Відкрити головне меню

Хаджаві-є Кермані (перс. خواجوی کرمانی‎), чиє повне ім'я Abu'l-ʿAṭā Kamāl-al-Din Maḥmud b. ʿAli b. Maḥmud Morshedi (1280–1352) — знаменитий перський поет і суфійський містик з Персії[1].

Хаджаві-є Кермані
Народився 1280
Керман, Central District[d]
Помер 1352
Поховання
 : 
зображення місця поховання
Громадянство
(підданство)
Іран
Діяльність поет, математик, лікар
Знання мов перська

ЖиттяРедагувати

Народився 24 грудня 1290 року в місті Керман (нинішній Іран. Його прізвисько Хаджаві є зменшувальним від перського слова Хадже, яке він використовував як свій поетичний псевдонім. Цей титул вказує на високе соціальне становище його родини. Нісба (іменний титул) Моршеді показує його зв'язок з суфійським майстром Шейхом Абу Ешаком Казеруні, який заснував орден Моршедійя. Хаджаві-є Кермані помер близько 1349 року в Ширазі (нинішній Іран) і його могила, яка перебуває в Ширазі, є популярною туристичною принадою в наш час.

У молодості відвідав Єгипет, Сирію, Єрусалим та Ірак. Також здійснив Хадж до Мекки. Він подорожував заради освіти і зустрічей з ученими інших земель. У Багдаді створив один із своїх найвідоміших творів Гомай і Гомаюн. Повернувшись до Ірану в 1335 році, прагнув здобути місце придворного поета присвячуючи вірші Ільханам (правителям) того часу, таким як Абу Саїд Багадор Хан і Арпа Хан, а також таким Музаффаридам як Мубаріз аль-Дін Мухаммад і Абу Ешак з династії Інджу.

 
Труна поета, що вміщена під захисне скло (Шираз)

Ідеї та думкиРедагувати

Поезія Хаджаві Кермані просякнута містицизмом. Теми містицизму ясно себе проявляють в газелях поета. Але також можна побачити боротьбу проти обмеженості і лицемірства світу. І це вплинуло на творчість пізніших поетів, таких як Гафіз. Значна частина його віршів — це газелі написані в стилі Санаї[fa]. Також писав саги у формі маснаві, в яких наслідував Фірдоусі.

Відомо, що письменник мав також певні пізнання в математиці й медицині. Також його вірші просякнуті гумором і сатирою і соціальною критикою тодішніх релігійних звичаїв[2].

ТвориРедагувати

  • Діван-е Хаджу (перс. دیوان خواجو‎) — збірка його поетичних творів, яка складається з газелів, касидів, строфованих віршів, qeṭʾas (віршів на окремий випадок) і катренів.
  • Гомай і Гомаюн (перс. همای و همایون‎) — поема, в якій автор розповідає про пригоди перського принца Гомая, який закохався в китайську принцесу Гомаюн.
  • Голь і Новруз (перс. گل و نوروز‎) — в цій поемі автор розповідає історію іншого кохання, події якої розгортались ймовірно напередодні ісламського завоювання Ірану.
  • Ровзат-аль-анварз (перс. روضة الانورز‎) — у дванадцяти поетичних розповідях поет розповідає про внутрішню роботу, яку потрібно виконати, щоб здолати шлях містика, а також про етику царів.
  • Кямаль-нам (перс. کمال نام‎)
  • Говхарнаме (перс. گوهرنامه‎)
  • Сам-наме (перс. سام نامه‎) — героїчний епос про рустамового діда.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • E.G. Browne. Literary History of Persia. (Four volumes, 2,256 pages, and twenty-five years in the writing). 1998. ISBN 0-7007-0406-X
  • Jan Rypka, History of Iranian Literature. Reidel Publishing Company. ASIN B-000-6BXVT-K

ПосиланняРедагувати