Хамар-Дабан
Хамар-Дабан (бур. Һамар дабаан, хамар — «ніс» або hамар — «горіх», дабаан — «перевал, хребет»[1], рос. Хамар-Дабан) — гірський хребет на півдні Східного Сибіру в південному Прибайкаллі, здебільшого в межах Республіки Бурятія, Росія.
| Хамар-Дабан | ||||
 | ||||
|
51°17′09″ пн. ш. 104°19′31″ сх. д. / 51.286111000027773343° пн. ш. 104.3252780000277795° сх. д.Координати: 51°17′09″ пн. ш. 104°19′31″ сх. д. / 51.286111000027773343° пн. ш. 104.3252780000277795° сх. д. | ||||
| Країна |
 Росія | |||
|---|---|---|---|---|
| Регіон |
Бурятія Іркутська область | |||
| Тип | гірський хребет | |||
| матеріал | аспідний сланець, гнейс, базальт, вапняк, граніт | |||
| Висота | 2995 м | |||
  Хамар-Дабан Хамар-Дабан (Росія) | ||||
 | ||||
 Хамар-Дабан у Вікісховищі | ||||
Географічна характеристика ред.
Хамар-Дабан — складений ранньопротерозойськими комплексами хребет на південь від озера Байкал шириною 50—60 км, що простягнувся з південного заходу на північний схід більш ніж на 350 км. На заході вододільний хребет Хамар-Дабана починається біля правих нижніх приток річки Зун-Мурен, далі простягається на південний схід до верхів'я річок Хангарул і Сніжна, де на схід від Хангарульского хребта повертає на схід і, далі від середньої течії Сніжної, йде в напрямку північного сходу до річки Селенги.
Хамар-Дабан розташований на території семи районів Бурятії, злегка захоплюючи Слюдянський район Іркутської області. Вододільні хребти є природними межами цих адміністративних утворень. Уздовж північних відрогів по березі Байкалу і лівому березі річки Селенги проходять Транссибірська магістраль і федеральна траса Р258 «Байкал».
Схили Хамар-Дабана, що примикають до південно-західного берега Байкалу, є найвологішим місцем Прибайкалля (близько 1300 мм опадів на рік)[2] і відрізняються багатою рослинністю; на гірських масивах осьової частини хребта переважає рослинність Альпійських луків. Ліси переважно хвойні — сосна звичайна, модрина, сибірська сосна, ялиця, зустрічаються реліктові тополині ліси, березники. Більш верхні висотні яруси займають альпійські луки та чагарники, кедровий сланець і карликова береза.
Клімат північної частини Хамар-Дабана — байкальський, помірний і вологий, з опадами до 1300 мм на рік. Середня температура січня становить –16...–18 °C[3]. Південний макросхил характеризується різко континентальним кліматом.
Природоохоронні території ред.
У центральній частині Хамар-Дабана розташований Байкальський біосферний заповідник. На захід від нього,ув Закаменському районі Бурятії, знаходиться Сніжинський біологічний заказник (площа — 238,48 тис. га). Західна частина Хамар-Дабана, в межах Тункінського району Бурятії, входить до Тункинського національного парку.
Фауна ред.
Основні мешканці:
- на суші — бурий ведмідь, олень, лось, олень-марал (ізюбр), кабарга сибірська, вовк, лисиця, вивірка, заєць, бурундук, глушець, горіхівка, дятел, орябок;
- в річках — харіус, ленок, таймень звичайний, плітка.
Вершини ред.
Найвищою точкою Хамар-Дабана вважається гора Ханула (2371 м), проте у верхів'ях Утуліка є дещо вища вершина — Утулікська Підкова (або Субутая, 2396 м). Найбільш популярним і доступним об'єктом є Пік Черського (2090 м). Щорічно його відвідують тисячі туристів. У центральній частині, в Байкальському заповіднику, виділяється вершина Сохор (2316 м).
Озера та ріки ред.
На Хамар-Дабані багато різноманітних озер. Одне з найбільших і найпопулярніших — Соболине озеро. Менші озера — Патове озеро, озеро Серце, Чортове озеро.
Основні великі річки, освоєні для водного туризму:
В культурі ред.
Хребту Хамар-Дабан присвячена однойменна пісня Юрія Візбора, написана в 1962 році.
- слайди
-
Байкальський заповідник, Хамар-Дабан, Альпійські луки -
Вид на околиці Байкальська -
-
Водоспад, пік Черського -
-
-
Рослинність -
Вид на околиці Листвянки -
Гребінь Піку Чекановського -
Тайга
Примітки ред.
- ↑ Мельхеев, 1969, с. 99.
- ↑ Сороковикова Л. М. и др. // География и природные ресурсы : журнал. — 2001. — Т. 4. — С. 54—59. Архівовано з джерела 2 жовтня 2013.
- ↑ Синюкович В. Н., Чумакова Е. В. // Известия Иркутского государственного университета. — 2009. — Т. 2, № 2. — С. 117—133. Архівовано з джерела 2 жовтня 2013.
Література ред.
- Мельхеєв М. М. Топоніміка Бурятії: Історія, система й походження географічних назв. — Улан-Уде : Бурятське книжне вид-во, 1969. — 185 с.
- Хороших П. П. // Природа : журнал. — 1951. — № 3. — С. 55—58.
- Рослинність хребта Хамар-Дабан / Галазій Г. І. — Новосибірськ : Наука, 1988.