Харабалі — місто (з 1974) в Астраханській області Росії, адміністративний центр Харабалінського району та муніципального утвоерненя «Місто Харабалі».

Місто
Харабалі
рос. Харабали

Храм Вознесение Господня в Харабали (3).jpg

Прапор Герб
Прапор Герб

Координати 47°24′ пн. ш. 47°15′ сх. д.H G O

Країна Росія
Регіон Астраханська область
Муніципальний район Харабалінський район
Міське поселення Муніципальне утворення «Місто Харабалі»
Глава МО Шамов Олександр Вікторович
Дата заснування 1789
Перша згадка 1770
Місто з 1974
Площа 25 км²
Висота центру 0 м
Клімат помірно континентальний, посушливий
Населення 18 146  (2014)
Національний склад росіяни 50,56%, казахи 41,84%, татари 0,72%, українці 0,89%, ногайці 0,83%, Калмики 0,72% та інші
Конфесійний склад православні та інші
Катойконім харабалінци, харабалінец
Часовий пояс UTC+4, MSD[1] і SAMT[1]
Телефонний код 85148
Поштовий індекс 416 010
Код ЗКАТУ 12245501
GeoNames 550671
Офіційний сайт mo.astrobl.ru/harabali
Харабалі. Карта розташування: Росія
Харабалі
Харабалі
Харабалі (Росія)
Харабалі. Карта розташування: Астраханська область
Харабалі
Харабалі
Харабалі (Астраханська область)

За 40 км на південь від міста розташовані руїни Сарай-Бату, колишньої столиці Золотої Орди, археологічний пам'ятник XIII століття. За 70 км на південь від міста — Хошеутовський хурул (калмицький буддійський монастир), Архітектурний пам'ятник XIX століття.

ГеографіяРедагувати

Місто розташоване на лівому березі річки Ашулук, за 142 км на північ Астрахані. Місто перетинає автодорога Астрахань — Ахтубінськ — Волгоград. Залізнична станція Харабалінська на лінії Верхній Баскунчак — Астрахань.

КліматРедагувати

  • Середньорічна температура повітря — 10,7 ° C
  • Відносна вологість повітря — 59,1%
  • Середня швидкість вітру — 3,9 м/с
Середньодобова температура повітря в Харабалі за даними NASA[2]
січні лютому березня квітні травня червень липні серпня вересні жовтні листопаді грудні Рік
-4,3 ° C -4,0 ° C 2,0 ° C 11,8 ° C 19,2 ° C 24,4 ° C 26,9 ° C 24,7 ° C 18,3 ° C 10,6 ° C 1,7 ° C -3,4 ° C 10,7 ° C

ІсторіяРедагувати

Село Харабалі засновано в 1789 на високому пагорбі селянами з Воронезької, Курської та Тамбовської губерній[3].

Існує кілька версій походження назви. За однією, назва села походить від бугра, який колись розділяв село на дві частини. «Харабалі» в перекладі з калмицького «чорний бугор». За іншою, назва походить від назви казахського аулу Карабайли, що розташовувався на цьому місці. Казахи досі так називають цю місцевість[3].

В 1876 на народні кошти майстрами з Москви за участю місцевих умільців почали зводити двоповерхову, цегляну, з п'яти куполів церкву. У 1889 церква відкрила свої двері для парафіян.

Широку популярність селу принесли знамениті сади.

В 1930 засновані колгосп «Новий шлях» та риболовецький колгосп «Червоні ловці». У 1932 в почалося будівництво консервного заводу, в липні 1936 він був пущений в лад.

У період з 30-х по початок 40-х років були побудовані середня школа № 5, будівля райвиконкому, партійний кабінет, сільський клуб, кінотеатр на 450 місць, лікарня на 35 ліжок, в центрі посаджено парк, працювали їдальня, бібліотека, промкомбінат, харчокомбінат[4]

Наприкінці 1940-х почалося масове озеленення. У середині 1950-х років при прокладанні першого водопроводу на вулицях були висаджені плодові дерева.

У 1974 село Харабалі перетворено в місто районного підпорядкування. Воно стає центром сільського господарства та промисловості[3].

НаселенняРедагувати

Чисельність населення
1897[5]1959[6]1970[7]1979[8]1989[9]1992[5]1996[5]
3500966414 26117 04318 56618 70019 100
1998[5]2000[5]2001[5]2002[10]2003[5]2005[5]2006[5]
18 90018 80018 60018 29618 30018 20018 100
2007[5]2008[5]2009[11]2010[12]2011[5]2012[13]2013[14]
18 10018 10018 11718 11718 10018 17818 275
2014[15]2015[16]2016[17]2017[18]
18 14618 04118 09718 031

ЕкономікаРедагувати

  • харчова промисловість (птахофабрика «Харабалінская»);
  • деревообробна (меблі) та лісгосп (ділова деревина, дрова, відновлення лісу);
  • будівельна промисловість (будматеріали).

ПриміткиРедагувати

  1. а б (unspecified title) — 2016.
  2. NASA. База данных RETScreen. Архів оригіналу за 5 грудня 2015. Процитовано 2 січня 2015. 
  3. а б в Історична довідка|Місто Харабали
  4. муніципального освіти «Місто Харабали». Архів оригіналу за 3 січня 2015. Процитовано 2 січня 2015. 
  5. а б в г д е ж и к л м н Народная энциклопедия «Мой город». Харабали. Архів оригіналу за 1 липня 2014. Процитовано 1 липня 2014. 
  6. Всесоюзная перепись населения 1959 года. Численность сельского населения РСФСР — жителей сельских населённых пунктов — районных центров по полу (рос.)
  7. Всесоюзная перепись населения 1970 года. Численность сельского населения РСФСР - жителей сельских населенных пунктов - районных центров по полу. Архів оригіналу за 14 жовтня 2013. Процитовано 14 жовтня 2013.  (рос.)
  8. Всесоюзний перепис населення 1979 року Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю. (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. 
  9. Всесоюзний перепис населення 1989 року. Чисельність міського населення. Архів оригіналу за 22 серпня 2011.  (рос.)
  10. Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 3 лютого 2012. 
  11. Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, посёлкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 2 січня 2014. 
  12. Всероссийская перепись населения 2010 года. 1. Численность и размещение населения Астраханской области. Архів оригіналу за 11 травня 2015. Процитовано 11 травня 2015. 
  13. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014. 
  14. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013. 
  15. Таблица 33. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014. 
  16. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015. 
  17. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
  18. (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017. 

ПосиланняРедагувати