Вікіпедія

Харківський велосипедний завод

ЗАТ Харківський велосипедний завод («ХВЗ», раніше Харківський велосипедний завод імені Г. І. Петровського) — завод з виробництва велосипедів у м. Харків.[1]

ХВЗ
Харківський велосипедний завод
ХВЗ
Тип Закрите акціонерне товариство
Форма власності закрите акціонерне товариство
Галузь Машинобудування
Спеціалізація Велосипеди, супутні товари для побуту і відпочинку
Попередник(и) Alexander Leutner & Co.
Засновано 13 листопада 1923; 100 років тому (1923-11-13)
Штаб-квартира Україна Україна, Харків, пр. Героїв Харкова, 118.
Територія діяльності International
Продукція велосипеди, дитяча коляски, інвалідні візки
Власний капітал 21 555 140 грн
Власник(и) ПВПФ «ЮСІ»
Код ЄДРПОУ 00232779
usi.ua/velo
CMNS: Харківський велосипедний завод у Вікісховищі

Був заснований 13 листопада 1923 року в Українській РСР, став основним центром в СРСР по конструюванню та виробництву велосипедів.

З 6 вересня 1993 року ПрАТ «Харківський велосипедний завод»[2]. З 1999 року ЗАТ «Харківський велосипедний завод».

Історія ред.

1915—1922 роки ред.

У 1915 році промисловець та інженер Олександр Лейтнер евакуював свою велосипедну фабрику Alexander Leutner & Co.[en] з Риги до Харкова у зв'язку з розширенням фронту бойових дій Першої світової війни у Європі[3]. У Харкові евакуйований велосипедний завод Лейтнера розмістили на території заводу «Серп і Молот»[4].

Після жовтневого більшовицького перевороту 1917 року більшовики націоналізували фабрику, через що родина Лейтнерів змушена була повернутися назад у Ригу. Завод продовжував випускати велосипеди, проте невеликими партіями, зокрема складні велосипеди для потреб «самокатних» військ Червоної армії[3][4].

1923—1940 роки ред.

У 1923 році на її базі потужностей фабрики Лейтнера було засновано «Перший державний велозавод імені Г. І. Петровського»[1][5]. Того ж року у Ризі помер Олександр Лейтнер.

13 березня 1924 року на заводі було зібрано перший велосипед. Це була модель велосипеда, який вироблявся фабрикою Лейтнера до 1917 року. Впродовж року було випущено понад 1000 велосипедів[4][6].

У 1926 році було на заводі налагоджено виробництво чоловічого дорожнього велосипеда «Україна»[4][6].

За період 1925—1927 років було випущено понад 12000 велосипедів.[4] До 1941 року, на заводі було виготовлено 1 млн велосипедів.[5]

1941—1945 роки ред.

Під час Другої світової війни устаткування заводу було евакуйовано у м. Бухара (Узбекистан)[7], де до 1945 року вироблялась військова продукція[5].

1946—1960 роки ред.

Після війни в Харкові було відновлено роботу заводу. Виробнича база підприємства була поповнена обладнанням та верстатами велосипедних заводів, вивезених з Німеччини як військові репарації. Першою масовою продукцією нового підприємства в 1940-1950-х роках були велосипеди В-14, В-17, жіночі моделі В-22, спортивно-шосейні В-31 та В-53, створені за німецькими зразками.

На початку 1950–х років, в ЦКТБ велобудування Харківського велозаводу, було розроблено та почато виробництво типової моделі чоловічого дорожнього велосипеда В-110 «Прогрес». Згодом цю модель випускали майже всі велозаводи СРСР[5].

В середині 1950–х років, конструкторами велозаводу, був розроблений велосипедний двигун ХВЗ Д–4, та після випробовувань, було також випущено невелику серію цих моторів[5]. Подальше масове виробництво велось на Ленінградському заводі «Красний Октябрь» З 1958 по 1961 роки на Харківському велозаводі виробляли мотовелосипед В–901, оснащений двигуном Д-4[8].

1961—1990 роки ред.

В 1961 році на ХВЗ почали виробництво моделі, яка отримала назву В-120 «Україна». Велосипед В-120 «Україна» відрізнявся від моделі В–110, більш досконалою геометрією рами, покращеною конструкцією передньої вилки, посиленими ободами коліс, що дозволяло використовувати велосипед для експлуатації з підвищеною вантажністю на будь-яких дорогах з різним покриттям.

Велосипед В-120 «Україна» та його подальші модифікації були наймасовішими велосипедами в СРСР.

Наприкінці 1960-х завод виготовив колеса для першого у світі планетохода — «Луноход-1»[9].

У середині 1970-х років Харківський велосипедний завод випускав до 800 тис. дорожніх, туристичних, жіночих, спортивних, підліткових, дитячих велосипедів на рік[10]. Харківський завод був єдиним в СРСР підприємством, що випускало висококласні легкі дорожні та спортивні велосипеди.

З початку вісімдесятих років на заводі виготовлялося 52 моделі велосипедів різних класів, в 1983 році був випущений 23-х мільйонний велосипед.

1991—2000 роки ред.

З початку дев'яностих років економічний і фінансовий стан заводу різко погіршився, зменшилися обсяги виробництва продукції.

У 1993 році завод було приватизовано і та перетворено у приватне акціонерне товариство.[2]

У 1999 році акціонером «Харківського велосипедного заводу» стала фірма ПВПФ (Приватна виробничо-промислова фірма) «ЮСІ», та отримала ексклюзивне право на продаж всього асортименту продукції, який виробляється цим підприємством[11].

2001—2021 роки ред.

Починаючи з 2001 року, завод почав нарощувати обсяги виробництва, істотно розширювати асортимент виробів та відновлювати втрачені раніше позиції на ринку велопродукції.

Загальна виробнича потужність ЗАТ «Харківський велосипедний завод» дозволяла випускати до 800 тис. велосипедів на рік. Випускалося 16 моделей велосипедів. Було налагоджено виробництво спортивно-шосейних велосипедів і комплектуючих до них, а також супутніх товарів для побуту і відпочинку[12].

23 листопада 2009 року Фонд державного майна України у відповідь на звернення мешканців гуртожитку заводу (вул. Георгія Тарасенкам, 49, м. Харків) щодо статусу власності повідомив що гуртожиток вилучено з власності заводу незаконно і проводиться оскарження даного рішення у судовому порядку[13].

Станом на 2016 рік, складання велосипедів здебільшого із імпортних компонентів, є також власне виготовлення деталей. ХВЗ пропонує покупцям класичні дорожні велосипеди «Україна»[14] та «Україна LUX»,[15] багатошвидкісні моделі «Турист» та «Едельвейс», спортивний велосипед «Старт-Шосе», серію сучасних багатошвидкісних MTB-велосипедів з алюмінієвою рамою для їзди по місту та бездоріжжю, також дитячі та підліткові моделі[16].

З 5 січня 2017 року Харківська обласна державна адміністрація планувала впродовж року провести перевірку стану захисних споруд на розташованих у Харкові та Харківській області, зокрема і на території Харківського велосипедного заводу[17]. У лютому-березні того ж року на території заводу відбулося кілька пожеж[18][19][20][21].

У 2018 році більшість будівель заводу було продано у приватну власність забудовникам та під офісні і торговельні приміщення іншим власникам.[22]

Станом на 2020 рік завод практично повністю розібраний[23][24][25], на його землях будується комплекс бюджетних новобудов.

У період з грудня 2020 року по січень 2021 року на запит Міністерства інфраструктури України було проведено дослідження «щодо перешкод та рішень для розвитку велосипедного транспорту в Україні» в рамках проєкту EU4Climate, що реалізується ПРООН за фінансової підтримки ЄС. В опублікованому підсумковому документі «Аналітичний звіт за результатами опитування щодо перешкод та рішень у розвитку велосипедного транспорту» пропонувалося «провести дослідження діяльності та перспектив розвитку Харківського велосипедного заводу і стратегічно спланувати його розвиток на наступні роки. Скасувати ввізне мито та ПДВ на ввезення комплектуючих для виробництва велосипедів та засобів мікромобільності — з метою заохотити українське виробництво»[26].

У квітні 2021 року на заводі залишався працювати лише один цех у якому виготовлялись нові велосипеди ХВЗ методом складання зі стальних велосипедних рам, рульових вилок й алюмінієвих ободів колес власного виробництва та з використанням решти необхідних велодеталей виробництва Shimano та інших виробників, переважно з Китаю. Більшість виготовлених велосипедів експортувалася у Німеччинну. Того ж року планувалося перевести залишки потужностей заводу у нові цехи у Безлюдівці, що у передмісті Харкова, і продовжувати виробництво, в той час як на історичній території заводу вже активно проводилася житлова та офісна забудова і більшість старих заводських будівель було розібрано.[27]

2022—2023 роки ред.

На території заводу завершено побудову ЖК «Парковий квартал».[28][29]

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, що розпочалося в ніч з 23 на 24 лютого 2022 року, завод продовжував працювати щонайменше місяць.[30]

До речі, ХВЗ працювало перший місяць, поки ось це йшла окупація, типу Харків, ось ця вся історія. Перший місяць завод працював. Я не знаю, що вони там зараз роблять і чи він є цілий. Але перший місяць він працював, - для мене це було дивовижно.
— Анастасія Макаренко, виконавча директорка ГО «U-Cycle», 23 травня 2022 [Інтерв’ю], https://ekmair.ukma.edu.ua/server/api/core/bitstreams/e9a895d7-6dcd-4379-be86-709c895f2930/content

У жовтні 2023 року кілька приватних колекціонерів та музеїв опублікували відеоогляди колекцій велосипедів ХВЗ та планували провести виставки присвячені 100-річчю зі дня заснування Харківського велосипедного заводу.

Велосипеди ред.

 
Чоловічий дорожній велосипед В-134 «Україна» у повній комплектації, модель 1969 року

Дитячі велосипеди ред.

  • Tiger 55

Підліткові велосипеди ред.

  • В-33
  • В-73
  • Juniour (моделі 09, 56, 57)
  • Teenager (моделі 01-1/01-1CZ, 07, 47/7 Teenager (моделі 01-1/01-1CZ, 07, 47/47 SH, 47 BA/47 BA SH)
  • Savkos (моделі 01-2/01-2CZ, 44 SH, 45 SH)

Дорожні велосипеди ред.

Гірські велосипеди та велосипеди для велотуризму ред.

Складні велосипеди ред.

  • ХВЗ Сіті-Байк 2012 (моделі C 9010, C 9030)

Трекові велосипеди ред.

  • В-65

Шосейні велосипеди ред.

Вантажні велосипеди та рикші ред.

  • Рикша 21 (пасажирська)
  • Рикша 22 (вантажна)

Мотовелосипеди ред.

Велосипедні двигуни ред.

ЦКТБ велобудування ред.

Центральне конструкторське бюро велобудування знаходилося на території заводу ХВЗ, проте структурно не входило складу заводу. Одними з основних завдань ЦКТБ велобудування були розробка і виготовлення несерійних та малосерійних велосипедів для спортсменів, які приймали участь у міжнародних змаганнях з велоспорту. У конструкції велосипедів часто застосовували деталі імпортного виробництва, зокрема системи перемикання передач італійської компанії Compagnolo, труби для рам італійського та японського виробництва, та інше. Також виготовлялися різні експериментальні та спеціальні велосипеди у співпраці з іншими мото- та велозаводами СРСР.

 
Реджинальд Воронцов з власним шосейним велосипедом «Vorontsov», Харків, квітень 2012 року.

З 1978 року, головним конструктором ЦКТБ велобудування був Реджинальд Іванович Воронцов[ru], який раніше того ж року був призначений заступником головного інженера ХВЗ. Воронцов приймав участь у модернізації велосипеда «Москва-80», створенні велосипедів «Тахіон» та «Воронцов»[31]. До розробки та створення рами велосипеда «Воронцов», що виготовлялася з металевих труб[32], було залучено Інститут Патона та наукового співробітника інститут Ігора Володимировича Зволінського[33], який приймав участь у розробці й інших велосипедів виробництва ЦКТБ велобудування. Також ЦКТБ велобудування залучало до виготовлення рам та елементів велосипедів й інші установи та підприємства, такі як Київський механічний завод імені Артема та Чернігівське Хімволокно.

Тандемні велосипеди ред.

Трекові велосипеди ред.

  • «Електрон» (В-66)
  • «Спринт» (В-67)
  • В-94СП

Шосейні велосипеди ред.

  • «Москва-80» — серія велосипедів, виготовлених у 1978—1980 роках.
  • «Тахіон» — серія з близько 650 велосипедів, виготовлених у 1985—1996 роках; модернізації на основі «Москва-80».
  • «Воронцов» — випускався обмеженою серією.
  • «Чемпіон» (В-55)
  • «Чемпіон-шосе» (В-552)
  • Велосипеди для циркових ведмедів, виготовлені у 1970-х роках.

Мотовелосипеди ред.

  • В-902
  • В-909

Велопричіпи та причіпні коляски ред.

  • В-93 (бокова пасажирська коляска, для перевозки дітей)
  • В-924 (вантажний велопричіп)

У масовій культурі та мистецтві ред.

Велосипеди ХВЗ були наймасовішими велосипедами СРСР та в Україні, а в українських селах найпоширенішими були велосипеди моделі «Україна»[34]. Через це велосипеди ХВЗ, зокрема велосипеди масових моделей «Турист» та «Україна», мали значний вплив на радянську й українську культуру та мистецтво XIX—XX століть.

У кіно ред.

Чому «Україна»? (2020) ред.

23 серпня 2020 року телеканал UA: Культура представив в ефірному мовленні та на власному YouTube-каналі 26-хвилинний документальний фільм власного виробництва «Чому „Україна“?»[24][25], у якому показано історії життя українців та їхніх велосипедів «Україна».[23]

Напередодні Дня Незалежності UA: Культура презентує свій новий фільм "Чому "Україна"?"
Стрічка розповідає три особисті історії про знаменитий велосипед. Герої фільму: київський культурний менеджер, харківський інженер і працівник комунальної служби з Карпат. Це дуже різні люди, але всіх їх об'єднує те, що вони їздять на велосипеді "Україна".

У фільмі використовується відеохроніка заводу ХВЗ різних років, а також в одному з епізодів фільму один з головних героїв відвідує територію заводу щоб побачити його сучасний стан.[23][24][25]

У спорті ред.

Масове виготовлення велосипедів для спорту і туризму, зокрема велосипедів «Турист» та інших велосипедів ХВЗ, які стали доступні широкому загалу, призвело до появи великої кількості клубів велоспорту та велотуризму, які створювалися у СРСР як любительські у багатьох містах, так і професійні при спортивних школах та відділеннях ДТСААФ.[35]

В Україні після проголошення незалежності велоспортивні клуби існують при відділеннях ТСОУ та спортивних школах, а також у вигляді добровільних громадських організацій та неформальних об'єднань велолюбителів.[35]

Музеї та приватні колекції ред.

Велосипеди ХВЗ, через свою масовість та через те що поставлялися на експорт поза межі України та СРСР, зберігаються у музеях техніки, краєзнавчих музеях та приватних колекціях у багатьох країнах.

В Україні ред.

  • Музей Харківського заводу велосипедів (Харків) — музей велотехніки на території заводу-виробника. У колекції музею знаходяться як велосипеди власного виробництва, так і велосипеди вироблені в інших країнах, зокрема велосипеди виробництва Peugeot, Мінського мотоциклетно-велосипедного заводу, репліки велосипедів XIX століття та колесо космічного апарату «Луноход-1»[36].
  • Музей «Машини Часу» (Дніпро) — приватний музей авто-, мото- та велотехніки, заснований колекціонером та реставратором Михайлом Прудніковим. У жовтні 2023 року музей оголосив про відкриття виставки «ХВЗ — За Генерацію» до 100-річчя Харківського велосипедного заводу, запланованої на 9 листопада[37][38][39][40]:
    Виставка у музеї «Машини Часу» розповість про моделі Харківського велосипедного заводу, напередодні його 100-річчя. У музеї будуть представлені активні велосипеди для різних вікових категорій, які здатні генерувати енергію. Вам буде надана можливість її використати.
    — Музей «Машини Часу», https://gorod.dp.ua/news/222527
  • Музей «Мото Світ» (Кам'янське, Дніпропетровська область) — приватний музей мото- та велотехніки, заснований колекціонером та реставратором Олександром Фроловим.
  • Музей «Ретро Гараж» (Львів) — приватний музей авто-, мото- та велотехніки, заснований колекціонером та реставратором Любомиром Полюгою. У колекції велика кількість велосипедів ХВЗ, зокрема велосипедів виготовлених за спецзамовленням та рідкісних моделей, у тому числі моделей зі заводським браком.[41][42][43]
  • Музей «Веломузей» (Полтава) — приватний музей велотехніки, заснований колекціонерами та реставраторами Наталією та Артемом Калюжними. Експозиція музею нараховує близько 100 велосипедів, частина з яких знаходиться у Музеї весілля (Великі Будища, Полтавський район)[44][45][46][47][48][49].
  • Музей «Ластівчине гніздо» («Майстерня Дивних Речей», Бровари[уточнити]) — приватний музей велотехніки.
  • Ігор Майстренко (Київ) — колекціонер та реставратор велотехніки, історик велосправи. У колекції велика кількість шосейних велосипедів.
  • Віктор Ходєєв (Нова Одеса, Миколаївська область) — колекціонер та реставратор велотехніки, дослідник історії розвитку техніки, Користувач:Modekolas у Вікіпедії[50][51]

У Великобританії ред.

  • «AC Heritage» (Вейбридж) — великобританська антикварна компанія та реставратор автомобілів, підрозділ групи компаній «Brookland Motors Company Group»[52]. У колекції є велосипед В-14, відреставрований українським реставратором Віктором Ходєєвим.

У Казахстані ред.

  • Веломузей (Алмати).

У Литві ред.

  • Музей велосипедів (Шяуляй) — єдиний музей у Латвії присвячений історії велосипедів. У колекції є велосипеди з різних країн, у тому числі й велосипеди ХВЗ.

У Росії ред.

  • Веломузей Андрєя Мятієва (Москва) — приватний музей велотехніки.[53]
  • Веломузей (Татарстан).

Цікаві факти ред.

  • ХВЗ виробляв несерійні моделі спортивних (шосейних та трекових) і туристичних велосипедів, у тому числі модифікації на основі існуючих серійних моделей, за спеціальним замовленням для спортсменів велоспорту та на замовлення окремих покупців. Велосипеди за спецзамовленням мали покращені експлуатаційні характеристики, могли виготовлятися зі спеціальних сплавів різних металів а також могли оснащуватися деталями та елементами, що відрізнялися або були відсутні у комплектаціях серійних моделей. Такі велосипеди конструювалися ЦКТБ велобудування, яке працювало на території заводу[54][55].
  • ХВЗ, окрім велосипедів, також виготовляв сани для дітей і зимової риболовлі[56], складні стільці та ручні візки («кравчучки»).
  • У 1986 році фінський мандрівник та велотурист Тімо Ноко (Timo Noko[57][58][59]) здійснив велоподорож з Монреаля (Канада) до Лос-Анджелеса (США), перетнувши всю Північну Америку від Східного узбережжя США до Західного узбережжя США, за 50 днів на шосейному велосипеді виробництва ХВЗ, придбаному у Фінляндії за 20 доларів[60][61][62]. У 2009 році 8-хвилинний відеоролик знятий під час подорожі[61], а у 2018 році також опублікував усі відеоматеріали тривалістю 3 години, що були зняті під час подорожі на одну з перших портативних аналогових відеокамер Sony Video8[en] з 8-мм відеоплівкою[62]. У 1987 році він здійснив велоподорож на велосипеді ХВЗ Аляскинським шосе та природою штату Аляска, і через 30 років, у 2017 році також опублікував 2-годинний відеозапис з цієї мандрівки[63].
  • У 2003 році частину конструкторської документації ЗАТ «Харківський велосипедний завод» за період 1947—1976 років, а саме 2374 креслення (на 119 одиниць продукції) та 2 книги[64], було передано на зберігання у Центральний державний науково-технічний архів України. 24 травня 2013 року було архівом було оприлюднено добірку архівних документів присвячених історії велосипедів, зокрема фото та креслень велосипедів В-14, В-22, В-32, В-41, В-53, В-55, В-65, В-73, В-83, В-93, В-94, В-95, В-130, В-301 СБ, В-551, велосипеда з двигуном Д-4, а також фото процесу випробувань велосипедів В-55 та причіпної коляски[6].
  • Батько українського філософа Вілен Горського, харків'янин Сергій Горський після навчання за інженерною спеціальністю був відряджений з групою інших інженерів до США. По поверненню після відрядження працював головним інженером Харківського тракторного заводу, але згодом через політичні переслідування був змушений покинути родину і переїхати до Москви де працював головним інженером велосипедного заводу (МВЗ, 1-й московський велозавод, колишня «Фабрика велосипедів «Дукс» Ю. Мєллєр и K°»[ru]). У 1938 році його арештували, а в 1939 він помер. Був посмертно реабілітований у 1956 році.[65]
  • Окрім ХВЗ та ЦКТБ велобудування трекові велосипеди для спортивних змагань виготовляли в АНТК Антонова під керівництвом інженера Сергія Нитки, зокрема було виготовлено велосипеди «Еней»[ru] та «Елін» («Elin»), які використовувала Збірна України з велосипедного спорту на міжнародних змаганнях.[66][67][68][69][70][71][72][73][74][75][76]

Див. також ред.

Джерела ред.

Відео ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б Харьковский Велосипедный Завод им.Петровского - велосипеды, тележки, санки, товары для отдыха. usi.ua. Процитовано 27 жовтня 2023.
  2. ↑ а б ПРАТ "ХАРКІВСЬКИЙ ВЕЛОСИПЕДНИЙ ЗАВОД" Код ЄДРПОУ 00232779 — Опендатабот. opendatabot.ua (укр.). Процитовано 27 жовтня 2023.
  3. ↑ а б Мухіна, І. Г. МІГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ НА ХАРКІВЩИНІ НАПЕРЕДОДНІ ТА В ПЕРІОД ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ: ЕКОНОМІЧНІ ТА СОЦІАЛЬНІ НАСЛІДКИ (англ.). doi:10.5281/zenodo.1476183. Процитовано 29 жовтня 2023. Під час війни в Харківській губернії були розташовані декілька евакуйованих підприємств, робітники яких поповнили склад харківського робітничого класу. Міська влада займалася працевлаштуванням і професійним відбором прибулих біженців різного підданства й національності. У серпні 1914 р. на завод Гельферіх-Саде було відправлено 200 мусульман, які працювали ковалями, слюсарями, теслярами, ливарниками. На територію цього заводу був переведений із Риги велосипедний завод Лейтнера, який виготовляв велосипеди для армії. Протягом 1915–1916 рр. на харківських заводах були працевлаштовані 20 турецьких підданих і 91 осіб австрійських і німецьких підданих, половину з яких склали поляки.
  4. ↑ а б в г д Лискова, К. А. Перший радянський велосипед, що було зібрано у Харкові (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 28 квітня 2018. Процитовано 29 жовтня 2023.
  5. ↑ а б в г д Первенец советского велостроения: Очерк истории Харьк. велосипед. з-да. –Х. Прапор, 1990. ISBN 5-7766-6263-7
  6. ↑ а б в Історія велосипеда на аркушах конструкторських документів ЦДНТА України. Архів оригіналу за 29 жовтня 2016.
  7. ↑ Свинаренко, Н.О. Евакуація промислових підприємств зі Слобожанщини у 1941 та 1942 рр.: сучасна вітчизняна історіографія проблеми (PDF). ХНЕУ. Архів оригіналу (PDF) за 23 березня 2022. Процитовано 15 листопада 2023.
  8. ↑ Маркович М. Е., Велосипедный ДВИГАТЕЛЬ Д-4, МАШГИЗ, Москва/Ленинград 1959 г.
  9. ↑ «Луноход» і харків’яни: наш внесок у освоєння Місяця. Слобідський край (укр.). Процитовано 21 січня 2023.
  10. ↑ archive.gov.ua. Архів оригіналу за 29 жовтня 2016. Процитовано 2 лютого 2017.
  11. ↑ usi.ua
  12. ↑ Харьковский велосипедный завод
  13. ↑ Шмуляр, Олег Васильович (26 листопада 2009). Ви запитуєте (PDF). Фонд державного майна України. Заявникам надано відповідь, що Фонд державного майна України не погоджував план санації ЗАТ «Харківський велосипедний завод ім. Г.І.Петровського». Окрім цього було зазначено, що 05.11.2009 Фондом подано апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.10.2009 по справі № 40/220-09. Зважаючи на ситуацію, яка склалася навколо гуртожитку у м. Харкові по вул. Георгія Тарасенка, 49, Фонд і в подальшому має намір проводити відповідну роботу для відновлення порушених прав мешканців, а саме вилучення з незаконного володіння ЗАТ «Харківський велосипедний завод ім. Г.І.Петровського» вищезазначеного гуртожитку в судовому порядку. Лист ФДМУ від 23.11.2009 №10-25-16998.
  14. ↑ Каталог дорожніх велосипедів "Україна". usi.ua. Процитовано 8 серпня 2020.
  15. ↑ Велосипед 28" УКРАИНА LUX, модель 64, 64CZ. usi.ua. Процитовано 9 вересня 2020.
  16. ↑ http://usi.ua/velo/index.php?gi=3&st=46
  17. ↑ Графік комплексних перевірок технічного фонду захисних споруд ЦЗ Харківської області у 2017 році (PDF). Харківська ОДА. 5 січня 2017.
  18. ↑ Харьковский велозавод (рос.), процитовано 29 жовтня 2023, Дым над Харьковским велозаводом, 15 февраля 2017
  19. ↑ В Харькове велозавод охвачен огнем (uk-UA) , процитовано 29 жовтня 2023
  20. ↑ У Харкові горить велозавод (uk-UA) , процитовано 29 жовтня 2023
  21. ↑ Очередной крупный пожар на Харьковском Велозаводе (uk-UA) , процитовано 29 жовтня 2023
  22. ↑ Територия велозавода и завода "Серп и молот" Харьков (uk-UA) , процитовано 29 жовтня 2023
  23. ↑ а б в suspilne. «Велосипед. corp.suspilne.media (англ.). Процитовано 27 жовтня 2023.
  24. ↑ а б в Чому "Україна"?. Суспільне. 2020. Стрічка розповідає три особисті історії про знаменитий велосипед. Герої фільму: київський культурний менеджер, харківський інженер і працівник комунальної служби з Карпат. Це дуже різні люди, але всіх їх об'єднує те, що вони їздять на велосипеді "Україна".
  25. ↑ а б в «Чому «Україна»?» Фільм UA: Культура, 23 серпня 2020
  26. ↑ Бондаренко, Ірина (2021). Аналітичний звіт за результатами опитування щодо перешкод та рішень у розвитку велосипедного транспорту (PDF). stsaltiv.gov.ua. Київ.
  27. ↑ Харьковский Велосипедный Завод сегодня. (uk-UA) , процитовано 30 жовтня 2023
  28. ↑ ЖК "Парковый квартал" бывший ХВЗ (Харьковский велозавод), перекресток 7-ми дорог (uk-UA) , процитовано 29 жовтня 2023
  29. ↑ Urban city, Парковый квартал. Строй сити девелопмент. Велозавод ХВЗ. Метро Метростроителей Харьков. (uk-UA) , процитовано 29 жовтня 2023
  30. ↑ Дзюбинський, Денис (2022). Велорух як практика громадського активізму: кейс-стаді адвокаційних стратегій представників велоруху в Україні та світі (PDF) (укр.). УКМА. с. 171—191. Процитовано 30 жовтня 2023.
  31. ↑ Reva, A. (5 серпня 2013). Воронцов Реджинальд Иванович (Харьковчанин). sfw.so (рос.). Архів оригіналу за 1 квітня 2023.
  32. ↑ Bike Porn - коллекция красивых велосипедов для вдохновения. : Крокодиловодство - Страница 146. xt.ht (рос.). Процитовано 1 листопада 2023. Карбонового там - одна иностранная вилка. И в этой раме нет композита алюминий-бор. Трубы стальные, рама паяная, узловая. Все узлы на месте, на трубах лейблы Columbus KL. (...) Не кто иной как Игорь Владимирович Зволинский самолично говорил мне, что рам из алюминийборного композита не было. Были только трубы, сделанные в институте Патона, и не очень удачные опыты. До рам дело не дошло.
  33. ↑ Зволінський Ігор Володимирович. НАН України. Процитовано 1 листопада 2023.
  34. ↑ Смолич, Юрій. Мозаїка. З тих років (курйози). Чтиво. Процитовано 30 жовтня 2023. 219 Велозавод – Харківський велосипедний завод ім. Г. І. Петровського (ХВЗ). Заснований 1923. Головна продукція заводу – дорожній велосипед «Україна», завдяки надійності й витривалості найпоширеніша модель у сільській місцевості України.
  35. ↑ а б Пилипчук, Олександр Петрович; Pylypchuk, Oleksandr Petrovych (2021). Удосконалення загальної та спеціальної фізичної підготовки спортсменів у велотуризмі (укр.). Процитовано 30 жовтня 2023.
  36. ↑ Экскурсия на завод ХВЗ. xt.ht (рос.). Процитовано 28 жовтня 2023.
  37. ↑ Марченко, Наталия (9 жовтня 2023). У дніпровському музеї «Машини Часу» дали нове життя велосипеду «Україна» — Сайт телеканалу Відкритий. opentv.media. Процитовано 28 жовтня 2023.
  38. ↑ Музей «Машины времени» пополнился редким экспонатом. Gorod.dp.ua (рос.). Процитовано 28 жовтня 2023.
  39. ↑ У Дніпрі до легендарного велосипеда прикріпили “ракетний” двигун: “дирчик” розігнався до 30 км/год. dnepr.info. 9 жовтня 2023. Процитовано 28 жовтня 2023.
  40. ↑ Днепровский Кузнец Талисман изготовил удивительный велосипед-паук. Gorod.dp.ua (рос.). Процитовано 28 жовтня 2023.
  41. ↑ Gazeta.ua (21 травня 2018). Дерев'яні велосипеди часів Першої світової та дитячий з прихованими колесами – чим дивували у вело-мото музеї. Gazeta.ua (укр.). Процитовано 28 жовтня 2023.
  42. ↑ Дерев’яні велосипеди часів Першої світової та дитячий з прихованими колесами – чим дивували у вело-мото музеї. ladk.lviv.ua. 22 травня 2018. Процитовано 28 жовтня 2023.
  43. ↑ Zaxid.net (8 грудня 2018). За кермом авто американських копів. ZAXID.NET (укр.). Процитовано 28 жовтня 2023.
  44. ↑ Полтавець Артем Калюжний зібрав понад сотню велосипедів. Суспільне Новини.
  45. ↑ У Полтаві відкрили веломузей. ФОТО, ВІДЕО. kolo.news (укр.). Процитовано 28 жовтня 2023.
  46. ↑ У Полтаві відкрили веломузей. ptv.ua (англ.). Процитовано 28 жовтня 2023.
  47. ↑ У Полтаві відкрили музей, де зібрано близько сотні ретро велосипедів. ptv.ua (англ.). Процитовано 28 жовтня 2023.
  48. ↑ У Полтаві відкрився музей велосипедів | Новини Еспресо. espreso.tv (укр.). Процитовано 28 жовтня 2023.
  49. ↑ Іванов, Сергій (14 вересня 2021). Унікальну колекцію української двоколісної техніки показали в мережі. OBOZREVATEL NEWS (укр.). Процитовано 28 жовтня 2023.
  50. ↑ В Украине найдет самый ранний довоенный велосипед "Украина" 1927 года: Авто новини від AUTO-Consulting - велозавод. autoconsulting.com.ua. Процитовано 28 жовтня 2023.
  51. ↑ В Николаеве нашли и реставрировали самый ранний довоенный велосипед «Украина» 1927 года. СВІДОК.info (англ.). 12 вересня 2021. Процитовано 28 жовтня 2023.
  52. ↑ History. AC Heritage (амер.). Процитовано 1 листопада 2023.
  53. ↑ Музей истории велосипедного дела Андрея Мятиева. www.old-velo.ru. Процитовано 28 жовтня 2023.
  54. ↑ Ерофеев, Михаил (6 вересня 2021). Велосипеды ХВЗ: история и современность. Для любителей велосипеда (рос.). Процитовано 27 жовтня 2023.
  55. ↑ «Спецзаказ»? «Чемпион»? «Шоссе»? ЦКТБ? «Спорт»? В-552? И? ХВЗ? — Раскопки. Музей. — Кроковод. krokovod.org. Процитовано 27 жовтня 2023.
  56. ↑ Санки складные рыбацкие ТМ Харьковский велосипедный завод им Петровского (uk-UA) , процитовано 29 жовтня 2023
  57. ↑ Homepage of Timo Noko. timonoko.github.io. Процитовано 30 жовтня 2023.
  58. ↑ Profile: timonoko | Hacker News. news.ycombinator.com. Процитовано 30 жовтня 2023.
  59. ↑ Timo Noko - YouTube. www.youtube.com. Процитовано 30 жовтня 2023.
  60. ↑ Noko, Tmo (27 жовтня 2023). I bicycled across America on XB3. news.ycombinator.com (англ.). Looks like I did the Alaska Hiway on XB3 too. They were very cheap in Finland, so you could use them as throwaways.
  61. ↑ а б Bicycling coast2coast USA 1986 (uk-UA) , процитовано 29 жовтня 2023
  62. ↑ а б Bicycling Coast to coast USA 1986 (Unedited) - Amerikan Poikki Pyöräily (амер.), процитовано 29 жовтня 2023
  63. ↑ Bicycling Alaska Highway and elsewhere 1987 (unedited) (uk-UA) , процитовано 30 жовтня 2023
  64. ↑ ЦДНТА України — Описи конструкторсько-технологічної документації. cdnta.archives.gov.ua. Процитовано 27 жовтня 2023.
  65. ↑ Завгородній, Юрій (2011). Інтерв`ю Вілена Горського з Юрієм Завгороднім (укр.). Процитовано 30 жовтня 2023. Харкові. Коли почали готувати до відкриття Хар­ківський тракторний завод, то групу молодих фа­хівців-інженерів відрядили до Америки на заводи Форда на стажування. Він потрапив до цієї групи, пройшов стажування, а коли повернувся, то його призначили головним інженером Харківського тракторного заводу. І от згодом через це перебування в Сполучених Штатах його почали звинувачувати як агента американського імперіалізму. Друзі якось намагалися пом'якшити силу цього удару. Коли в Харкові почали згущуватися загрозливі хмари довкола нього (про це я знаю вже з розповідей матері), то вони допомогли йому покинути Харків. Він переїхав до Москви, де працював головним інженером велосипедного заводу. Сім'я ж лишалася в Харкові, чекаючи, доки буде вирішене питання з квартирою. Але його дістали і в Москві. Там його й було заарештовано ...
  66. ↑ Vitaly, Signatulin (15 січня 2019). «Еней» на прудких колесах. grinchenko-inform.kubg.edu.ua (укр.). Процитовано 30 жовтня 2023.
  67. ↑ Вело-космические технологии. Red Bull (рос.). 25 червня 2017. Процитовано 30 жовтня 2023.
  68. ↑ Сергій Нитка : на нашій моделі велосипеду Андрій Яценко виграв чемпіонат України (uk-UA) , процитовано 30 жовтня 2023
  69. ↑ Композити та рами | Конструктор КБ «Антонов» С. М. Нитка (uk-UA) , процитовано 30 жовтня 2023
  70. ↑ Велосипед чемпионов, который изобрели киевляне. Контракты.UA (рос.). Процитовано 30 жовтня 2023.
  71. ↑ Инженеры, построившие самый тяжелый самолет в истории Ан-225 «Мрiя», оказались способны сконструировать и сверхлегкие велосипеды. uavelo.com.ua (рос.). 10 лютого 2022. Процитовано 30 жовтня 2023.
  72. ↑ Administrator. Звідки ж узялося слово «ровер» в Україні?. xt.od.ua (uk-ua) . Процитовано 30 жовтня 2023.
  73. ↑ Gazeta.ua (5 травня 2012). Східняку ровер - як західняку тремпель. Gazeta.ua (укр.). Процитовано 30 жовтня 2023.
  74. ↑ Gazeta.ua (3 травня 2012). Звідки взялися слова "ровер" і "тремпель". Gazeta.ua (укр.). Процитовано 30 жовтня 2023.
  75. ↑ Мятиев, Андрей (17 січня 2021). Обзор трекового карбонового велосипеда "Эней" разработки авиастроительного КБ Антонова - из коллекции Веломузея. dzen.ru (рос.). Архів оригіналу за 30 жовтня 2023.
  76. ↑ Велопробіг українців Північною Америкою стартував із Лос-Анжелеса. www.ukrinform.ua (укр.). 29 травня 2018. Процитовано 30 жовтня 2023.
  77. ↑ Gazeta.ua (15 квітня 2019). Для села купують дорожній велосипед. Gazeta.ua (укр.). Процитовано 1 листопада 2023.
  78. ↑ Gazeta.ua (20 травня 2019). Експерт розповів, який тип велосипеда варто обирати. Gazeta.ua (укр.). Процитовано 1 листопада 2023.
  79. ↑ Засоби реабілітації. Інватех (uk-ua) . Процитовано 30 жовтня 2023.
  80. ↑ Велосипед для дітей із ДЦП «Майор». rehamed.in.ua (укр.). Процитовано 30 жовтня 2023.
  81. ↑ The world's lightest gravel bike. Global Cycling Network (англ.). Процитовано 1 листопада 2023.
  82. ↑ Пінькас, Тетяна (25 травня 2022). У Хотин переїхав Велотрейд — один з найбільших велозаводів України. Суспільне Новини.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Харківський_велосипедний_завод&oldid=41366630