обраний до ЦК руху «Ха-Поель ха-Мізрахі», а також виступав як член Всесвітнього комітету Мізрахі.

У 1936 році був обраний членом сіоністської дирекції та директором відділу алії в Єврейському агентстві — пост, який він займав аж до 1948 року. У 1938 році він був направлений зі спеціальною місією по порятунку євреїв Австрії після її поглинання нацистською Німеччиною.

Політична кар'єраРедагувати

Шапира був одним з тих, хто підписав декларацію про незалежність Ізраїлю, і відразу ж після утворення держави був призначений міністром охорони здоров'я та міністром з питань імміграції в тимчасовому уряді Давида Бен-Гуріона.

На перших виборах у Кнесет Ізраїля в 1949 році, Шапира завоював місце як член блоку Об'єднаного релігійного фронту і партії «Ха-Поель Ха-Мізрахі». Він був підтверджений у своїх посадах міністрів, а також став міністром внутрішніх справ.

Після виборів 1951 року, на яких «Ха-Поель Ха-Мізрахі» виступав як самостійна партія, Шапира був призначений міністром внутрішніх справ і міністр у справах релігій. Після перестановок в кабінеті міністрів в 1952 році, він втратив портфель внутрішніх справ, але замість цього був призначений міністром соціального забезпечення. Під час наступних кадрових перестановок в 1955 році йому вдалося відновити свій портфель міністра внутрішніх справ.

У виборах 1955, Мізрахі і «Ха-Поель Ха-Мізрахі» виступали єдиним комбінованим блоком «МАФДАЛ», який пізніше став Національно-релігійною партією. Шапира був призначений міністром у справах релігій і міністра соціального забезпечення. У 1957 році він був серйозно поранений вибухом гранати, яку кинув в кнесеті хтось Моше Двек, але вижив. Він і всі інші міністри Національно-релігійної партії вийшли з кабінету міністрів в липні 1958, і це був єдиний період у його житті, проведений поза політикою за весь час його перебування в Ізраїлі.

Після виборів 1959, Шапира повернувся в кабінет міністрів як міністр внутрішніх справ. Після дострокових виборів в 1961 році, він додав собі ще портфель міністра охорони здоров'я. Після виборів в 1965 році Шапіро залишився тільки міністром внутрішніх справ, на посади, на якій він залишився також і після виборів 1969 року.

16 липня 1970 Хаїм Моше Шапіра помер, перебуваючи на посаді міністра внутрішніх справ.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати