Хара Марія Романівна

українська вчена у галузі медицини

Марія Романівна Хара (нар. 1 травня 1957, с. Петриків, Україна) — українська вчена у галузі медицини, доктор медичних наук (2006), професор (2007) кафедри патологічної фізіології Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського[1].

Марія Романівна Хара

Хара Марія Романівна - 18117795.jpg

Марія Романівна Хара
Народилася 1 травня 1957(1957-05-01) (65 років)
с. Петриків, Тернопільський район, Тернопільська область, Україна
Країна УРСРУкраїна Україна
Національність українець
Діяльність науковиця
Alma mater Тернопільський державний медичний інститут
Галузь медицина
Заклад Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського
Посада професор кафедри патологічної фізіології
Звання професор
Ступінь доктор медичних наук
У шлюбі з Хара Олександр Іванович

CMNS: Хара Марія Романівна у Вікісховищі

ЖиттєписРедагувати

У 1983 році закінчила Тернопільський державний медичний інститут[2].

Від 1983 року працює у Тернопільського національному медичному універститеті: аспірантка кафедри патологічної фізіології (1983-1987), асистент (1986-2002), доцент (2002-2006), завідувач кафедри патологічної фізіології (2006-2011), професор кафедри здоров’я людини, фізичної реабілітації і безпеки життєдіяльності (2011-2015)[3]. З 2015 року і донині – професор кафедри патологічної фізіології ТНМУ.

Дружина Олександра Хари.

Наукова роботаРедагувати

У 1988 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Холинергическая регуляция сердца при адреналиновой миокардиодистрофии у животных с различной устойчивостью к гипоксии»[4].

У 2006 році захистила докторську дисертацію на тему «Роль холінергічної системи в патогенезі адреналінової міокардіодистрофії у тварин різної статі»[5].

Сфера наукової діяльності: дослідження гендерних аспектів холінергічної регуляції серця, особливостей метаболічних та структурних змін міокарда при патології серця різного ґенезу, дослідження ролі опіоїдної системи, системи оксиду азоту, мелатоніну та замісної терапії статевими гормонами в патогенезі кардіоміопатії[4].

Авторка понад 300 наукових і навчально-методичних праць[6]; має 2 патенти на винаходи[7].

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати