Відкрити головне меню

Олекса́ндр Хапса́ліс (нар. 17 жовтня 1957, м. Талгар, КРСР) — колишній радянський футболіст, півзахисник. Майстер спорту міжнародного класу (1980). Засновник та головний тренер команди «Динамо» (Лос-Анджелес).

Ф
Олександр Хапсаліс
Особові дані
Повне ім'я Олександр Антонович Хапсаліс
Народження 17 жовтня 1957(1957-10-17) (61 рік)
  СРСР м. Талгар, КРСР
Зріст 172 см
Вага 68 кг
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Kazakhstan.svg Казахстан
Позиція Півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1973—1975
1976—1982
1983—1985
1986
1987—1988
1989
1990—1991
1992—1993
СРСР Кайрат (Алмати)
СРСР Динамо (Київ)
СРСР Динамо (Москва)
СРСР СКА (Київ)
СРСР Колос (Нікополь)
СРСР Зірка (Кіровоград)
СРСР Кіровець (Ленінград)
США Сан-Дієго Соккерз
21 (0)
134 (13)
72 (0)
33 (2)
52 (6)
49 (4)
43 (3)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1979 СРСР СРСР 2 (1)
Звання, нагороди
Нагороди
Майстер спорту СРСР міжнародного класу

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Зміст

БіографіяРедагувати

Кар'єра гравцяРедагувати

Народився та до 16 років проживав у невеликому містечку Талгар, що знаходиться поблизу міста Алмати, куди його батьків у 1949 році депортували з Одещини. За національністю — грек.

Футболом почав займатися у талгарській футбольній школі, а у 1971 році перейшов до спортінтернату (Алмати). З 1973 року почав виступати за дубль алматинського «Кайрата», потім грав за основну команду. У 1975 на міжнародному турнірі в Ташкенті став найкращим бомбардиром та був визнаний найсильнішим гравцем. Саме після цих змагань тренер київського «Динамо» Михайло Коман повідомив Хапсалісу, що його хотів би переглянути Валерій Лобановський.
Починаючи з 1976 року Олександр грав за дубль динамівської команди, а у 1978 став гравцем основи та одним з провідних футболістів. Однак у 1982 стався конфлікт з Лобановським, після якого Хапсаліс залишив Київ, та подався до московського «Динамо».

Із успіхів часів московської кар'єри Олександра варто відзначити перемогу у Кубку СРСР 1984 року. Однак вже наступного року він був змушений залишити колектив знову ж таки через непорозуміння з керманичем команди, яким на той час був Едуард Малофєєв.

Після майже піврічного строку поза футболом Хапсаліс приєднався до складу київського СКА, що виступав на той час у другій лізі. Фактично, з того часу півзахисник так жодного разу і не вийшов на належний рівень, що дозволив би йому виступати у найвищому дивізіоні — після СКА був першоліговий «Колос», потім кіровоградська «Зірка».

Останнім клубом Хапсаліса на теренах Радянського Союзу став «Кіровець», що базувався у Ленінграді, де на той час мешкала дружина футболіста. Саме завдяки їй Олександр і опинився у США. Поїавши на гастролі до Лос-Анжелесу у складі ленінградського мюзік-холу, вона залишилася навчатися у коледжі на косметолога, отримала роботу в агентстві моделей та незабаром вислала чоловіку запрошення.

Через декілька місяців після переїзду до Сполучених Штатів Хапсаліс отримав запрошення від екс-одноклубника по московському «Динамо» Олександра Головні, котрий грав за професійний міні-футбольний клуб «Сан-Дієго Соккерз», приєднатися до команди, яку він представляв. У складі цього колективу Хапсаліс провів 1,5 роки та став чемпіоном США з міні-футболу.

Кар'єра тренера та функціонераРедагувати

Після закінчення спортивної кар'єри взявся за організацію власної футбольної школи. Нині є директором та тренером футбольної школи Dynamo Soccer School у Лос-Анжелесі[1]. Працює переважно з дітьми (в більшості випадків — з дітьми вихідців з колишніх радянських республік), доводить їх до певного рівня підготовки та передає у професійні юнацькі футбольні клуби.

Також тренує дві команди в місцевому футбольному клубі та дає приватні уроки. Грає за команду ветеранів лос-анжелеського «Динамо»[2].

ДосягненняРедагувати

Командні трофеї
Індивідуальні досягнення

Цікаві фактиРедагувати

  • Під час гри за радянські клуби лікарі встановили Хапсалісу діагноз «порок серця» та заборонили грати у футбол на серйозному рівні. Однак футболіст підписав необхідні папери про те, що в разі загибелі на футбольному полі з медиків буде знята уся відповідальність, і продовжив виступи на смарагдових газонах[3].
  • Коли Олександру було 18 років, хтось доніс у КДБ, що під час одного з виїздів за кордон футболісту запропонували підписати контракт представники грецького «Панатінаїкоса». Попри те, що Хапсаліс відмовився, його розглядали як потенційного «зрадника Батьківщини». Після підписання паперів, згідно з якими він визнавав себе «народженим у дусі комуністичних ідей та нездатним до зради», йому дали спокій, однак зробили пропозицію стати стукачем, від якої він теж відмовився.
  • Оскільки під час переходу до київського «Динамо» за молодим півзахисником активно полювали представники московського ЦСКА, вивезення Олександра до Києва довелося проводити з усіма методами конспірації. За словами самого Хапсаліса у столицю України він летів «під іншим прізвищем, у перуці і навіть у шапці-ушанці».
  • конфлікт з Малофєєвим виник через те, що Едуард Васильович терпіти не міг Лобановського, київське «Динамо» та все, що було з ними пов'язане. Дійшло навіть до того, що тренер писав доноси на Хапсаліса.
  • Перший турнір пам'яті Валерія Васильовича Лобановського, що відбувся поза межами України став тріумфальним саме для команди, якою керував Хапсаліс. Символічно, що називалася вона теж «Динамо»[4]. Проте з Лос-Анжелесу…

Сім'яРедагувати

Перша дружина — Гаяне, професійно займалася гімнастикою, працювала хореографом у Альбіни Дерюгіної. Має двох дітей від цього шлюбу. Одружений вдруге.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати